Maтвій 8:23–27; Марк 4:35–41

Ісус утихомирює бурю

“Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?”—кричали учні Спасителю, бо хвилі і вітер громили їхній маленький корабель (див. Марк 4:37–38). У моменти відчаю ми відчайдушно шукаємо допомоги і піддаємо сумніву турботу Спасителя про нас. Але якою б безнадійною не здавалася нам наша ситуація, Ісус Христос має здатність і силу полегшити наші тягарі, дати відсіч нашим проблемам і промовити до нас: “Мовчи, перестань!” (Марк 4:39). Цей урок має допомогти вам відчути мир і спокій Господа, коли ви стикаєтеся з труднощами.

Які у вас є страхи?

У житті кожного бувають моменти, коли ми почуваємось так, ніби знаходимось посеред лютої бурі. Інколи ці життєві бурі змушують нас боятися.

Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поділився прикладами страхів, які ми іноді відчуваємо. Подумайте про схожі страхи, які ви часом відчуваєте.

“Наша доросла молодь боїться брати на себе зобов’язання, такі як одруження. Молоді подружжя … можуть боятися приводити дітей у світ, що дедалі стає злочестивішим. Місіонери бояться багато чого, особливо підходити до незнайомців. Вдови бояться просуватися вперед наодинці. Підлітки бояться, що не будуть прийнятими; учні початкових класів бояться першого дня школи; студенти університетів бояться отримати назад свої тести. Ми боїмося невдач, неприйняття, розчарування і невідомого. Ми боїмося ураганів, землетрусів і пожеж, які руйнують землю і наше життя. Ми боїмося, що нас не виберуть, а з іншого боку, боїмося, що виберуть. Ми боїмося, що ми недостатньо хороші; ми боїмося, що Господь не благословить нас. Ми боїмося змін, і наші страхи можуть перерости у жах”.

(Рональд А. Разбанд, “Не бентежтеся”, Ensign або Ліягона, лист. 2018, с. 18)

У своєму щоденнику для навчання дайте відповіді на такі запитання.

• Які з ваших страхів схожі на ті, що згадував старійшина Разбанд?

• Як ці страхи можуть вплинути на вашу віру? Чому?

• Що ви можете зробити, аби отримати допомогу Спасителя у подоланні цих страхів?

Під час сьогоднішнього навчання спробуйте знайти істини, які можуть допомогти вам відчути мир Господа, щоб заспокоїти ваші страхи.

Переживання страху

Візуалізація подій з Писань—це навчальна навичка, яка може значно підвищити продуктивність й ефективність вашого навчання. Опрацюйте Марк 4:35–38 і спробуйте візуалізувати досвід учнів, описаний у цих віршах.

1. Намалюйте у своїх щоденниках для навчання описану нижче картинку. Додайте щось від себе, якщо про це вас просять на уроці або до цього вас спонукає Святий Дух.

Намалюйте простий малюнок події з Марк 4:35–38 у своєму щоденнику для навчання. Додайте будь-які деталі, які, на вашу думку, можуть бути корисними. Ви будете використовувати цей малюнок під час уроку для зіставлення цієї історії з вашим власним життям. Під час малювання ви можете поставити собі наступні запитання:

• Як ви гадаєте, який вигляд мав корабель?

• Що могли робити учні в той час, як хвилі вдаряли по кораблю?

• Як, на вашу думку, виглядала і відчувалася буря?

Задумайтесь, яким чином зображені в цій розповіді події можуть символізувати ситуації, які траплялися, трапляються і будуть траплятись у вашому житті.Біля різних частин свого малюнку запишіть аспекти вашого життя, які можуть бути відображені в деталях цієї розповіді з Писань. Наприклад, човен може представляти те, завдяки чому Спаситель залишається з вами. Хвилі або буря можуть представляти спокуси або випробування, з якими ви стикаєтеся, які загрожують здолати вас.

• Які емоції з-поміж тих, що могли відчувати учні, знайомі й вам?

• За яких обставин людина може відчути, ніби Спаситель стоїть осторонь від їхніх життєвих бур? Чому?

Прочитайте Марк 4:38 ще раз і визначте запитання, яке виникло в учнів.

• Які істини про Спасителя вони могли забути під час бурі?

Опрацюйте Марк 4:39–41 і пошукайте, що ви можете дізнатися про сутність і характер Ісуса Христа.

• Що ви дізналися про сутність і характер Ісуса Христа?

• Які істини ми можемо дізнатися з цієї розповіді про здатність Спасителя заспокоювати наші життєві бурі?

Додатково: бажаєте дізнатися більше?

Як сталося так, що у такій невеликій водоймі здійнявся настільки жахливий шторм?

“Галілейське море … знаходиться у Йорданській рифтовій долині на висоті 213 м нижче рівня моря в оточенні високих гір на заході, півночі і сході. Вітри сходять із західних схилів і утворюють раптові сильні бурі з високими хвилями у цій відносно маленькій водоймі”.

(New Testament Student Manual[2018], 108)

Чому Ісус лагідно докоряв своїх учнів за відсутність віри?

Президент Говард В. Хантер (1907–1995) навчав:

“Усім нам довелося пережити несподівані бурі у своєму житті. Деякі з них можуть бути жорстокими, жахаючими і потенційно руйнівними, хоча й тимчасовими, як було на Галілейському морі. У нас як окремих людей, у сімʼях, у громадах, в народах і навіть у Церкві виникають неочікувані шквали, які змушують нас так чи інакше запитувати: “Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?” І так чи інакше ми завжди чуємо в тиші, яка настає після бурі: “Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?”

Нікому з нас не хотілося б думати, що ми не маємо віри, але я вважаю, що Господній лагідний докір тут є великою мірою заслуженим. Саме великий Єгова, Кому, як ми кажемо, ми довіряємо і Чиє імʼя ми взяли на себе, сказав: “Нехай станеться твердь посеред води, і нехай відділяє вона між водою й водою” ( Бут. 1:6). І саме Він також сказав: “Нехай збереться вода з-попід неба до місця одного, і нехай суходіл стане видний” ( Бут. 1:9). Більш того, саме Він зробив так, що розступилося Червоне море, і це дозволило ізраїльтянам перейти його суходолом (Див. Вих. 14:21–22). Безперечно, не повинно бути несподіванкою те, що Він міг наказати кільком земним стихіям, які бушували на Галілейському морі. І наша віра має нагадувати нам, що Він може втихомирювати бурхливі води нашого життя”.

(Howard W. Hunter, “Master, the Tempest Is Raging”, Ensign, Nov. 1984, 33)

Як ця історія може стосуватися мене?

Сестра Ліса Л. Харкнесс, колишня перша радниця у генеральному президентстві Початкового товариства, сказала:

“Коли у нас випробування, негаразди чи неприємності, ми, смертні, маємо схильність, навіть спокусу, вигукувати: “Учителю, чи Тобі байдуже, що я гину? Врятуй мене.” …

Я можу припускати, що учні Ісуса, перебуваючи в човні, який розгойдувала буря, мали постійно слідкувати за тим, щоб вичерпувати воду, оскільки їх заливало хвилями. Я можу уявити, як вони справляються з вітрилами і намагаються хоч якимось чином скеровувати свого маленького човна. Вони були повністю зосереджені на тому, щоб протриматися хоча б іще одну мить, і їхні благання про допомогу були як ніколи щирими.

Багато з нас зараз потрапляють у подібну ситуацію. … У часи сум’яття нам може здаватися, що наша віра наближається до межі витривалості й розуміння. Хвилі страху можуть нас відволікати, спонукаючи забувати про доброту Бога, тому наша здатність усвідомлювати реальність стає або занадто обмеженою, або сумнівною. Однак саме за таких скрутних обставин подорожі наша віра може не лише випробовуватися, але і зміцнюватися”.

(Ліса Л. Харкнесс, “Мовчи, перестань”, Ensign або Ліягона, лис. 2020, с. 81)