Розкажіть нам про свою Церкву
Шона Моор, Віргінія, США
Під час подорожі до свого брата я сиділа в задній частині літака, де сидять стюардеси. Два ряди місць у тій частині повернуті один до одного.
Я назвала людям, які сиділи поруч, своє ім’я, а потім сказала, що буду навчатися в Університеті Бригама Янга. Чоловік, який сидів навпроти, сказав, що його дочка має хорошу подругу, яка щойно поїхала на місію. Його дочка трохи знала про Церкву, але він майже нічого не знав. Стюардеса відразу ж заявила, що не хотіла б належати до “тієї церкви”, бо вона не підтримує жінок. Чоловік сказав, що також чув щось подібне—що жінки-святі останніх днів вважаються менш важливими за чоловіків, що вони не можуть мати священства або головувати на зборах, і що у Церкві чоловіки займають панівне становище.
Потім, звернувшись до мене, він запитав: “А що ви думаєте про все це?” Усі семеро чоловік дивилися на мене в очікуванні.
Моє серце закалатало. Ще дитиною я вивчила напам’ять Уложення віри саме для такої нагоди, а коли я була в підлітковому віці та вже дорослою, я вчилася складати свідчення про видіння Джозефа Сміта і про Книгу Мормона. Але у мене не було найменшої ідеї про те, як відповісти на запитання того чоловіка. Я мовчки помолилася Небесному Батькові, щоб Він мене спрямував.
Потім я сказала перші слова, що спали мені на думку: “Ви просто не знаєте про Товариство допомоги”. Вираз на їхніх обличчях свідчив, що не знали.
“Священство діє у поєднанні з жінками, а всі жінки є членами Товариства допомоги,—пояснила я.— Ми маємо жінку, яка є президентом Товариства допомоги. Вона скеровує діяльність жінок у Церкві по всьому світу. Відповідальність жінок—наповнити ніжністю, милосердям життя членів Церкви, особливо життя своїх сімей”.
Люди навколо уважно слухали.
“Ми живемо в дивний час, коли деякі жінки хочуть, аби жінки діяли, думали і були, як чоловіки. Однак ми віримо, що Бог розділив завдання. Ми сподіваємося, що жінки будуть провідниками для жінок і разом з чоловіками керуватимуть у домі. Чоловіки великою мірою покладаються на нашу пораду у цій сфері. Це праведна рівновага. Завдяки їй церковні організації та наші домівки функціонують успішно. І ми дійсно віримо, що в Господі ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка (див. 1 Коринтянам 11:11). Ми віримо, що не можемо бути одним цілим одне без одного. Ми віримо, що були створені не для того, щоб змагатися один з одним, а щоб доповнювати один одного”.
Я почувала себе дуже благословенною в кінці розмови. Я знала, що слова, які промовляла, були від Духа. Здавалося, що всім сподобалося моє пояснення. Тоді чоловік сказав: “Розкажіть нам більше про свою церкву”.
Тоді упродовж наступних двох годин я мала радісну нагоду поговорити про Відновлення, відповідаючи на запитання і складаючи свідчення про євангелію, яку я люблю.