Переможне рішення
Це був її шанс грати в переможній команді. І як вона могла відмовитися?
“Пам’ятай день суботній, щоб святити його” (Moсія 13:16).
Міранда поспіхом ішла до вхідних дверей, дякуючи, що в домі було прохолодніше, ніж у спекотну погоду надворі. Вона спітніла після гри в своєму останньому футбольному матчі сезону і була розстроєна, що команда “Зелені турбіни” програла. Знову.
Мама увійшла в кімнату, несучи пляшку води і кульок зі шматочками апельсина, що залишилися після гри. “Ти добре грала. Бути воротарем—це непросто”.
Міранда дійсно добре грала—вона перехопила багато м’ячів і відбивала їх сильніше, ніж будь-коли. Але більшість дівчат у її команді ніколи раніше не грали у футбол, і сьогодні оголосили офіційно: вони програли кожну гру цього сезону.
“Знаєш, усе, що я хочу—це грати в команді, яка хоч іноді виграє”. Кілька сльозинок скотилося з куточків Мірандиних очей і упали на блакитно-зелену футболку. Поки вона витирала очі, задзвонив телефон.
Мама підняла слухавку і за мить сказала: “Це до тебе”.
“Привіт, це Міранда? Це—Том, тренер команди “Запальні футболістки”. Я спостерігав за твоєю грою сьогодні. Ти прекрасно справлялася”.
Серце Міранди почало битися сильніше. “Запальні футболістки” була найкращою командою ліги!
“В наступному місяці наша команда їде на ігри регіонального чемпіонату. Ти грала так добре сьогодні, що я хочу, аби ти поїхала з нами запасним воротарем”.
Серце у Міранди мало не вистрибнуло з грудей. Це був її шанс грати в переможній команді!
“Я б хотіла поїхати!”— сказала Міранда. Вони кілька хвилин поговорили про деталі, перш ніж вона повісила слухавку і побігла в іншу кімнату розповісти про все мамі. Разом вони почали записувати дні тренувань і матчів у сімейний календар.
Раптом мама перестала писати, її ручка зависла над однією з клітинок календаря.
“Ой. Мірандо, ці матчі відбуваються по неділях. Ось, поглянь”. Вона вказала на розклад ігор і повернулася до Міранди нахмурившись. “Що, на твою думку, нам слід робити?”
Серце у Міранди впало, і вона закусила губу, думаючи про можливий вибір. Мама могла б дозволити їй, якби вона попросила, але від думки про те, щоб грати в неділю—і особливо про те, що доведеться пропускати церкву—у животі виникло неприємне відчуття. Вона знала, що неділя призначалася для відвідування церкви і поклоніння Небесному Батькові, і вона не могла б робити цього, якби грала у футбол.
“Думаю, що, мабуть я зателефоную йому і скажу, що не можу грати”,—сказала Міранда. Вона дуже старалася не заплакати. І хоча вона знала, що це був правильний вибір, було важко відмовитися від того, чого вона так сильно хотіла.
“І знаєш, що я думаю?—сказала мама, міцно її обіймаючи.—Я думаю, що ти—прекрасна дитина”.
Тієї неділі, коли Міранда сиділа в Початковому товаристві, вона думала про той хороший вибір, який вона зробила. Тренер був здивований, коли Міранда подзвонила і сказала, що не може грати в футбол по неділях. Він намагався переконати її змінити думку, але вона твердо стояла на своєму рішенні. Тепер, слухаючи пісні та уроки Початкового товариства, Міранда усміхалася. Відчуваючи спокій у своєму серці, вона знала, що була в правильному місці. Зрештою, вона прийняла переможне рішення.
Ілюстрація Бреда Тіра