Африка
Континент яскравої надії
Віра і послух святих останніх днів у Африці та на Мадагаскарі є прикладом для членів Церкви повсюди.
“Легко любити людей Африки”1,—сказав старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, у Фрітауні, Сьєрра-Леоне, під час виконання свого доручення, яке також включало відвідування Ліберії та Гани.
Він сказав, що віра і послух африканських святих останніх днів, що основуються на любові до євангелії, є прикладом для всіх членів Церкви.
За словами старійшини Холланда, вражає те, що “бачиш, як багато значить для них євангелія, що вони з нею роблять і як плекають її, як вірно платять десятину і служать, ходять до храму—вважаю храм вінцевим символом—і як вони виховують своїх дітей у Церкві й посилають синів та дочок на місію. Це є чудовим доказом їхньої вірності”2.
На ваших очах
Старійшина Холланд зазначив, що за винятком Південно-Африканської Республіки (де кіл було організовано в 1970 році), Церква присутня в Африці менше 30 років. Тому Церква тут “народжувалася на ваших очах, буквально за день” і “Африка є одним з тих особливих місць, де ви можете побачити славу Господа, чудо і диво Відновлення, яке в буквальному розумінні розгортається на ваших очах”3.
Він сказав, що завжди пам’ятатиме, як був у Аккрі, Гана, разом з Президентом Гордоном Б. Хінклі (1910–2008), коли було оголошено про будівництво храму на тій землі. “[Люди] вставали і радісно вигукували, плакали і танцювали, обнімалися і кричали. Можна сказати, що той дух досі відчувається. Ось чому я люблю африканців—вони беззастережно радіють в євангелії. Більшість із них має так мало матеріальних речей у своєму житті, але коли вони здобули євангелію, вони просто прийняли її. … І це триває досі. Вони це роблять до сьогодні”4.
Виповнення пророцтва
Інші пророки та апостоли, які виконували доручення в Африці, розповідають про цей континент як про місце, де пророцтва Господа здійснюються в буквальному розумінні.
“Африканці—добрий і терпеливий народ,—сказав старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, після своєї зустрічі з членами Церкви в Мозамбіку та Нігерії.— У них немає великих доходів чи ресурсів, що дозволяли б їм фінансово щось виконувати, тож вони просто виконують це, керуючись щирими почуттями. Вони йтимуть багато миль, аби виконати те, до чого їх спонукає Святий Дух заради просування роботи”5.
Старійшина Скотт зазначив, що у 1999 році, коли він освячував Мозамбік для проповідування євангелії, там було лише 40 членів Церкви, а країна належала до Південноафриканської Йоганнесбурзької місії. На час другого візиту, що відбувся в січні 2011 року, Церква в Мозамбіку зросла до 5 тис. членів, які були поділені на 2 округи і 19 філій, що збиралися по всій країні. Мозамбік є також штаб-квартирою Мозамбікської місії Мапуто, яка включає також Анголу6.
Молода, але зростаюча
“Ми тут молоді”7,—сказав старійшина Рассел М. Нельсон, також з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, під час відвідування Мадагаскару, Малаві та Кенії.— Ми спостерігаємо, як Господь поширює Свій вплив на цьому величному Африканському континенті, аби благословити людей … істиною, світлом євангелії, [у тому числі] обрядами спасіння і піднесення”8. Він сказав, що особливо був вражений силою місцевих провідників Церкви в Африці: “Навіть не можу висловити словами, наскільки ми вдячні за цих [місцевих] провідників, які віддають свій час і таланти служінню Господу, аби благословляти життя цього народу”9.
У старійшини Нельсона “дуже оптимістичне” бачення майбутнього Церкви і народу Африки та Мадагаскару, оскільки їхня віра є сильнішою за їхні випробування. “Ви дійсно є дітьми завітного Ізраїля, підготовлені до зустрічі з Господом Ісусом Христом і Богом, нашим Вічним Батьком, та до того, щоб перебувати у Їхній присутності зі [своїми] сім’ями”10—сказав він на зборах у Мадагаскарі. Старійшина Нельсон також зазначив: “Ці люди мають великий потенціал. У них є віра. У них є любов до Господа, і вони мають усе необхідне, що робить людей по-справжньому сильними”11.
Під час інтерв’ю у Найробі, Кенія, старійшина Нельсон зазначив: “У нас є каплиці святих останніх днів. У нас є кіл тут, [у] Найробі. Сьогодні у нас відбулася конференція колу. Так радісно було зустрітися з людьми. Зібралося більше тисячі чоловік, [і вони були такі] благоговійні, [і у них був] чудовий хор, а в президії прекрасне президентство колу [і] патріарх. Мені важко висловити свою радість, коли бачу такий швидкий розвиток”12.
Попри випробування
Старійшина Холланд сказав, що Церква в Африці процвітає, навіть незважаючи на випробування. Наводячи приклад цього, він розповідав: “Навіть коли вирувала громадянська війна в Кот-д’Івуарі [Берег Слонової Кістки], святі … продовжували їздити до храму. Це для них була велика жертва. Я просто приголомшений”13.
Кажучи про Сьєрра-Леоне та про Ліберію, старійшина Холланд сказав: “Оскільки у них таке криваве, сповнене військових конфліктів, жорстоке нещодавнє минуле, це одна з причин того, чому євангелія там поширюється такими швидкими темпами. Ці люди знають, яким життя не повинно бути, і зараз, завдяки свідченням місіонерів та членів Церкви, вони бачать, яким життя може бути. Небеса змогли перетворити [їхні випробування] на благословення, і ці народи піднімаються самостійно над політичними негараздами і громадянським розбратом”14.
Крім того, старійшина Холланд зазначив, що зростання Церкви в Зімбабве в останні роки продовжується попри важкі часи: “Церква процвітає. Ми маємо зростання, ми маємо коли, ми маємо місії. Це відбувається по всій Африці”15.
Проповідувати євангелію
За словами старійшини Холланда, один з ключів успіху Церкви в Африці полягає в тому, що “ми не долучаємося до великих політичних або соціальних процесів. Ми проповідуємо євангелію. Нас хвилюють питання справедливості, соціального розвитку та рівності. Однак ми вважаємо, що [відповіді містяться в євангелії], тож ми просто проповідуємо євангелію. Так було правильно повсюди, і це справджується в Африці: люди здобувають такі розуміння, благословення і світло в своєму житті, що раптом все починає змінюватися і в їхньому житті завдяки благословенням”16.
Господнє обіцяння
Старійшина Холланд процитував Спасителя, Який сказав: “Будуть останні першими, а перші—останніми!” (Матвій 20:16).
“У певному розумінні,—сказав він,—євангелія прийшла в Африку пізно, але принаймні ми змогли зробити це згідно з Господнім розкладом—і це був Господній розклад, я відразу ж вас запевню. Відносно нещодавно у африканців почали з’являтися місії та місіонери, благословення священства та інше. Це великий континент, і в нас усе ще довгий шлях попереду. Але я впевнений, що зростання, яке ми зараз спостерігаємо в Африці,—це складова Господнього обіцяння. Африканські святі останніх днів рухаються з вірою. Вони продовжують розвиватися. Вони справляються з трудністю прийняти євангелію і перетворити її на частину свого життя”17.