Джозеф—провидець

Річард Е. Терлі мол., помічник церковного історика та літописця, Робін С. Дженсен і Марк Ашурст-Макгі, Відділ церковної історії

Історичний літопис проливає світло на те, як Джозеф Сміт виконував свою роль провидця і перекладача Книги Мормона.

Джозеф Сміт, приписується Девіду Роджерсу, з люб’язного дозволу Community of Christ Library-Archives, Iндепенденс, шт. Міссурі

6 квітня 1830 року, в той день, коли Джозеф Сміт організував Церкву Христа (пізніше названу Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів)¹, він проголосив слова одкровення тим, хто там зібрався. “Ось,—лунає в ньому голос Бога,—має вестися запис серед вас, і в ньому тебе [Джозефа Сміта] має бути названо провидцем” (УЗ 21:1).

Найбільш явною ознакою ролі провидця, яку мав Джозеф Сміт у щойно організованій Церкві, була Книга Мормона, яка, як він неодноразово пояснював, була перекладена “даром і силою Бога”². Багато з найближчих Джозефу людей у рік, що передував організації Церкви, були свідками процесу появи Книги Мормона і мали певне розуміння значення слова провидець.

Значення провидця

Що означало провидець для молодого пророка і його сучасників? Джозеф виховувався у сім’ї, де читали Біблію, а в ній неодноразово згадується про провидців. У 1 Книзі Самуїла, наприклад, написано: “Колись в Ізраїлі, коли хто ходив питатися Бога, то так говорив: “Давайте підемо до провидця”. Бо що сьогодні, “пророк”, колись звалося “провидець” (1 Самуїлова 9:9).

У Біблії також згадується, що люди отримували духовні прояви за допомогою фізичних предметів, наприклад, жезлів³, мідного змія на жердині (який став поширеним символом професії лікаря)⁴, ефода (частина вбрання священика, на якій є два дорогоцінні камені)⁵ та Уріма і Тумміма⁶.

“Здатність бачити” і “провидці” були частиною американської та сімейної культури, в якій виховувався Джозеф Сміт. Завдяки глибокому знанню мови Біблії та поєднанню англо-європейської культур, принесених до Північної Америки іммігрантами, деякі люди на початку 19 століття вважали, що обдаровані особи могли “бачити”, тобто отримувати духовні прояви за допомогою фізичних предметів, наприклад, каменів провидця⁷.

Молодий Джозеф Сміт визнавав такі тогочасні народні методи, у тому числі ідею про використання каменів провидця, аби побачити загублені чи заховані речі. Оскільки в Біблії розповідається, що у давнину Бог використовував фізичні предмети для зосередження віри людей чи духовного спілкування, Джозеф та інші люди вважали це прийнятним у їхні дні. Батьки Джозефа, Джозеф Сміт старший і Люсі Мак-Сміт, підтверджували прийняття тогочасної культури їхньою сім’єю та використання ними предметів у такий спосіб, а селяни Пальміри та Манчестера, шт. Нью-Йорк, де жили Сміти, просили Джозефа відшукувати загублені речі до того, як він переїхав до Пенсильванії наприкінці 1827 року⁸.

Ті, хто не розуміє, як люди у 19 столітті в тій місцевості, де жив Джозеф, жили відповідно до своєї релігії, можуть не знати про камені провидця, і вчені давно полемізують стосовно цього періоду його життя. Частково, завдяки Просвітництву, тобто Століттю розуму, періоду, коли на першому плані була наука та видимий світ, а не духовні питання, багато людей у добу Джозефа почали відчувати, що використання фізичних предметів для релігійних цілей, таких як камені або палиці, було забобонним або недоречним.

Пізніше, коли Джозеф розповів свою надзвичайну історію, він наголошував на своїх видіннях та інших духовних проявах⁹. На противагу, деякі з його колишніх соратників звертали особливу увагу на те, що він раніше використовував камені провидця, аби зруйнувати його репутацію у світі, що все більше заперечував таку практику. Джозеф та інші перші члени Церкви вирішили не зосереджуватися на впливі народних традицій у їхніх зусиллях з проповідування євангелії, оскільки багато перспективних навернених переживали зміну в сприйнятті релігії в Століття розуму. Однак у тому, що стало канонізованими одкровеннями, Джозеф продовжував навчати, що камені провидця та інші засоби, так само як і здатність працювати з ними, були важливими і священними дарами від Бога¹⁰.

Засоби, за допомогою яких перекладалася Книга Мормона

Камені провидця також з’явилися в історичних описах, де розповідається про Джозефа Сміта і переклад Книги Мормона. Офіційна історія Джозефа, почата в 1838 році, описує відвідування ангела, якого звали Мороній і який розповів йому про золоті пластини, заховані на пагорбі неподалік. Джозеф розповідає, що поки він розмовляв з ангелом, його розуму “відкрилося видіння” настільки ясне, що він “впізнав це місце”, коли пізніше сам його побачив (Джозеф Сміт—Історія 1:42).

Члени Церкви упродовж усієї історії Церкви намагалися зрозуміти ранній етап життя Джозефа Сміта і те, як він знайшов та переклав золоті пластини. Це зображення, зроблене художником С. С. А. Крістенсеном у 1886 році змальовує, як Джозеф Сміт отримав пластини від ангела Моронія.

Ангел Мороній передає пластини Джозефу Сміту, художник С. С. А. Крістенсен

В історії, яку Джозеф почав писати в 1838 році, Мороній застерігає його, що “Сатана буде спокушати мене (через скрутні обставини сім’ї мого батька) використати ті пластини для збагачення”. Ангел заборонив це робити, як розповідає Джозеф, кажучи, що якщо у Джозефа будуть “інш[і] намір[и]”, крім побудови Божого царства, він “не змож[е] отримати їх” (Джозеф Сміт—Історія 1:46). У історії, написаній ним раніше,—в 1832 році—Джозеф пояснює: “Я …шукав пластини, з метою отримати багатство, а не для того, щоб виконати заповідь—мати око, єдиноспрямоване до Слави Божої”¹¹. Внаслідок цього від нього вимагалося повертатися на пагорб Кумора упродовж чотирьох років, поки він не буде підготовлений отримати пластини (див. Джозеф Сміт—Історія 1:53–54).

Джозеф розповідав, що коли нарешті отримав пластини від Моронія у 1827 році, він також отримав два камені, якими мав користуватися під час перекладу пластин. Він та його близькі знайомі залишили розповіді про ці камені, описуючи їх так: білі чи чисті ззовні, вставлені в срібні дуги або оправи, як сучасні окуляри чи монокль, та приєднані до великого нагрудника¹². Згідно з описами, цей пристрій для провидця був об’ємистим. Мати Джозефа Сміта розповідала, що він від’єднував камені від нагрудника для більш зручного їх використання¹³.

У тексті Книги Мормона ці камені називаються “тлумачами”; там пояснюється, що вони були “приготовлені від початку, і передавалися з роду в рід, з метою тлумачення мов” та “утримувалися і зберігалися рукою Господа” (Moсія 28:14‒15, 20).

У книзі також розповідається, як Господь дав “два камінці” брату Яреда з обіцянням, що вони допоможуть майбутнім поколінням відновити його слова. “Запиши це і запечатай це,—наказує йому Господь,—і Я покажу це у Свій належний час дітям людським”. Ці камінці, як пояснював Господь, будуть “збільшува[ти] для очей людських те, що ти напишеш” (Eтер 3:24, 27).

Фрагмент сторінки оригінального манускрипту Книги Мормона з описом виходу сім’ї Легія з Єрусалиму, як ми його маємо в наш час у 1 Нефії 2. Джозеф Сміт диктував Книгу Мормона кільком писарям, включаючи Олівера Каудері, який писав ці рядки.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви; ФОТО ЗБІЛЬШЕНЕ ДЛЯ ЯСНОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ

На той час, коли у середині 1829 року Джозеф Сміт закінчив диктувати свій переклад Книги Мормона писарям, значення слова провидець було ширше пояснено у тексті. Книга Мормона містить пророцтво, яке приписується Йосипу з Єгипту, і в якому проголошується, що один з його нащадків—чітко вказується на Джозефа Сміта—буде “вибраним провидцем”, приводячи інших нащадків “до знання завітів”, які Бог склав з їхніми предками (2 Нефій 3:6, 7).

В іншій історії з Книги Мормона Алма молодший передає тлумачі своєму синові Геламану. “Зберігай ці тлумачі”,—радить Алма йому, кажучи про два камені в срібних дугах. Але Алма також цитує пророцтво, яке, як здається, стосується одного каменя: “І Господь сказав: Я приготую для Мого слуги Ґазéлема камінь, який буде сяяти в темряві, як світло” (Aлма 37:21, 23).

Визначним є те, що хоча в контексті це слово згадується як “тлумачі” (множина), це пророцтво каже про передання слузі, на ім’я Ґазéлем, “каменя” (однина)¹⁴ який буде сяяти в темряві, як світло”. Перші святі останніх днів вірили, що слугою з пророцтва був Джозеф Сміт¹⁵.

В дійсності, історичні дані показують, що крім двох каменів провидця, відомих як “тлумачі”, Джозеф Сміт використовував щонайменше ще один камінь під час перекладу Книги Мормона, часто кладучи його в капелюх, аби закрити від світла. Згідно з тим, що кажуть сучасники Джозефа, він робив це, аби краще бачити слова на камені¹⁶.

У 1833 році Джозеф Сміт і його соратники почали використовувати біблійний термін “Урім і Туммім”, згадуючи про будь-які камені, що використовувалися для отримання божественних одкровень, у тому числі обидва нефійські тлумачі та один камінь провидця¹⁷. Така неточна термінологія ускладнила спроби реконструювати точний метод, за допомогою якого Джозеф Сміт перекладав Книгу Мормона. Крім використання тлумачів, згідно з Мартіном Гаррісом, Джозеф для зручності під час перекладу Книги Мормона також використовував один зі своїх каменів провидця. Інші джерела підтверджують, що у Джозефа змінився інструментарій для перекладу¹⁸.

Після того, як Книгу Мормона було видано

Після опублікування Книги Мормона у березні 1830 року, Джозеф Сміт та його секретарі почали роботу над тим, що зараз називається Переклад Біблії, зроблений Джозефом Смітом,—пророчий перегляд Біблії часів Короля Якова¹⁹. Згідно з розповіддю Джозефа, він не міг використовувати нефійські тлумачі для цього перекладу, бо у нього їх більше не було.

Джозеф Сміт пояснював, що, “дякуючи мудрості Божій, [пластини і тлумачі] було збережено і вони залишилися у мене, аж доки я не здійснив з ними те, що вимагалося від мене. І коли в призначений день явився за ними посланець, я передав їх йому, і тепер він опікується ними аж до сьогоднішнього дня, тобто до другого травня тисяча вісімсот тридцять восьмого року” (Джозеф Сміт—Історія 1:60).

Як розповідав Президент Бригам Янг (1801–1877), “Джозеф повернув У[рім і] Т[уммім] разом з пластинами, коли закінчив переклад”²⁰.

Для тисяч членів Церкви за життя Джозефа Сміта і мільйонів після його смерті він є пророком, провидцем і одкровителем.

Джозеф Сміт, приписується Девіду Роджерсу, з люб’язного дозволу Community of Christ Library-Archives, Iндепенденс, шт. Міссурі

У Джозефа були інші камені провидця, але, за словами старійшини Орсона Пратта (1811–1881), члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів, а пізніше церковного історика, до того часу Джозеф також зміцнився у своєму духовному сприйнятті. На зборах, що відбулися 28 червня 1874 року, на яких був присутній Президент Бригам Янг та багато інших генеральних чинів, старійшина Пратт розповідав присутнім про те, що “багато разів був присутній”, коли Джозеф Сміт “перекладав Новий Завіт”. Бачачи, що під час процесу перекладання не використовується ніяких тлумачів, він зацікавився, чому Джозеф “не використовує Урім і Туммім, як колись під час перекладу Книги Мормона”.

Коли старійшина Пратт спостерігав, як пророк перекладає, “Джозеф, ніби прочитавши його думки, подивився на нього і пояснив, що Господь дав йому Урім і Туммім, коли він не мав достатнього досвіду в користуванні Духом натхнення. Але тепер він настільки зріс у знанні, що розумів, як діє той Дух, і більше не потребував допомоги такого інструментарію”²¹.

Бригам Янг поділився з аудиторією своїми думками стосовно отримання каменя провидця. “Я не пам’ятаю, щоб мені колись хотілося його мати”,—розмірковував він²². Висловлювання Бригама було виразом його розуміння того, що не обов’язково мати камені провидця, аби бути провидцем.

25 жовтня 1831 року Джозеф Сміт побував на конференції в Оранж, шт. Огайо. Під час конференції його брат Гайрум сказав, що, “на його думку, буде найкраще, якщо інформацію про появу Книги Мормона надасть присутнім старійшинам сам Джозеф Сміт, аби всі могли переконатися самі”. Згідно з протоколом зборів, Джозеф “сказав, що не було заплановано, аби він розповідав усьому світу про подробиці появи Книги Мормона” і “що не очікувалося, що він буде про це розповідати”²³. Зміцнившись у своїй ролі провидця і прийшовши до розуміння, що камені провидця не є вирішальним фактором для отримання одкровення, він, імовірно, переймався тим, що люди надто зосереджуються на способі появи книги, і надто мало уваги приділяють самій книзі.

У справі перекладу Книги Мормона Джозеф Сміт наголошував, що він здійснив його “даром і силою Бога”²⁴. Книга сама по собі, навчав він провідників Церкви, “найбільш правильна з усіх книг на світі і є ключовим каменем нашої релігії” і що дотримуючись її заповідей, читачі будуть ближче до Бога, ніж за допомогою “будь-якої іншої книги”²⁵.

Посилання:

1. Див. Учення і Завіти 115.

2. Preface to Book of Mormon, ca. Aug. 1829, in Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, vol. 1 of the Documents series of The Joseph Smith Papers (2013), 93. Див. також “Свідчення трьох свідків”, Книга Мормона.

3. Див. Вихід 4:1‒5, 17, 20‒21; 7:8‒21; 8:16‒19; 9:22‒26; 10:12‒15; 14:15‒18; 17:1‒13; Числа 17:1‒10; 20:7‒11; Євреям 9:4.

4. Див. Числа 21:7‒9; Іван 3:14‒15.

5. Див. Вихід 28:12; 35:9, 27; 1 Самуїлова 23:9‒12; 30:7‒8.

6. Див. Вихід 28:30; Левит 8:8; Числа 27:21; Повторення закону 33:8; 1 Самуїлова 28:6; Eздра 2:63; Неємія 7:65.

7. Більш докладна інформація щодо релігійної культури 19 століття міститься в Journals, Volume 1: 1832–1839, vol. 1 of the Journals series of The Joseph Smith Papers (2008), xix; and Revelations and Translations, Volume 3: Printer’s Manuscript of the Book of Mormon, vol. 3 of the Revelations and Translations series of The Joseph Smith Papers (2015), xv–xvi; Dallin H. Oaks, “Recent Events Involving Church History and Forged Documents,” Ensign, Oct. 1987, 68–69.

8. Див. висловлювання Джозефа Сміта старшого, як його цитовано в Francis W. Kirkham, A New Witness for Christ in America: The Book of Mormon, vol. 2 (1959), 366; див. також Люсі Мак Сміт, “Lucy Mack Smith, History, 1844–1845,” book 3, page 10, josephsmithpapers.org/paperSummarylucy-mack-smith-history-1844-1845. Мартін Гарріс пригадує, як перевіряв Джозефа Сміта, просячи його знайти голку в копиці сіна (див. “Mormonism—No. II,” Tiffany’s Monthly, July 1859, 164).

9. Див., наприклад, Джозеф Сміт—Історія в Дорогоцінній Перлині.

10. Див. Учення і Завіти 130:10–11. Див. також найперше формулювання звернення, що зараз є Ученням і Завітами 8, спрямованого до Олівера Каудері, коли він хотів допомагати Джозефу Сміту у перекладі Книги Мормона (Revelation, Apr. 1829–B, in Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, 44–47).

11. Joseph Smith, “History, ca. Summer 1832,” in Histories, Volume 1: 1832–1844, vol. 1 of the Histories series of The Joseph Smith Papers (2012), 14.

12. Див. Джозеф Сміт—Історія 1:35; Joseph Smith, “Church History,” in Histories, Volume 1: 1832–1844, 495; Martin Harris, in “Mormonism—No. II,” 165–66; “Lucy Mack Smith, History, 1844–1845,” book 5, pages 7–8, josephsmithpapers.org.

13. Див., наприклад, “Lucy Mack Smith, History, 1844–1845,” book 5, josephsmithpapers.org.

14. Зрозуміло, що така різниця збентежила дослідників. Див. наприклад, Bruce R. McConkie, Mormon Doctrine, 2nd ed. (1966), 307–308; Joseph Fielding McConkie and Robert L. Millet, Doctrinal Commentary on the Book of Mormon, 4 vols. (1987–1992), 3:278; and Matthew B. Brown, All Things Restored: Confirming the Authenticity of LDS Beliefs (2000), 62.

15. Див. William W. Phelps, Funeral Sermon of Joseph and Hyrum Smith, Church History Library, Salt Lake City; Orson Pratt, “Explanation of Substituted Names in the Covenants,” The Seer, Mar. 1854, 229; William W. Phelps, letter to Brigham Young, Apr. 10, 1854, in Brigham Young, Office Files, 1832–1878, Church History Library, Salt Lake City та Revelations and Translations, Volume 2: Published Revelations, vol. 2 of the Revelations and Translations series of The Joseph Smith Papers (2011), 708–709.

16. Більш докладну інформацію стосовно перекладу можна знайти в рубриці “Book of Mormon Translation” на сайті lds.org/topics/book-of-mormon-translation. Див. також Russell M. Nelson, “A Treasured Testament,” Ensign, July 1993, 61–65; Neal A. Maxwell, “By the Gift and Power of God,” Ensign, Jan. 1997, 36–41.

17. Уілфорд Вурафф, наприклад, називав камінь провидця, який бачив у Наву, Урімом і Туммімом (Wilford Woodruff journal, Dec. 27, 1841, Church History Library). Див. також Revelations and Translations, Volume 3: Printer’s Manuscript of the Book of Mormon, xix.

18. Див. Revelations and Translations, Volume 3: Printer’s Manuscript of the Book of Mormon, xviii–xix.

19. Коротка історія про початок роботи в цьому напрямку міститься в Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, 150–152.

20. Minutes, Apr. 17, 1853, Church History Library.

21. “Two Days’ Meeting at Brigham City, June 27 and 28, 1874,” Millennial Star, Aug. 11, 1874, 498–499.

22. Minutes, Sept. 30, 1855, Church History Library.

23. Minutes, Oct. 25–26, 1831, in Documents, Volume 2: July 1831–January 1833, vol. 2 of the Documents series of The Joseph Smith Papers (2013), 84.

24. Preface to Book of Mormon, ca. Aug. 1829, in Documents, Volume 1: July 1828–June 1831, 93. Див. також “Свідчення трьох свідків”, Книга Мормона.

25. Джозеф Сміт у щоденнику Уілфорда Вудраффа, Nov. 28, 1841, Church History Library; або вступ до Книги Мормона.

26. David Whitmer, An Address to All Believers in Christ (1887), 32.

27. Більш докладну інформація про повернення Олівера Каудері до Церкви перед його смертю див. Scott F. Faulring, “The Return of Oliver Cowdery,” in John W. Welch and Larry E. Morris, eds., Oliver Cowdery: Scribe, Elder, Witness (2006), 321–62.

28. Див. Minutes, Sept. 30, 1855, Church History Library, Salt Lake City; “David Whitmer,” The Historical Record, Oct. 1888, 623; Maria L. Cowdery Johnson to David Whitmer, Jan. 24 1887, Community of Christ Library-Archives, Independence, Missouri; and Franklin D. Richards, Journal, Mar. 9, 1882, Church History Library.

29. Minutes, Apr. 17, 1853, Church History Library.

30. Minutes, Sept. 30, 1855, Church History Library.

31. Див. Zina Young to Franklin D. Richards, July 31, 1896, у Journal History of The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints, July 31, 1896, 4, Church History Library.

32. Див. B. H. Roberts, A Comprehensive History of the Church, 6:230–231; Joseph Fielding Smith, Doctrines of Salvation, comp. Bruce R. McConkie, 3 vols. (1954–1956), 3:225; Bruce R. McConkie, Mormon Doctrine, 2nd ed. (1966), 818–819.

Що сталося з каменем провидця?

Камінь, зображений тут, довгий час пов’язувався з Джозефом Смітом та перекладом Книги Мормона. Камінь, яким Джозеф Сміт користувався під час перекладу Книги Мормона, часто описувався як такий, що був шоколадного кольору і овальної форми. Цей камінь було передано Джозефом Смітом Оліверу Каудері, а потім до Церкви через Бригама Янга та інших.

Фотографія Уелдена Андерсена та Річарда Е. Терлі мол.

Згідно з історією Джозефа Сміта, він повернув Урім і Туммім, або нефійські “тлумачі”, ангелові. Але що сталося з іншим каменем провидця або каменями, які Джозеф використовував під час перекладу Книги Мормона?

Девід Уітмер писав, що “після закінчення перекладу Книги Мормона, на початку весни 1830 року, перед 6 квітня, Джозеф віддав камінь Оліверу Каудері і сказав мені, а також іншим, що він закінчив роботу і більше не буде користуватися каменем”²⁶.

Олівер, який на десять років залишив Церкву і був охрищений повторно в 1848 році, планував поїхати на захід, щоб бути зі святими в Юті, але помер у 1850 році в Річмонді, шт. Міссурі, до того, як йому вдалося здійснити цю подорож²⁷. Фінеас Янг, який допоміг повернутися Оліверу Каудері назад до Церкви, отримав цей камінь провидця від вдови Олівера, Елізабет Енн Уітмер Каудері, яка була сестрою Девіда Уітмера. Фінеас, у свою чергу, віддав камінь своєму брату Бригаму Янгу²⁸.

Фінеас Янг, який сидить посередині між братами Янгами і справа від Бригама Янга, отримав від Олівера Каудері камінь провидця, що ним користувалися під час перекладу Книги Мормона, і дав його своєму братові Бригаму.

Фотографію зроблено приблизно в 1866 році, надано з люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви

“Я отримав перший Камінь провидця Джозефа, який мені дістався від О[лівера] К[аудері],—визнавав Президент Янг у 1853 році. Були також і інші. “У Джозефа було 3, які зараз знаходяться у Емми,—додав він,—2 маленьких і 1 великий”²⁹. Через 2 роки Бригам Янг розповідав зібранню провідників Церкви, що “Олівер прислав мені перший Камінь провидця, який був у Джозефа. Олівер завжди тримав його у себе, поки не прислав мені”³⁰.

Після смерті Бригама Янга одна з його дружин, Зіна Д. Х. Янг, яка пізніше стала третім генеральним президентом Товариства допомоги, отримала шоколадного кольору камінь провидця з його майна, який за описами відповідав каменю, що ним користувався Джозеф для перекладу Книги Мормона, та подарувала його Церкві³¹. З того часу провідники Церкви визнавали, що Церква володіє каменем провидця³².

Змалювання процесу перекладу

Упродовж років художники намагалися змалювати, як перекладалася Книга Мормона, показуючи учасників за різних обставин, у різних позах, з різними предметами. Інтерпретація кожного з художників основувалася на його особистих поглядах, дослідженнях та уяві, іноді скерованими впливом та коментарями інших людей. Ось кілька зображень, що були створені в різні роки.

Художник зображує, як Джозеф Сміт вивчає пластини. Джозеф пригадував, що він “переписав значну частину” символів з пластин. Після того як він переклав ті символи “за допомогою Уріма і Тумміма”, Мартін Гарріс відвіз ті символи до Чарльза Ентона та інших учених, аби підтвердити переклад (Джозеф Сміт—Історія 1:62–64).

Даром і силою Бога,, художник Саймон Дьюї, з люб’язного дозволу Altus Fine Arts

Художник зобразив Джозефа Сміта і Олівера Каудері під час перекладу Книги Мормона. Всупереч тому, що тут зображено, Олівер Каудері заявляв, що він не бачив пластин, аж поки переклад не було закінчено. Свідки процесу казали, що під час перекладу пластини були закриті, наприклад накриті льняною тканиною.

Джозеф Сміт перекладає Книгу Мормона, художник Дел Парсон

Художник змальовує, як Джозеф Сміт перекладає, одягнувши нагрудник з прикріпленими тлумачами або окулярами, які пізніше були названі Урімом і Туммімом.

Ілюстрація Роберта Т. Барретта

Художник зображує Джозефа Сміта і писаря, яких під час перекладу було розділено ковдрою. Хоча ковдра не згадується в більшості описів процесу перекладу, її, очевидно, використовували на початковому етапі, щоб писар не міг бачити пластини, окуляри або нагрудник. Під час пізніших етапів перекладу ковдра могла використовуватися для того, щоб відділяти писаря і перекладача від очей інших допитливих людей, які хотіли побачити, як здійснюється переклад.

Переклад пластин, художник Ерл Джоунс, з люб’язного дозволу Музею історії Церкви

Джозеф і його дружина Емма Гейл Сміт жили в одноповерховій частині цього будинку під час перекладу Книги Мормона. Двоповерхова будівля справа від дому була добудована пізніше.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви

Фрагмент сторінки оригінального манускрипту Книги Мормона з описом виходу сім’ї Легія з Єрусалиму, як ми його маємо в наш час у 1 Нефії 2. Джозеф Сміт диктував Книгу Мормона кільком писарям, включаючи Олівера Каудері, який писав ці рядки.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви; ФОТО ЗБІЛЬШЕНЕ ДЛЯ ЯСНОСТІ ЗОБРАЖЕННЯ

Члени Церкви упродовж усієї історії Церкви намагалися зрозуміти ранній етап життя Джозефа Сміта і те, як він знайшов та переклав золоті пластини. Це зображення, зроблене художником С. С. А. Крістенсеном у 1886 році змальовує, як Джозеф Сміт отримав пластини від ангела Моронія.

Ангел Мороній передає пластини Джозефу Сміту, художник С. С. А. Крістенсен

У 1833 році журнал The Contributor що видавався Церквою, присвятив матеріал трьом свідкам Книги Мормона. Святі останніх днів упродовж довгого часу визнавали важливу роль кожного з тих чоловіків, які допомагали Джозефу Сміту перекласти і опублікувати Книгу Мормона.

З люб’язного дозволу Бібліотеки історії Церкви