Я більше не залежна: мій шлях подолання порнографії
Будучи молодою жінкою, я ніколи не думала, що порнографія стане тим, що мені доведеться долати.
Ілюстрація Джима Медсена
Я ніколи не думала, що залежність від порнографії може бути дівчачою проблемою. Я зрозуміла, що помилялася, коли мені було років 16. Я натрапила на порнографічне відео, і оскільки нікого поруч не було, а мені було цікаво, я переглянула його. Після того першого разу я відчувала, що мені треба щось дивитися кожного дня. У мене розвинулася залежність від порнографії.
Після перегляду порнографії я почувалася недобре. Я знала, що це неправильно, але нічого не робила, щоб змінитися. Я ніколи не була щасливою, почувала себе нечистою, зараженою спокусливим брудом Сатани. Але я продовжувала знаходити способи переглядати її, щоб задовольнити свою пристрасть. Моя залежність вела мене до скоєння інших прогріхів. Я всім брехала: братові, мамі, а найгірше—Господу й собі. Я казала собі, що ще один фільм не завдасть мені шкоди, ще одна брудна історія не буде такою вже й поганою.
Я продовжувала ходити до церкви, на спільні заходи, до семінарії, але моє ставлення не було правильним і Дух не перебував поруч. Я легко ображалася, тож не отримувала нічого від уроків. Я перестала платити десятину, молитися й читати Писання. Я почувалася винною, але не могла змусити себе зупинитися. З кожним днем я котилася все нижче і нижче.
Згодом мій доступ до порнографії став обмеженим. Спочатку без порнографії я почувала себе позбавленою чогось, але потім зрозуміла, що все змінилося на краще. Моє щоденне життя стало іншим. Я не дивилася порнографію кожного дня. Я все ще відчувала спонукання дивитися її, але я опиралася з більшою силою. Зрештою, після двох років залежності від порнографії, я почала постійно молитися, щоб мати сили повністю перестати переглядати її. Однак я все ще відчувала себе брудною зсередини. Я знала, що маю поговорити з єпископом. Але я просто не могла себе змусити зробити це.
Згодом, після того як почула розповіді багатьох людей про те, як вони пройшли процес покаяння і які випробування подолали, я відчула, що дійсно маю зустрітися з єпископом. Я також зрозуміла, що у мене немає одного благословення, яке отримують у Церкві: мого патріаршого благословення.
Я домовилася про зустріч з єпископом.
Мені було соромно зайти в офіс єпископа у вечір своєї з ним зустрічі. Я боялася, що він на мене погляне і скаже, що моя справа безнадійна, прірва, в якій я знаходилася, є надто глибокою, щоб з неї вибратися. Я боялася, що він ніколи не буде ставитися до мене, як раніше. Але коли я розповідала йому всю історію, він з любов’ю усміхався до мене і уважно слухав. Йому дійсно було не байдуже. Після розмови з єпископом і після роботи над собою він згодом сказав мені, що я чиста.
Роки моєї залежності від порнографії були найважчими у житті, але у мене були такі хороші відчуття, коли я вийшла з офісу єпископа і почувала себе чистою. Мені здавалося, що тягар, який я носила на собі роками, було знято з моїх плечей. Я була рада, що змогла отримати патріарше благословення і гідно приймати причастя та знову мати поруч Духа. Я відчувала себе новою людиною. Люди навіть почали казати мені, що я по-іншому виглядаю, і по-іншому ставлюся до себе. Я була щасливішою в будь-який момент і позитивніше все сприймала.
Я знаю, що з Господньою допомогою ми можемо змінитися і подолати згубні звички. І нам не треба боятися розмови з єпископом, бо він допоможе нам покаятися, щоб ми могли знову почуватися чистими завдяки Спокуті Ісуса Христа.