Ефесянам 2
Ісус Христос, Головний Наріжний Камінь
Святі, що жили в Ефесі, які були іновірцями до свого навернення, можливо, почувалися “чужими й приходьками” (Ефесянам 2:19), коли поклонялися разом з юдейськими християнами. Павло нагадав святим з Ефеса, що вони були обʼєднані через Ісуса Христа як “співгорожани… домашні для Бога” (Ефесянам 2:19). Церква, до якої вони тепер належали, була побудована на фундаменті Христа, Його апостолів і пророків, та мала силу благословляти їх, коли вони разом об’єднувалися у вірі в Ісуса Христа. Цей урок може допомогти вам розпізнавати і шукати благословення, доступні завдяки тому, що Ісус Христос керує своєю Церквою сьогодні через пророків і апостолів.
Відчуття належності
-
Чому хтось може відчувати, що він не відповідає певним критеріям, які вимагаються від члена Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів?
-
Якщо хтось відчуває, що не відповідає певним критеріям Церкви, яку пораду ви б дали цій людині?
Обдумайте, що ви відчуваєте щодо Церкви Господа. Коли ви відчували сильне почуття приналежності до Церкви? Чи були часи, коли ви відчували, що не відповідаєте якимось її критеріям? Які благословення, на вашу думку, доступні вам як члену Церкви Христа? Вивчаючи цей урок, шукайте істини про те, що Господь зробив для нас, які можуть обʼєднати нас як членів Його Церкви.
Руйнування барʼєрів
За часів апостола Павла навернені в християнство не юдеї (або ті, хто раніше були іновірцями), можливо, відчували, що відрізняються від решти членів Церкви і, можливо, відчували себе “чужими і приходьками” (Ефесянам 2:19). Наприклад, в Єрусалимському храмі їм би не дозволялося проходити через “серединну перегороду” (Ефесянам 2:14) у більш священні місця храму, куди могли проходити тільки юдеї, зокрема і юдеї, навернені до християнства. Крім того, іновірцям раніше не пропонувалися благословення євангелії аж поки Петро не отримав одкровення від Небесного Батька (див. Дії 10).
Павло написав святим в Ефесі, які, напевно, були недавно наверненими. Прочитайте Ефесянам 2:12–14, 18–21 і знайдіть, як Господь благословив Ефесян. Можливо, буде корисно знати, що ці вірші починаються з того, що Павло запрошує цих святих згадати своє життя до навернення. “Домашні для Бога” (вірш 19), фраза, яку використовує Павло, означає Церкву Ісуса Христа.
Якщо ви хочете переглянути відео на тему послання Ефесянам 2:10–22, подивіться відео “Ви вже не чужі” (2:27), доступне на сайті ChurchofJesusChrist.org.
-
Як Господь благословив ефесян?
Своєю Спокутою Ісус Христос усунув усі бар’єри, які відокремлювали юдеїв від іновірців, а також відокремлювали іновірців від Бога. Іновірцям більше не потрібно було ставати юдеями, жити за законом Мойсея або робити обрізання, щоб приєднатися до Церкви. Коли вони приходили до Ісуса Христа і приймали Його євангелію, вони ставали “домашніми для Бога” (див. Ефесянам 2:19) — частиною завітного народу Бога.
-
Яким чином Спаситель руйнує барʼєри між нами та іншими людьми?
-
Як ви ставитеся до того, що кожен має “приступ… до Отця” (вірш 18) “Христовою кров’ю” (вірш 13)?
-
Як би ви підсумували благословення у віршах 19–21 для тих, хто відчуває, що вони не відповідають критеріям Церкви Господа?
-
Як ви вважаєте, чому Павло порівняв Церкву з домом або сімʼєю?
Головний наріжний камінь
За часів Павла головним наріжним каменем був великий камінь, закладений у куті фундаменту. Кожний наріжний камінь фундаменту витримував більшу частину ваги споруди і служив для зʼєднання стін. Кут і розташування всіх інших каменів відмірялися від головного наріжного каменю.
Намалюйте зображення того, що описано в Ефесянам 2:19–21. Ви можете позначити свій малюнок словами з уривка з Писань.
-
Які істини ми можемо засвоїти з того, яким чином Ісус Христос заснував Свою Церкву?
Ваш фундамент
Виконуючи деякі з наступних завдань, обдумайте ці запитання:
-
Що я роблю, щоб побудувати своє життя на фундаменті пророків і апостолів з Ісусом Христом в якості головного наріжного каменю? Які благословення я отримав/ла?
-
Чому Господь може бажати від мене краще будувати на цьому фундаменті?
Чого ви навчилися?
Щоб закінчити цей урок, подумайте про те, що ви дізналися. Подумайте про те, як побудова вашого життя на фундаменті пророків і апостолів з Ісусом Христом в якості головного наріжного каменю об’єднує вас з “домашніми для Бога” (див. Ефесянам 2:19). Подумайте про те, як ви будете будувати своє життя ще більшою мірою на фундаменті пророків і апостолів зі Спасителем в якості головного наріжного каменю.
Додатково. Бажаєте дізнатися більше?
Ефесянам 2:14. Що таке “серединна перегорода”, про яку говорив Павло?
Храм в Єрусалимі містив кілька дворів або зон, і тільки певні групи людей могли входити в кожен двір. Іновірцям було дозволено підніматися на храмову гору і входити в зовнішній двір, що називався Двором язичників. Однак внутрішні двори храму були закриті для доступу іновірців спеціальною перегородкою або стіною висотою близько метра. Якщо іновірець проходив за цю стіну, його могли віддати на смерть. Археологи виявили два мармурові блоки, з яких складався цей бар’єр, і на них є написи грецькою та латиною, які свідчать: “Жоден іноземець не повинен проходити за бар’єри, що оточують святилище. Той, хто буде спійманий за цим, буде сам винен у своїй смерті, яка настане” (Richard Neitzel Holzapfel, Eric D. Huntsman, Thomas A. Wayment, Jesus Christ and the World of the New Testament [2006], 160).
Після третьої місіонерської подорожі Павла деякі юдеї в Єрусалимі звинуватили Павла в тому, що він провів іновірців за бар’єр, що призвело до бунту і, зрештою, до арешту Павла (див. Числа 1:51; Дії 21:27–29).
Ефесянам 2:20. Чому Церква Ісуса Христа заснована на апостолах і пророках, а Христос є головним наріжним каменем?
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів сказав таке про фундамент Церкви Христа:
У новозавітні часи, у часи Книги Мормона і в сучасні дні ці служителі складають фундамент істинної Церкви, розташовуючись навколо головного наріжника і спираючись на нього — на камінь “нашого Викупителя, Який є [Ісус] Христос, Син Бога” [Геламан 5:12]… Такий фундамент у Христі був і завжди буде гарантією безпеки у часи, “коли диявол пошле вперед свої могутні вітри, так, свої стріли у вихорі, так, коли весь його град і його могутня буря вдарить по вас”
(Джеффрі Р. Холланд, “Пророки, провидці і одкровителі”, Ліягона, лист. 2004, с. 7).