Спочатку десятина
Керрі Делбі Кокс, шт. Алабама, США
Влітку 2006 року мій чоловік працював водієм вантажівки. Оскільки його не бувало дома по два тижні, обов’язок сплачувати рахунки лежав, в основному, на мені. Його робота була такою, що наш доход мінявся з місяця на місяць, тому складати бюджет було непросто.
У липні того року його зарплата була меншою, ніж завжди, і меншою, ніж я розраховувала. Коли я віднесла чек у банк, то порівняла суму з переліком витрат. Я зрозуміла, що якщо заплачу за все, у тому числі десятину, нам не вистачить 30 доларів. Ми платили повну десятину, засвоївши кілька років тому нелегкий урок, коли не сплачували десятину повністю. Тому можливість не заплатити десятину цього разу навіть не розглядалася.
Я пам’ятала історії, які розповідалися людьми про те, що вони в першу чергу заповнювали квитанції для сплати десятини, коли грошей було мало, а потім все влаштовувалося дивовижним чином. Зазвичай я заповнювала чеки відповідно до того, що мало відсилатися того ж дня, тому квитанція для сплати десятини рідко заповнювалася першою. Однак того дня я вирішила, що в першу чергу заповню саме її, знаючи, що Господь надасть нам можливість сплатити по рахунках.
Наступного понеділка мене повідомили, що заняття, організовані місцевою громадою, на які я записала свого старшого сина, відміняються, а чек на 20 доларів, який я виписала минулого місяця, повертається. Коли я підвела баланс у своїй чековій книжці, внісши ці 20 доларів, то зрозуміла, що помилилася на 23 долари у своїх підрахунках за минулий тиждень. Крім того, через два дні ми отримали чек на повернення 36 доларів від нашого педіатра. То були гроші, які ми переплатили під час попереднього платежу. Тепер замість недостачі в 30 доларів, у нас було майже 50 надлишкових.
Господь виповнив Своє обіцяння, дане в книзі Малахії 3:8–12, що якщо ми платитимемо десятину, Він проллє на нас благословення. Я знаю, що ми отримали благословення за те, що відгукнулися на Господню заповідь у першу чергу сплачувати десятину.