1 І сталося, що коли вони встановили церкву на тій землі, тоді цар Ламоній захотів, щоб Аммон пішов з ним на землю Нефія, щоб він міг показати його своєму батькові.

2 І голос Господа дійшов до Аммона, кажучи: Ти не підеш на землю Нефія, бо знай, цар буде домагатися твого життя; але ти підеш на землю Міддонію; бо знай, твій брат Аарон, а також Мулокій і Амма у вʼязниці.

3 Тоді сталося, що коли Аммон почув це, він сказав Ламонію: Слухай, мій брат і браття мої у вʼязниці в Міддонії, і я йду, щоб визволити їх.

4 Тоді Ламоній сказав Аммонові: Я знаю, у силі Господа ти можеш зробити все. Але знай, я піду з тобою на землю Міддонію; бо цар землі Міддонії, імʼя якого Антіомно, є другом мені; тому я йду на землю Міддонію, щоб я міг улестити царя тієї землі, і він відпустить твоїх братів з вʼязниці. Тоді Ламоній сказав йому: Хто сказав тобі, що твої браття у вʼязниці?

5 І Аммон сказав йому: Ніхто не казав мені, крім Бога; а Він сказав мені—Іди і визволи своїх братів, бо вони у вʼязниці на землі Міддонії.

6 Тоді, коли Ламоній почув це, він наказав, щоб його слуги приготували його коней і його колісниці.

7 І він сказав Аммонові: Ходімо, я піду з тобою до землі Міддонії, і там я благатиму царя, щоб він звільнив твоїх братів з вʼязниці.

8 І сталося, що коли Аммон і Ламоній мандрували туди, вони зустріли батька Ламонія, який був царем над усією цією землею.

9 І ось, батько Ламонія сказав йому: Чому ти не прийшов на свято в той великий день, коли я зробив свято для моїх синів і для мого народу?

10 І він ще сказав: Куди ти йдеш з цим Нефійцем, який є одним з дітей брехуна?

11 І сталося, що Ламоній розповів йому, куди він іде, бо він боявся образити його.

12 І він також сказав йому всю причину своєї затримки у своєму власному царстві, чому він не прийшов до свого батька на свято, яке він влаштував.

13 І тоді, коли Ламоній розповів йому все це, ось, на його подив, його батько розгнівався на нього і сказав: Ламонію, ти йдеш визволяти цих Нефійців, які є синами брехуна. Знай, він пограбував наших батьків; і тепер його діти знову прийшли до нас, щоб вони могли своїми хитрощами і своєю брехнею обманути нас, щоб вони знову могли пограбувати нашу власність.

14 І батько Ламонія наказав йому, щоб він убив Аммона мечем. І він також наказав йому, щоб він не йшов на землю Міддонію, але щоб він повернувся з ним на землю Ізмаїла.

15 Але Ламоній сказав йому: Я не вбиватиму Аммона, і не повернуся також на землю Ізмаїла, але я піду на землю Міддонію, щоб визволити братів Аммона, бо я знаю, що вони справедливі люди і святі пророки істинного Бога.

16 Тоді, коли його батько почув ці слова, він розгнівався на нього і витяг свого меча, щоб він міг уразити його до землі.

17 Але Аммон вийшов і сказав йому: Слухай, не вбивай свого сина; хоч було б краще, якби він загинув, ніж ти, бо знай, він покаявся у своїх гріхах; але якщо ти мусиш загинути в цей час у своєму гніві, твою душу вже не можна буде спасти.

18 І знову, доцільно, щоб ти стримався; бо якщо ти вбʼєш свого сина, а він є невинною людиною, його кров буде волати з-під землі до Господа Бога його, щоб помста зійшла на тебе; і, можливо, ти загубиш свою душу.

19 Ось, коли Аммон сказав йому ці слова, той відповів йому, кажучи: Я знаю, якщо я вбʼю свого сина, то я проллю невинну кров; бо це ти той, хто намагається знищити його.

20 І він простяг руку, щоб убити Аммона. Але Аммон протистояв його ударам, і ще вдарив його по руці, так що той не зміг діяти нею.

21 Тоді, коли цар побачив, що Аммон може вбити його, він почав благати Аммона, щоб той зберіг йому життя.

22 Але Аммон підняв свого меча і сказав йому: Ось, я вдарю тебе, якщо ти не пообіцяєш мені, що моїх братів можна буде визволити з вʼязниці.

23 Тоді цар, боячись, що він може позбутися свого життя, сказав: Якщо ти пощадиш мене, я пообіцяю тобі все, що ти попросиш, навіть половину царства.

24 І ось, коли Аммон побачив, що він удіяв з старим царем відповідно до свого бажання, він сказав йому: Якщо ти пообіцяєш, що моїх братів можна буде звільнити з вʼязниці, і також що Ламоній зможе залишити собі своє царство, і ти не будеш незадоволений ним, але дозволиш, щоб він чинив згідно з своїми власними бажаннями у всьому, що він надумає, тоді я пощажу тебе; інакше я вражу тебе до землі.

25 Ось коли Аммон сказав ці слова, цар почав радіти за своє життя.

26 І коли він побачив, що Аммон не має ніякого бажання знищити його, і коли він також побачив велику любов, яку той мав до його сина Ламонія, він був здивований надзвичайно і сказав: Через те, що ти бажаєш тільки того, щоб я звільнив твоїх братів і дозволив, щоб мій син Ламоній залишив собі своє царство, ось, я обіцяю тобі, що мій син може залишити собі своє царство з цього часу і назавжди; і я не буду більше керувати ним—

27 І я також обіцяю тобі, що твої браття можуть бути звільненими з вʼязниці, і ти і твої браття можуть прийти до мене, в моє царство; бо я дуже бажатиму побачити їх. Бо цар був дуже здивований словами, які той сказав, а також словами, які було сказано його сином Ламонієм, тому він хотів вивчити їх.

28 І сталося, що Аммон і Ламоній продовжили свою мандрівку до землі Міддонії. І Ламоній знайшов підтримку в очах царя тієї землі; отже, братів Аммона було визволено з вʼязниці.

29 І коли Аммон зустрівся з ними, він був надзвичайно засмучений, бо були вони голими, і їхня шкіра була виснажена надзвичайно через те, що вони були звʼязані міцними мотузками. І ще вони зносили голод, спрагу і всілякі скорботи; проте вони були терпеливими в усіх своїх стражданнях.

30 І, як і трапилося, то був їхній жереб—потрапити до рук більш закамʼянілого і більш твердошийого народу; тому вони не прислухалися до їхніх слів, і вони знехтували їх, і побили їх, і гнали їх від хати до хати, і з місця на місце, аж доки вони не прийшли на землю Міддонію; і там їх було схоплено і кинуто у вʼязницю, і звʼязано міцними мотузками, і утримувано у вʼязниці багато днів, і звільнено Ламонієм і Аммоном.