“Урок 91 — Учення і Завіти 82:1–7: Від того, кому багато дається, багато й вимагається”, Учення і Завіти. Посібник для вчителя семінарії (2025)
“Учення і Завіти 82:1–7”, Учення і Завіти. Посібник для вчителя семінарії
Урок 91: Учення і Завіти 81–83
Учення і Завіти 82:1–7
“Від того, кому багато дається, багато й вимагається”
У квітні 1832 року Пророк Джозеф Сміт разом з іншими вирушили до міста Індепенденс, штат Міссурі. Вони виконували наказ Господа заснувати організацію для розбудови Сіону і піклування про бідних (Учення і Завіти 78). Після того, як він допоміг залагодити певні розбіжності між членами організації, пророк отримав це одкровення, у ньому йдеться про очікування Господа від Свого народу. Цей урок допоможе студентам зрозуміти, як Господь благословив їх, і Його очікування щодо використання цих благословень.
Можливі навчальні завдання
Що Господь дав вам
-
Виходячи з того, що було їм дано, що, на вашу думку робитимуть ці студенти?
Обдумайте такі запитання:
-
Як ці благословення вплинули на вас?
-
Чого вони можуть навчити вас про Господа?
-
Чому Господь може очікувати, що ви чинитимете не так, як люди, які не отримали цих благословень?
Під час уроку шукайте додаткових ідей щодо цих запитань.
Учення і Завіти 82
Святі у цей час отримали великі благословення від Господа. Зокрема, то були відновлена Церква, Книга Мормона і сучасний пророк, що відкривав Господні слова. Незважаючи на це, їм було тяжко жити так, як того бажав Господь. Далі наведено кілька прикладів:
-
Протягом кількох місяців Сідні Рігдон, з Огайо, і єпископ Едвард Партридж, з Міссурі, мали нехороші почуття одне до одного. Невдовзі вони помирились.
-
Дехто з членів Церкви у Міссурі критично ставився до Джозефа Сміта.
-
Коли члени Церкви перебралися до Міссурі, чимало з них не послухалися Господніх порад і наказів, зокрема стосовно життя за законом посвячення.
Пророк Джозеф Сміт та інші провідники Церкви вирушили до Міссурі і провели раду первосвященників Церкви. На післяобідній сесії було отримане одкровення, записане в Ученні і Завітах 82.
Прочитайте Учення і Завіти 82:1–7, знайдіть, чого Господь очікував від святих через отримані ними щедрі благословення.
-
Про що ви дізналися з цих віршів?
-
Чому, на вашу думку, Господь має такі очікування?
-
Чому для нас важливо розуміти їх?
На додаткові ідеї може надихнути таке висловлювання старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:
Наш Небесний Батько є Богом високих сподівань…
Божою метою є те, щоб ми, Його діти, змогли відчувати безмежну радість, бути з Ним вічно і навіть стати такими, як Він…
Якщо ми щиро бажаємо і стараємося задовольнити високі сподівання нашого Небесного Батька, Він забезпечить, щоб ми отримали всю потрібну нам допомогу, будь це втішення, зміцнення чи покарання. (Д. Тодд Крістофферсон, “Кого Я люблю, тому докоряю й караю того”, Ліягона, трав. 2011, с. 97, 99)
-
Чому також корисно пам’ятати про Господню співчутливу і милосердну природу? (див. вірші 1, 7)
Пам’ятаємо, що Господь дав нам
Господні сподівання і любов
Коли студенти відповідатимуть на подані нижче запитання, оцінюйте, наскільки добре вони зрозуміли принцип, якому присвячений урок. Знайдіть способи наголосити на тому, як Господь любить нас і як ми можемо благословити більше Його дітей, живучи відповідно до того, що Він нам дав.
Скеруйте студентів, щоб вони розпізнавали Господній вплив на їхнє життя: щоб краще зрозуміти як це робити, див. навчання “Допомагайте студентам розпізнавати Господню любов, силу і милість у їхньому житті” у посібнику “Розвиток навичок учителя: Зосереджуйтеся на Ісусі Христі”. Подумайте про те, щоб попрактикувати цю навичку. Ви можете поставити студентам запитання, спрямовані на те, щоб виявити зв’язок Господньої любові, сили і милості з їхнім життям.
-
Чому ви вдячні за Господні очікування?
-
Як Господні очікування виявляють Його любов?
Запропонуйте студентам переглянути свої списки того, що Господь дав їм. Студенти можуть додавати інші благословення, про які вони згадали під час уроку. Попросіть їх записати, що вони хотіли б запам’ятати або зробити завдяки тому, що Господь дав їм.