Підготовка до Другого пришестя
З виступу “Terror, Triumph, and a Wedding Feast” (Терор, тріумф і весільний бенкет), виголошеного 12 вересня 2004 р. під час вогника ЦСО для дорослої молоді. Повна версія виступу англійською мовою знаходиться на сайті speeches.byu.edu.
Великі чоловіки й жінки минулих віків були спроможні йти вперед, постійно свідчити й намагатися виконувати все як найкраще не тому, що вони знали, що досягнуть успіху, але тому, що вони знали, що ви досягнете його.
Христос у червоній мантії, художник Мінерва Тайшерт, © IRI, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви.
Ми вийшли на сцену земного життя у найвеличніший розподіл євангелії, у якому коли-небудь жило людство, і нам треба якнайкраще скористатися цим.
Мені подобаються слова пророка Джозефа Сміта, який сказав, що пророки, священики й царі в давнину “з радісним передчуттям чекали на добу, в яку ми живемо; і, відчуваючи велике натхнення з небес і радісне передчуття, вони співали, писали й пророкували про цей наш час”1. Зверніть увагу на подібне висловлювання Президента Уілфорда Вудраффа: “Очі Бога і всіх святих пророків дивляться на нас. Це—величний розподіл, про який говорили від початку світу”2.
У мене є теорія стосовно цих попередніх розподілів і провідників, сімей та людей, які жили у той час. Я часто думав про них і про несприятливі обставини, в яких вони перебували. Вони жили у надзвичайно важкі часи і, переважно, не досягали успіху в своєму розподілі. В дійсності, суть Відновлення євангелії у ці останні дні полягає в тому, що євангелія не здатна була встояти у попередні часи, а тому й мала бути встановлена у цей останній, переможний відрізок часу.
Розподіл, що не зазнає невдачі
Якщо коротко, то відступництво і руйнування того чи іншого виду було кінцевою долею кожного звичайного розподілу, який тільки існував у минулому. Але ось моя теорія. Вона полягає в тому, що великі чоловіки й жінки, які були провідниками минулих віків, були спроможні йти вперед, постійно свідчити й намагатися виконувати все якнайкраще не тому, що вони знали, що досягнуть успіху, але тому, що вони знали, що ви досягнете його. Я впевнений, що вони черпали відвагу і надію не стільки зі своїх власних обставин, скільки від вас—величного співтовариства молодих людей, зібраних сотнями тисяч по всьому світу з рішучим наміром побачити перемогу і тріумф євангелії.
Якось Мороній сказав, кажучи про тих з нас, хто отримає його літопис у останні дні:
“Ось, Господь показав мені великі і дивовижні речі стосовно того, що має невдовзі відбутися, в той день, коли ці речі прийдуть до вас.
І ось, я звертаюся до вас, нібито ви присутні тут, і все ж вас немає. Але знайте, Ісус Христос показав мені вас, і я знаю ваші діла” (Moрмон 8:34–35).
Мабуть, у той чи інший спосіб фактично всі пророки і перші апостоли мали видіння нашого часу—бачення, яке додавало їм сміливості у їхніх менш успішних періодах часів. Ті брати в більш ранні епохи знали про нас дуже багато. Такі пророки, як Мойсей, Нефій і брат Яреда бачили у видіннях дуже детальну картину останніх днів. Дещо з побаченого ними не було приємним, але безсумнівно, що всі ті попередні покоління відчували натхнення, знаючи, що зрештою настане такий розподіл, який не зазнає невдачі.
Наш, а не їхній час давав їм “натхнення з небес і радісне передчуття” і спонукав їх співати й пророкувати перемогу. Саме нашу добу, якщо казати про всіх нас, з нетерпінням чекали пророки з початку часів, і ті брати з попередніх віків досі дивляться на нас із підбадьоренням! З упевненістю можна сказати, що їхній шанс вважати себе повною мірою успішними залежить від нашої вірності й нашої перемоги. Мені подобається думка, що ми йдемо у бій в останні дні, уособлюючи Алму і Авінадія й те, чого вони навчали, а також Петра й Павла та ті жертви, на які вони пішли. Якщо ви не можете не відчувати захоплення, думаючи про таку роль, відведену вам на історичній сцені, то ви взагалі не зможете його відчути.
Підготовка Христової Церкви до Його пришестя
Я хочу додати ще одну деталь до повної картини цього розподілу, яка, на мій погляд, є неминучим наслідком. Оскільки наш розподіл є останнім і найвеличнішим з усіх, оскільки все згодом досягне найвищої точки і виповниться в цю епоху, отже, існує одна особлива відповідальність, яку покладено на нас у Церкві сьогодні і яку не було покладено до такої ж міри на плечі членів Церкви будь-коли в минулому. На відміну від Церкви у дні Авраама чи Мойсея, Ісаї чи Єзекіїля, або навіть Якова та Івана у новозавітні часи, ми маємо відповідальність підготувати Церкву Агнця Божого до приходу Агнця Божого, коли Він прийде особисто в переможній славі виконати у Тисячолітті Свою роль Господа над панами і Царя над царями. В жодному з попередніх розподілів не було такого обов’язку.
Кажучи мовою Писань, серед усіх етапів історії людства саме ми повинні підготувати наречену до приходу Молодого і бути гідними отримати запрошення на весільний бенкет (див. Maтвій 25:1–12; 22:2–14; УЗ 88:92, 96). Кажучи про всіх нас—чи то за нашого життя, чи то за життя наших дітей, онуків чи будь-коли—ми, як Церква загалом і як окремі її члени, повинні бути гідними того, щоб Христос прийшов до нас, бути гідними почути Його привітання, щоб Він нас схвалив, прийняв і обняв. Життя, які ми представимо Йому в той священний час, повинні бути гідними Його!
Ми повинні бути гідними Його схвалення
Я сповнююся неймовірним трепетом, думаючи про надзвичайне почуття обов’язку підготувати своє життя (і в міру своїх можливостей допомогти членам Церкви підготувати їхнє життя) до того дня, про який давно було пророковано, до тієї передачі повноважень, до часу, коли ми представимо Йому Церкву, Його Церкву.
Коли Христос прийде, то члени Його Церкви повинні виглядати і поводитися так, як мають виглядати і поводитися члени Його Церкви, щоб відчути Його схвалення. Ми повинні виконувати Його роботу і ми повинні жити за Його вченнями. Він повинен впізнати нас швидко і легко, як справжніх Своїх учнів. Як радив президент Дж. Рубен Кларк мол. (1871–1961), колишній радник у Першому Президентстві: наша віра має бути такою, щоб її можна було легко побачити3.
Так, якщо у той великий і фінальний момент ми захочемо сказати, що ми є віруючими, тоді нам дійсно треба краще виявляти це. Пастир знає Своїх овець, і у той величний день нас мають знати як Його послідовників—за нашими справами і словами.
Мої дорогі юні друзі! Ці дні є останніми, і ми з вами повинні стати найкращими святими останніх днів. Поставте наголос, будь ласка, на слові святими.
Коли все це закінчиться? Коли привселюдно, переможно явиться Христос і розпочнеться Тисячоліття? Я не знаю. Те, що я дійсно знаю—це те, що все почалося 193 роки тому. Я дійсно знаю, що завдяки Першому видінню і всьому, що було після нього, ми живемо в час небувалих благословень—благословень, даних нам для того, щоб жити вірним і чистим життям, щоб коли в кінці переможно прийде Молодий, Він особисто і на законних правах запросить нас на весільний бенкет.
Мої дорогі юні брати і сестри, я залишаю вам свою любов і залишаю своє свідчення не лише про те, що Бог живий, але і про те, що Він любить нас. Він любить вас. Все, що Він робить—для нашого блага і захисту. В світі існує зло і смуток, але в Ньому немає зла або шкоди. Він—наш Батько—досконалий батько—і Він дасть нам прихисток від бурі.
Насправді, єдине занепокоєння, яке не повинно залишати кожного з нас, є таким: як ми можемо жити більш повноцінно, більш віддано, аби всі благословення цього величного розподілу щедріше пролилися на кожного з нас і на тих, на чиє життя ми впливаємо.
“Не бійся, черідко мала. … Звертайтеся до [Христа] в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся”. “Ви ще не зрозуміли, які великі благословення Батько … приготував для вас” (УЗ 6:34, 36; 78:17).
Я залишаю вам моє благословення, мою любов і апостольське свідчення про істинність цього, що наш розподіл не зазнає невдачі і всі, хто живе за вченнями Христа й виконує Його роботу, буде гідним запрошення на весільний бенкет, коли прийде Молодий.