2 Коринтянам 13

“Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі”.

Провідники в Божому царстві часто були об’єктами критики. За часів Нового Завіту деякі члени Церкви в Коринті критикували Павла. Він відповів, запропонувавши їм перевірити власний зв’язок із Христом. Цей урок може допомогти вам подолати спокусу критикувати інших, зокрема і церковних провідників, перевіряючи свою власну вірність Господу.

Щирі запитання чи критика?

• Які сьогодні є приклади критичного ставлення людей до церковних провідників?

• Яка різниця між щирими запитаннями чи занепокоєнням щодо чогось, про що навчав чи говорив хтось із церковних провідників, і критикою цієї людини?

Загалом, критикувати когось означає негативно судити про людину, вказуючи на її недоліки чи помилки. У Писаннях критика може називатися злослів’ям чи ремствуванням на чиюсь адресу.

Помилки чи слабкості інших можна визнавати, не вдаючись до критики. Ми критично ставимося, коли говоримо чи пишемо про інших з осудом чи в негативному тоні.

• Чому важливо подолати спокусу критикувати інших, зокрема провідників Церкви?

Вивчаючи 2 Коринтянам 13, шукайте, як ми можемо уникнути критики, особливо до тих, кого Господь покликав очолити Його Церкву.

Критика, злослів’я та ремствування

Очевидно, що деякі святі в Коринті публічно критикували Павла (див. 2 Коринтянам 10:10; 12:10–15). У 2 Коринтянам 13:1–2 Павло закликав їх до покаяння різкими словами.

Прочитайте 2 Коринтянам 13:3 і дізнайтеся, щодо чого деякі члени Церкви в Коринті вимагали доказів від Павла. Вимога цих людей довести, що Павло справді говорив від імені Христа, може бути додатковим доказом, що люди публічно критикували його. Прочитайте наведене нижче висловлювання Президента Генрі Б. Айрінга з Першого Президентства, щоб дізнатися, як може вплинути на нас критика щодо наших лідерів.

Президент Джордж К. Кенон висловив таке застереження, яким я поділюсь як своїм власним. Я вірю, що він сказав правду: “Жодна людина… не може лихословити про помазаника Господа і знаходити помилки у владі Бога на землі, щоб не викликати Його невдоволення. Святий Дух відійде від такої людини, і вона опиниться в темряві. Отже, чи бачите ви, наскільки важливо, щоб ми були обережними?”

(Генрі Б. Айрінг, “Сила віри підтримки”, Ліягона, трав. 2019, с. 59.)

Прочитайте 1 Нефій 2:12–13, 16, 19–21. Порівняйте ремствування Ламана й Лемуїла на Легія й Господа з правильними вчинками Нефія.

1. У своєму щоденнику для навчання дайте відповіді на такі запитання:

• Чого ця історія навчає про різницю між критиканством та виявленням віри, а також про наслідки їх?

• Чому, на вашу думку, Дух відходить, коли люди “лихословлять” або “шукають помилки” у тих, кого Господь покликав вести Його Церкву?

• Як саме ми можемо діяти з вірою, якщо у нас є запитання про те, чого навчав хтось із церковних провідників, або ми не погоджуємося з тим, чого навчав хтось із церковних провідників?

Уникнення критицизму

Прочитайте 2 Коринтянам 13:5–6 і знайдіть пораду, яку Павло дав коринтським святим, які ставили під сумнів те, що Господь справді промовляв через нього. Може бути корисно знати, що не такі, якими мали б бути, — означає, що це люди, які є негідними або не пройшли випробування.

На основі того, чого навчав Павло, закінчіть таке твердження: Замість того, щоб критикувати провідників Церкви, нам слід…

У 2 Коринтянам 13:5 ви, можливо, визначили принцип, подібний до такого:

Замість того, щоб критикувати церковних провідників, нам слід перевірити, наскільки ми вірні Господу.

Слова президента Айрінга про наше ставлення до тих, кого Господь закликає служити, наведено нижче. Подивіться, як його слова підкріплюють те, чого Павло навчав у 2 Коринтянам 13:3, 5:

Господь веде Свою Церкву

Президент Айрінг навчає нас, що Господь веде Свою Церкву через пророків і що нам потрібно мати віру, аби підтримувати людей, покликаних провідниками у Церкві.

“Потрібна віра, аби повірити, що [Ісус Христос] досконало знає людей, яких покликає, як їхні здібності, так і потенціал, і тому не робить помилок у Своїх покликаннях.

У декого в цій аудиторії це може викликати усмішку чи вияв сумніву, — і в тих, хто вважає, що їхнє покликання є помилкою, і в тих, хто думає про якихось знайомих, хто, на їхню думку, погано підходять до свого місця у царстві Господа. Моя порада обом цим категоріям — відкладіть такі судження до того часу, коли ви краще побачите те, що бачить Господь. Натомість вам треба застосувати свою здатність судити, аби визначити, чи маєте ви здатність отримувати одкровення і безстрашно діяти за ним”.

(Генрі Б. Айрінг, “Господь веде Свою Церкву”, Ліягона, лист. 2017, с. 82.)

2. У своєму щоденнику для навчання дайте відповіді на такі запитання:

• Як порада президента Айрінга може допомогти нам, якщо ми відчуваємо спокусу судити чи критикувати обраних Господом провідників?

• Як перевірка нашої вірності Ісусу Христу допомагає нам не злословити і не судити інших?

Перевіряйте себе

Коли ми приходимо на співбесіду для отримання храмової рекомендації, нас запитують, чи підтримуємо ми провідників Церкви. Президент Айрінг запропонував кілька запитань, які можуть допомогти нам належно підготуватися до відповіді на це запитання. Прагніть настанов від Святого Духа, коли обмірковуватимете ці запитання.

“Можливо, вас запитували або запитають, чи підтримуєте ви свого єпископа, президента колу, генеральних авторитетів і генеральних чинів Церкви…

Ви можете підготуватися, поставивши собі запитання на кшталт таких:

1. Чи згадував я в думках або у словах про слабкості людей, яких я обіцяв підтримувати?

2. Чи шукав я підтвердження тому, що Господь веде їх?

3. Чи слідував я їхньому керівництву сумлінно й віддано?

4. Чи висловлював я свідчення, що, на мою думку, вони є слугами Божими?

5. Чи регулярно я поіменно молюсь про них з почуттям любові?

У більшості з нас ці запитання викликатимуть ніяковість і потребу покаятися”.

(Генрі Б. Айрінг, “Сила віри підтримки”, Ліягона, трав. 2019, с. 59.)

Якщо ці запитання “викликають ніяковість”, помоліться й напишіть про те, що ви можете зробити, аби покаятися і змінитися.

Додатково. Бажаєте дізнатися більше?

У чому полягає небезпека критикувати тих, кого покликає Господь?

Пророк Джозеф Сміт (1805–1844) навчав:

“[Якщо людина]… підводиться, щоби засуджувати інших, вишукуючи помилки в Церкві, говорячи, що вони збилися з пуття, а вона сама праведна, — тоді знайте напевно, що ця людина на прямому шляху до відступництва; і якщо вона не покається, вона відступить, як Бог живий”.

(Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с. 320.)

Чи нормально мати запитання?

Президент Дітер Ф. Ухтдорф, тоді член Першого Президентства, навчав:

“Чи це правильно мати запитання про Церкву та її доктрину? Мої дорогі молоді друзі, ми є народом, який ставить запитання, бо ми знаємо, що запитання ведуть до істини…

Хтось може соромитися цього або почувати себе негідними, бо у них виникають запитання стосовно євангелії, але вони не повинні так почуватися. Запитання — це не вияв слабкості; це провісник зростання…

Не бійтеся; запитуйте. Будьте допитливими, але не сумнівайтеся! Завжди міцно тримайтеся за віру й світло, яке ви вже отримали. Тому що наше розуміння недосконале в смертності. Не все зараз матиме сенс”.

(Dieter F. Uchtdorf, “The Reflection in the Water” [Church Educational System devotional for young adults, Nov. 1, 2009], broadcasts.ChurchofJesusChrist.org.)

Чи непогрішні пророки?

Шері Дью, колишня радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги, сказала:

“Деякі люди плутаються в питанні: чи непогрішні пророки, провидці та одкровителі? Це неправильне питання. Краще так: ким насправді є пророки? Вони є висвяченими носіями ключів священства, які дають право поширювати Господню силу по всій Землі. Вони можуть бути недосконалими. Але вони є найбільш досконало натхненними провідниками на Землі і їхній єдиний мотив абсолютно чистий — допомогти нам знайти дорогу додому, указуючи нам на Ісуса Христа”.

(Sheri Dew, “Prophets” [BYU–Pathway Worldwide devotional, July 13, 2021], 2, byupathway.org/speeches.)