“Президент М. Рассел Баллард: відданий проповідуванню євангелії”, Ліягона, січ. 2024.
На вшанування пам’яті
Президент М. Рассел Баллард: відданий проповідуванню євангелії
“Ісус Христос, Спаситель і Викупитель людства, не помер. Він живий, воскреслий Син Бога — живий, це моє свідчення, і сьогодні Він керує справами Своєї Церкви”1.
Коли Рассел Баллард був юним носієм Ааронового священства, він з другом відвідав загальні збори священства у Солт-Лейкській скинії. “[Ми] опинилися… біля сходів, там, де нам було не місце, — він пізніше пояснював. — Президент Джордж Альберт Сміт [1870–1951], побачивши наше становище, люб’язно запросив нас сісти на сходи. Коли ми сиділи там і спостерігали за ходом зборів, я не вірив, що колись знову так близько буду знаходитися біля цієї кафедри. Я пам’ятаю, як сказав своєму другу, коли ми залишили Скинію: “Було б добре бути генеральним авторитетом; тоді можна було б сидіти на одному з тих місць на трибуні”.
…Я уявлення не мав, що настане час у моєму житті, коли я буду служити єпископом, президентом місії, сімдесятником і… апостолом. Ми не можемо передбачити, що Господь готує для нас. Наш єдиний шлях дій — бути готовими й гідними того, що він вимагає”2.
Президент М. Рассел Баллард провів своє життя, готуючись до служіння, на яке його покликали, і виконуючи його. Завдяки його особливому завзяттю і ентузіазму в місіонерській роботі його приклад і свідчення торкнулися незліченних життів, заохочуючи всіх “підвестися, випрямитися й у всьому підготуватися до служіння Господу”3.
Наполеглива праця і провідництво
Мелвін Рассел Баллард молодший народився у Солт-Лейк-Сіті, штат Юта, 8 жовтня 1928 р. в сім’ї Мелвіна Рассела Балларда старшого і Джеральдін Сміт Баллард. Будучи єдиним хлопцем з чотирьох дітей, Рассел з дитинства навчився поважати жінок.
М. Рассел Баллард у дитинстві.
Його батько, кмітливий підприємець, володів автосалоном Ballard Motor Company. Хоча, коли Рассел був малим, його батько й не був активним у Церкві, Рассел все ж зазначив: “Він мав глибокий вплив на моє життя. Він прищепив мені бажання наполегливо працювати”4.
Батько був прикладом наполегливої праці не лише у його професії. Батько Рассела мав невеличкий персиковий сад у Голладеї, штат Юта, де він тримав бджіл, які запилювали квіти персикових дерев. “Батько любив своїх ніжних медоносних бджіл… [Він] завжди намагався залучити мене до своєї роботи зі своїми вуликами, але я був дуже щасливий надати йому можливість самому піклуватися про своїх бджіл”5.
Вплив такої спадщини наполегливої праці, отриманий від його батька, зберігся протягом усього життя Рассела Балларда. Його сестра, Енн Кеддінгтон, пригадувала: “Він завжди мав якусь роботу, навіть коли був малим”. Його першими роботами були стрижка газонів і догляд за подвір’ями, але згодом він почав працювати в автосалоні свого батька по суботах і після школи6.
Серед усього іншого у старших класах школи Рассел мав можливість розвивати свої провідницькі навички, беручи участь у студентському самоврядуванні в Східній середній школі в Солт-Лейк-Сіті та будучи президентом семінарії в цій школі під час останнього року навчання7. Після закінчення школи він навчався в Університеті Юти, де приєднався до Братства Сигма Чі й отримав прізвисько “єпископ” серед своїх братів за приклад вірності своїй вірі8.
Благословення місіонерського служіння
Портрет М. Рассела Балларда, молодого місіонера.
Рассела було покликано служити в Британській місії у 1948 р., де він був радником у президентстві місії за президентства двох різних президентів місії. Він служив після закінчення Другої світової війни і пізніше пояснював, що у той час “мормонів було “піддано освистуванню і зроблено посміховищем” (3 Нефій 16:9), а з місіонерів сміялися і глузували”. Він пригадував: “Люди навіть щось кидали в нас, а дехто плював на нас. Однак ми не відступали”9. Він вчився зі свого досвіду і, як він сказав, “йому подобалося бути місіонером в Англії”10.
Одне з найбільших благословень, яке Рассел отримав завдяки служінню на місії, було його непохитне свідчення. Він пригадував: “Завдяки моєму місіонерському досвіду, я вкорінив у собі свідчення про реальність відновлення Церкви Ісуса Христа через пророка Джозефа Сміта. Я стояв у Гайд-парку і на багатьох інших вулицях на Британських островах і свідчив про те, що Джозеф Сміт — пророк Бога, що євангелію було відновлено в її повноті, і що священство і влада благословляти людство знову знаходяться на землі. Чим частіше я свідчив, тим сильніше це свідчення проникало в мене”11.
Старійшина Баллард проповідує на ринковій площі у Ноттінгемі, Англія, у 1949 р.
Дійсно, його місіонерське служіння допомогло йому підготуватися до багатьох майбутніх покликань. Незадовго до свого покликання до Кворуму Дванадцятьох Апостолів президент Баллард зазначив: “З усього навчання, яке я проходив, виконуючи церковні призначення, жодне не мало більшої важливості для мене, ніж те навчання, яке я отримав 19-річним юнаком під час служіння на місії повного дня на Британських островах. Озираючись назад, я бачу, що жодне навчання в моєму житті не було важливішим для того, що я зараз роблю в Церкві, ніж навчання, яке я отримав як місіонер повного дня”12.
Відданий сімейному життю
Після місії Рассел продовжив навчатися в Університеті Юти. Невдовзі після повернення додому, він пішов на танцювальну вечірку “Хелло Дей”. Він пояснив: “Один мій друг… розповів мені про чарівну другокурсницю Барбару Боуен, з якою, на його думку, мені було б варто познайомитися. Він підвів її до мене, представив нас одне одному, і ми почали танцювати.
На жаль, це був “вільний танець”, як ми його називали, і це означало, що танцювати з дівчиною можна було лише до миті, коли хтось поплескає тебе по плечу і займе твоє місце. Барбара була жвавою і популярною, тож ми не встигли потанцювати з нею і хвилини, як інший юнак “перехопив” її в мене.
Але для мене це було неприйнятним. Навчившись на місії важливості тримати питання на контролі, я дізнався номер її телефону і зателефонував їй наступного дня, щоб запросити на побачення, але в неї не було часу через навчання і громадські справи. На щастя, на місії я навчився бути настійливим, навіть стикаючись з розчаруванням, і зрештою зміг призначити побачення. Після цього побачення ми почали зустрічатися. Якимось чином під час тих побачень мені вдалося переконати її, що я саме той “єдиний істинний і живий” колишній місіонер — принаймні в тому сенсі, що стосувалося її особисто”13.
Рассел і Барбара одружилися 28 серпня 1951 р.
Його наполегливість і відданість принесли результат, і вони з Барбарою одружилися в Солт-Лейкському храмі 28 серпня 1951 р. У них семеро дітей: Кларк, Холлі, Меліа, Тамара, Стейсі, Брінн і Крейг.
Президент Баллард поділився досвідом, який отримав, коли був молодим батьком, про те, як він дізнався, наскільки нелегкою є роль матері. “Я 10 років служив спочатку радником єпископа, а потім єпископом. Упродовж цього часу ми були благословенні шістьма з наших семи дітей. Часто бувало, що повертаючись увечері в неділю додому, я заставав Барбару геть змореною. Вона намагалася розказати мені, що то значить сидіти на останньому ряду на причасних зборах із нашою молодою сім’єю. І ось настав день, коли мене відкликали. Просидівши 10 років у президії, тепер я сидів зі своєю сім’єю на останньому ряду.
Співав приходський хор матерів, і, як виявилося, я залишився сидіти з нашими шістьма дітьми сам. За все своє життя я ще ніколи не був таким зайнятим! Хоч на обох руках у мене були ляльки-маріонетки, але це не дуже допомагало. [Пригощення] розсипалися, і це також ускладнювало мою ситуацію. Книжки-розмальовки займали дітей не настільки, як я на те розраховував.
Я ледь давав раду дітям під час зборів і все поглядав на Барбару, а вона, спостерігаючи за мною, усміхалася. І я набагато більше оцінив те, що всі… дорогі наші матері[ роблять] так добре і з такою відданістю!”14
Старійшина Баллард зі своєю сім’єю у свій 80-й день народження у жовтні 2008 р.
Його дружина також пригадувала, скільки часу він присвятив своїй сім’ї. Він був “надзвичайно відданий своїй сім’ї, і вони завжди були на першому місці, — казала вона. — Він багато років був єпископом і виконував різні церковні покликання, але ті обов’язки ніколи не шкодили його сім’ї. Коли він був удома, він з користю проводив той час”15.
У подальшому житті президент і сестра Баллард із задоволенням проводили час зі своїми дітьми, онуками і правнуками. Його діти і онуки цінують спогади про сімейні відпустки, коли вони відвідували такі історичні пам’ятки Церкви, як Пальміра, Кертленд і Наву; коли відвідували освячення Престонського Англійського храму у 1998 р.; коли подорожували у Святу землю; і коли проходили частину шляху піонерів.
Після смерті його дружини у жовтні 2018 р., президент Баллард зазначив: “Який же я вдячний, що знаю, де моя дорогоцінна Барбара є зараз і що ми будемо разом знову з нашою сім’єю на всю вічність”16.
Зміцнений спадком віри
Як нащадок брата пророка Джозефа Сміта Гайрума, Рассел Баллард завжди пишався своїми предками-піонерами. Двоє його дідусів і його прадід служили у Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Після свого покликання в цей чин, президент Баллард сказав: “Я вважаю благословенням тепер представляти сім’ю Джозефа і Гайрума, і я публічно визнаю, що це велика честь і обов’язок — йти за моїм прадідом Джозефом Ф. Смітом та обома моїми дідусями, Гайрумом Маком Смітом і Мелвіном Дж. Баллардом, у Раду Дванадцятьох Апостолів. Я докладу максимум зусиль, щоб бути слугою, гідним такого права народження.
Кілька разів Брати запевняли мене, що, на їхню думку, мої предки, ймовірно, підтримали моє покликання на небесних нарадах по той бік так само, як і Перше Президентство та Рада Дванадцятьох по цей бік завіси”17.
Видіння, яке бачив його дідусь Мелвін Дж. Баллард про те, як обіймав Спасителя у Солт-Лейкському храмі, допомогло президенту Балларду пережити важкі часи18, а табличка з останніми словами його дідуся у смертному житті — “А понад усе, брати, нехай наші думки будуть чіткими” — висіла на стіні у його офісі. “Кожного дня, коли я приходжу у свій офіс у будь-який день тижня, я бачу ці слова, — пояснював президент Баллард. — Вони дуже мені допомагають”19. Дійсно, ця фраза, “нехай наші думки будуть чіткими”, стала сімейним девізом президента Балларда, коли він заохочував членів своєї сім’ї чітко думати при прийняття хороших рішень і пам’ятати простоту євангелії20.
Президент Баллард був чудовим прикладом того, як покладатися на спадок віри та проносити його крізь покоління. Для нього історія Церкви і віра перших святих були нерозривно пов’язані з історією його сім’ї. Він нагадав нам, що ми усі можемо “черпати велику силу, особливо наша молодь, завдяки розумінню історії нашої Церкви”21. І хоча віра багатьох святих була випробувана “переходом мормонів у 19-му столітті, нам необхідно пам’ятати, що “перехід життям продовжується!” для кожного з нас, коли ми доводимо свою “віру в кожному кроці”22.
У серпні 2009 р. старійшина Баллард зробив урочисту першу подачу перед грою команди “Лос-Анджелес Доджерс”.
Фотографія зроблена Лорі Шеплер / AP
Успіх і невдачі у бізнесі
У своєму професійному житті Рассел Баллард займався автомобільним бізнесом, нерухомістю та інвестиціями. Важливі життєві уроки приходили з несподіваних джерел, і Рассел особисто дізнався, як важливо прислухатися до порад свого батька і спонукань Духа не лише у духовних, але і в матеріальних справах.
“Ford Motor Company шукала дилерів для продажу своєї нової колекції автомобілів, — пригадував він. — Керівництво компанії Ford запросило мене і мого батька на попередній показ продукту, який, на їхню думку, мав би стати надзвичайно успішним. Коли ми побачили машини, мій батько, який мав понад 35 років досвіду у бізнесі, застерігав мене про небезпеки роботи дилером”.
Президент Баллард пояснив: “Коли я намагався розібратися з цим, я також запитував про це Господа, просив скерування. Це було важливе рішення; воно стосувалося великої суми грошей, і зобов’язання з мого боку. Але щойно ми з батьком побачили ті машини, у мене виникло чітке враження, що я не хочу вести справи з компанією”.
Однак президент Баллард сказав: “Персонал з продажів компанії Ford був дуже переконливим, і я вирішив стати першим — і, зрештою, останнім — дилером Edsel у Солт-Лейк-Сіті. А якщо ви не знаєте, що таке Edsel, запитайте у свого дідуся. Він скаже вам, що Edsel був вражаючим провалом”.
Ford Edsel, який Рассел Баллард продавав у своєму автосалоні в Солт-Лейк-Сіті.
Фотографія від Getty Images
Президент Баллард зазначив: “Я дозволив собі проігнорувати спонукання Духа, які отримав раніше. Я дотримувався поради з дев’ятого розділу Учення і Завітів, але не відреагував на відчуття, яке послав мені Господь”. Таким чином я отримав урок: “Коли ви готові прислухатися і навчатися, то засвоїте найкорисніші уроки з життя тих, хто отримав свій досвід до вас… Якщо ви прислухаєтеся до їхніх порад, вони можуть надихнути вас зробити вибір, який принесе користь і благословення, і застережуть від рішень, які можуть вас зруйнувати”23.
Незважаючи на те, що Рассел був досить успішним у всіх своїх бізнес-справах, він сприйняв цей провал як досвід, завдяки якому його “думки будуть чіткими”, якщо доведеться приймати подібні рішення у майбутньому24.
Служіння Господу
Відслуживши двічі єпископом, Рассел Баллард служив у вищих радах і порадником кворуму священиків, перш ніж у липні 1974 р. його було покликано головувати у Канадській Торонтській місії. Це покликання стало дорогоцінною підготовкою до його майбутніх призначень зі служіння повного дня в Церкві. Два роки по тому, 3 квітня 1976 р., його покликали членом першого кворуму сімдесятників. 21 лютого 1980 р. його було покликано у президентство цього кворуму. 6 жовтня 1985 р. його було покликано членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів у віці 57 років. Його висвячення у це покликання 10 жовтня 1985 р. Президентом Спенсером В. Кімболлом (1895–1985) було останнім обрядом священства, який виконав Президент Кімболл перед своєю смертю.
14 січня 2018 р., після смерті Президента Томаса С. Монсона (1927–2018) і рукопокладання Президента Рассела М. Нельсона як 17-го Президента Церкви, президента Балларда було рукопокладено як діючого президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Президент Рассел М. Нельсон і президент Баллард біля Ватикану в Римі, Італія, у березні 2019 р.
Як генеральний авторитет президент Баллард мав можливість брати участь у роботі Господа у різних якостях. Він служив виконавчим директором Місіонерського відділу, а також керував Відділом навчальних матеріалів і Відділом узгодження. Він також допомагав наглядати за роботою Комітету зі зв’язків з громадськістю.
У 1980 р. він погодив будівництво першої каплиці у Нігерії. Чотири роки по тому він повернувся до Африки, подорожуючи до Ефіопії після періоду голоду, щоб вирішити, як розподілити кошти, зібрані під час спеціального загальноцерковного посту. У супроводі Гленна Л. Пейса, тодішнього директора-розпорядника Служби програми благополуччя, вони зустрілися з єдиним членом Церкви в Ефіопії на той час, носієм Мелхиседекового священства. Під час цієї зустрічі президент Баллард промовив молитву та благословив Ефіопію, де він, як згадував брат Пейс, “прикликав силу та повноваження святого Мелхиседекового священства та наказав стихіям зібратися разом, щоб принести дощ на цю землю, щоб таким чином почати полегшувати життя тих, хто страждав стільки років. Дощу не було вже рік і молитва промовлялася ясного та сонячного недільного ранку”.
Пізніше того дня брат Пейс зауважив: “Я сидів за невеличким столом і писав у своєму щоденнику, коли почув удар грому. Я вийшов на внутрішній дворик саме вчасно, щоб побачити початок проливного дощу… Я пішов у коридор і постукав у двері старійшини Балларда. Коли він підійшов до дверей, було очевидно, що він був приголомшений [як і я]. Ми промовили молитву вдячності і повернулися до затишку своїх кімнат і думок. З того дня, куди б ми не подорожували, йшов дощ”25. Для президента Балларда це був досвід, який змінив його життя.
Старійшина Баллард відвідує Ефіопію під час періоду голоду у 1985 р., щоб вирішити, як найкраще використати 6 мільйонів доларів, які члени Церкви пожертвували під час особливого посту.
Інший пам’ятний випадок стався в 1988 р., коли президент Баллард створив сім нових колів у Лімі, Перу, упродовж однієї суботи й неділі. Його дідусь, старійшина Мелвін Дж. Баллард, освятив Південну Америку для проповідування євангелії у 1925 р., передбачивши там надзвичайне зростання Церкви. Президент Баллард сказав: “[Завдяки цьому досвіду] я мав… особливе почуття, бо відчув вплив дідуся дуже сильно, знаючи, що частково виконую його надзвичайне пророцтво”26.
Учення
Вчення президента Балларда переважно зосереджені на важливості отримання свідчення та проповідування послання відновленої євангелії: “Якщо ми не розуміємо і не бажаємо навчати інших про відновлення євангелії Ісуса Христа через пророка Джозефа Сміта, хто це буде робити?”27 Він часто закликав членів Церкви вибрати дату, до якої вони знайдуть когось, з ким могли б поділитися євангелією, і постійно нагадував їм про це.
Він також схвалював життєво важливу роль жінок вдома і в Церкві, навчав, як ефективно використовувати ради, і просував роботу місіонерів повного дня та місіонерів-членів Церкви настільки, що один із його колег-апостолів якось пожартував, що “М.” в його імені означає “місіонер”28.
Своїм оптимістичним баченням місіонерської роботи він підбадьорював місіонерів і членів Церкви по всьому світу. В Університеті Бригама Янга він нагадував студентам, багато з яких були колишніми або майбутніми місіонерами, що “зростання Церкви… дійсно у ваших руках, у моїх руках і в руках активних членів Церкви”. Він сказав, що коли раніше чув, що євангелією потрібно поділитися з кожною живою душею, “то казав собі… що Господь просить нас зробити неможливе. [Але] це не є неможливим. Це не є неможливим, якщо члени Церкви присвячують себе тому, що Він попросив їх зробити, а саме: брати активну участь у проповідуванні євангелії по всій землі”.
“Нам не треба перейматися зростанням цієї Церкви, — сказав він. — Господь забезпечить все необхідне, Господь підніме, Господь надихне, і Господь зробить все можливе, щоб Його робота просувалася вперед… Тож нехай Бог благословить вас і благословить мене, щоб ми мали сміливість, розсудливість, особисту дисципліну і підготовку, щоб ми були готові всіма способами виконати свою частину, якою б вона не була, у будівництві царства Бога по всій землі”29.
У жовтні 2021 р., перебуваючи у Шотландії для зустрічі з урядовцями, президент Баллард відвідав цвинтар біля церкви, до якої ходили його прапрапрадід і прапрапрабабуся, і на якому вони були поховані.
Свідчення про відновлену євангелію
Свідчення, закладене в його дитинстві, укріплене під час його місії та зміцнене протягом усього його життя служіння, завжди ґрунтувалося на простоті євангельських істин. “Я підношу свій голос до всього світу в свідченні того, що я знаю без застережень чи сумнівів, що Джозеф Сміт відкрив цей розподіл через божественне одкровення і почав відновлення істинної Церкви Ісуса Христа на землі”30.
З Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів на освяченні Римського Італійського храму у 2019 р.
Він проголошував, що наша віра “повинна бути зосереджена на Ісусі Христі, Його житті, Його Спокуті і на відновленні Його євангелії на землі в останні дні…
Немає нічого видатнішого або важливішого в цьому житті, ніж знання про те, що Бог, наш Вічний Батько, і Його Син, Ісус Христос, знову промовили з небес і покликали пророків та апостолів, щоб знову навчати повноти вічної євангелії на землі”31.
Безсумнівно, його служіння протягом усього життя та відданість прискоренню роботи Господа допомогли йому стати тим, ким він був потрібен Господу. “Моє розуміння євангелії дало мені скерування щодо того, яким батьком і тепер уже дідусем я маю бути. Моє свідчення, яке я здобув у дитинстві, допомогло мені відгукнутися на кожне покликання в Церкві, зокрема й на це теперішнє приголомшливе покликання стати членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Моє свідчення, яке я здобув дуже давно на вулицях Англії, зростало рядок за рядком, приписання за приписанням до цього часу, коли я можу стояти перед вами… і свідчити як особливий свідок Господа Ісуса Христа про те, що наш Спаситель живий і Він є Сином Бога, нашого Вічного Батька. Моє життя змінилося відтоді, як я всією душею прийняв істини відновленої євангелії Ісуса Христа”32.