1 І ось сталося на початку двадцять і девʼятого року суддів, що Амморон послав до Моронія, бажаючи обмінятися з ним полоненими.

2 І сталося, що Мороній відчув надзвичайну радість від цього прохання, бо він хотів використати провізію, що надавалася для утримання Ламанійських полонених, для утримання свого власного народу; і він також хотів повернути своїх власних людей для зміцнення свого війська.

3 Бо Ламанійці захопили багато жінок і дітей, а серед полонених Моронія, тобто полонених, яких Мороній захопив, не було жодної жінки і жодної дитини; тому Мороній вирішив хитрістю забрати від Ламанійців стільки полонених Нефійців, скільки було можливо.

4 Отже, він написав послання, і відправив його зі слугою Амморона, тим самим, який приніс послання Моронієві. Ось ті слова, які він написав Амморонові, кажучи:

5 Дивися, Аммороне, я написав тобі дещо про цю війну, яку ти вів проти мого народу, або краще сказати, яку твій брат вів проти них, і яку ти все ще збираєшся продовжувати після його смерті.

6 Дивися, я б розповів тобі дещо про справедливість Бога, і меч Його всемогутнього гніву, який висить над тобою, доки ти не покаєшся і не виведеш своє військо на свої власні землі, тобто на землю свого володіння, якою є земля Нефія.

7 Так, я б розповів тобі це, якби ти був здатний прислухатися до цього; так, я б розповів тобі про те жахливе пекло, яке чекає прийняти таких убивць, якими ти і твій брат були, якщо ти не покаєшся і не відмовишся від своїх убивчих замислів, і не повернешся зі своїм військом на свої власні землі.

8 Але, оскільки ти одного разу вже зрікся цього, і боровся проти народу Господа, саме тому я можу чекати, що ти зробиш це знову.

9 І ось дивися, ми готові прийняти тебе; так, і якщо ти не відмовишся від своїх намірів, дивися, ти накличеш на себе гнів Того Бога, Якого ти зрікся, аж до твого повного знищення.

10 Але, як Господь живе, наше військо виступить проти тебе, якщо ти не відмовишся, і незабаром тебе відвідає смерть, бо ми повернемо свої міста і свої землі; так, і ми збережемо нашу релігію і справу нашого Бога.

11 Але дивися, мені здається, що я розмовляю з тобою про це даремно; тобто, мені здається, що ти дитя пекла; тому я завершую моє послання тим, що кажу тобі, що я не буду обмінювати полонених, якщо це не буде за таких умов, що ти визволиш чоловіка, і його жінку, і його дітей за одного полоненого; якщо буде так, що ти зробиш це, я буду обмінюватися.

12 І дивися, якщо ти не зробиш цього, я виступлю проти тебе з моїм військом; так, я навіть озброю моїх жінок і моїх дітей, і я виступлю проти тебе, і я буду переслідувати тебе до твоєї власної землі, яка є землею нашого першого успадкування; так, і буде кров за кров, так, життя за життя; і я дам тобі бій, аж доки тебе не буде знищено з лиця землі.

13 Дивися, я в гніві, і мій народ також; ти прагнув убити нас, а ми тільки прагнули захистити себе. Але дивися, якщо ти і надалі будеш прагнути знищити нас, ми будемо прагнути знищити тебе; так, і ми будемо прагнути нашої землі, землі нашого першого успадкування.

14 Тепер я завершую моє послання. Я—Мороній; я—вождь народу Нефійців.

15 Тоді сталося, що Амморон, коли він отримав це послання, розсердився; і він написав ще одне послання Моронієві, і ось ті слова, що він написав, кажучи:

16 Я—Амморон, цар Ламанійців; я—брат Амалікії, якого ти вбив. Знай, я відомщу тобі за його кров, так, і я виступлю проти тебе з моїм військом, тому що я не боюся твоїх погроз.

17 Бо дивися, твої батьки вчинили зло їхнім братам, так що вони позбавили їх їхнього права на урядування, коли воно по праву належало їм.

18 А тепер знай, якщо ти складеш свою зброю, і підкоришся, щоб тобою урядували ті, кому урядування по праву належить, тоді я накажу моїм людям скласти їхню зброю і не воювати більше.

19 Дивися, ти вже видихнув багато погроз проти мене і мого народу; але бачиш, ми не злякалися твоїх погроз.

20 Проте я погоджуся обмінятися полоненими відповідно до твого прохання, з радістю, щоб я міг зберегти їжу для моїх воїнів; і ми будемо вести війну, яка буде вічною: або до підкорення Нефійців нашій владі, або до їхнього повного винищення.

21 А що стосується Того Бога, Якого, як ти кажеш, ми зреклися, ось, ми не знаємо такої істоти; і ти не знаєш; але якщо це так, що є така істота, ми тільки знаємо, що Він зробив нас, так само як і вас.

22 І якщо це так, що є диявол і пекло, тож чи не відправить Він вас туди жити з моїм братом, якого ви вбили, про якого ти натякав, що він відправився у таке місце? Але знай, це не має значення.

23 Я—Амморон, і нащадок Зорама, якого ваші батьки притиснули і вивели з Єрусалима.

24 І дивись, ось я сміливий Ламанієць; дивися, ця війна велася, щоб помститися за їхні образи, і зберегти й отримати їхні права на урядування; і я завершую моє послання до Моронія.