1 І ось сталося, що сини Алми пішли до людей проголошувати їм Слово. І сам Алма також не міг спочивати, і він також пішов.

2 Тепер ми більше нічого не будемо говорити про їхнє проповідування, крім того, що вони проповідували Слово й істину згідно з духом пророцтва й одкровення; і вони проповідували за святим чином Бога, за яким їх було покликано.

3 А тепер я повертаюся до розповіді про війни між Нефійцями і Ламанійцями у вісімнадцятий рік правління суддів.

4 Бо знайте, сталося, що Зорамійці стали Ламанійцями; отже, на початку вісімнадцятого року народ Нефійців побачив, що Ламанійці йдуть на них; отже, вони зробили приготування до війни; так, вони зібрали разом своє військо на землі Єршона.

5 І сталося, що Ламанійці прийшли з своїми тисячами; і вони прийшли на землю Антіонума, що є землею Зорамійців; і чоловік на імʼя Зерагемна був їхнім вождем.

6 І ось, оскільки Амалекійці були злочестивішої і кровожерливішої вдачі, ніж самі по собі були Ламанійці, отже, Зерагемна призначив головних полководців над Ламанійцями, і всі вони були Амалекійцями і Зорамійцями.

7 Тож це він зробив, щоб він міг уберегти їхню ненависть до Нефійців, щоб він міг привести їх у залежність для виконання своїх планів.

8 Бо ось, в його плани входило збурювати гнів Ламанійців проти Нефійців; це він робив, аби він міг узурпувати велику владу над ними, і ще, щоб він міг здобути владу над Нефійцями, приводячи їх у залежність.

9 А ось у плані Нефійців було захистити свої землі, і свої оселі, і своїх жінок, і своїх дітей, щоб вони могли уберегти їх від рук своїх ворогів; а також, щоб вони могли зберегти свої права та привілеї, так, і ще свою волю, щоб вони могли поклонятися Богові згідно з своїми бажаннями.

10 Бо вони знали, якщо вони попадуть до рук Ламанійців, то того, хто поклонятиметься Богові в дусі та в істині, істинному і живому Богові, Ламанійці знищать.

11 Так, і вони також знали надзвичайну ненависть Ламанійців до своїх братів, які були народом Анті-Нефій-Легія, які називалися людьми Аммона,—а вони не візьмуть зброї, так, вони ввійшли в завіт, і вони не будуть порушувати його—отже, якщо вони попадуть до рук Ламанійців, їх буде знищено.

12 І Нефійці не допустять, щоб їх було знищено; тому вони дали їм землі для їхнього успадкування.

13 І люди Аммона дали Нефійцям велику частину свого майна, щоб підтримати їхнє військо; і тому Нефійці були змушені самі протистояти Ламанійцям, які складалися з нащадків Ламана і Лемуїла, і синів Ізмаїла, і всіх тих, хто відколовся від Нефійців, хто був Амалекійцями і Зорамійцями, і нащадками священиків Ноя.

14 Тож ті нащадки були такі численні, майже як Нефійці були; і тому Нефійці були змушені боротися проти своїх братів, аж до кровопролиття.

15 І сталося, що коли військо Ламанійців зібралося разом на землі Антіонума, бачите, військо Нефійців було готове зустріти їх на землі Єршона.

16 Тож вождь Нефійців, тобто чоловік, якого було призначено бути головним полководцем над Нефійцями,—тож головний полководець взяв командування над усім військом Нефійців,—і його імʼя було Мороній;

17 І Мороній взяв усе командування і керування їхніми війнами. І було йому тільки двадцять і пʼять років, коли його було призначено бути головним полководцем над військом Нефійців.

18 І сталося, що він зустрів Ламанійців на границі Єршона, і його люди були озброєні мечами, і кривими шаблями, і всілякою зброєю війни.

19 І коли військо Ламанійців побачило, що люди Нефія, або краще сказати, що Мороній оснастив своїх людей нагрудниками і наручними щитами, так, і ще щитами, щоб захищати їхні голови, і ще вони були одягнені у товстий одяг—

20 А військо Зерагемни не було оснащене жодною з цих речей; вони мали тільки свої мечі і свої криві шаблі, свої луки і свої стріли, своє каміння і свої пращі; і вони були голими, тільки шкура була повʼязана навколо їхніх стегон; так, усі були голими, крім Зорамійців і Амалекійців;

21 Але вони не були озброєні ні нагрудниками, ні щитами—тому вони надзвичайно злякалися війська Нефійців через їхнє озброєння, незважаючи на їхню кількість, що була значно більшою, ніж у Нефійців.

22 Бачите, тоді сталося, що вони не наважилися вийти проти Нефійців на границі Єршона; тому вони пішли з землі Антіонума до пустині, і вирушили у свою мандрівку в обхід всієї пустині, ген до верхівʼя ріки Сидон, щоб вони могли прийти на землю Мантія і заволодіти землею; бо вони не припускали, що військо Моронія буде знати, куди саме вони пішли.

23 Але сталося, як тільки вони пішли у пустиню, Мороній послав розвідників у пустиню стежити за їхнім табором; і Мороній також, знаючи про пророцтва Алми, послав кількох чоловіків до нього, бажаючи, щоб він спитав у Господа, куди саме військо Нефійців має піти, щоб захиститися від Ламанійців.

24 І сталося, що слово Господа дійшло до Алми, і Алма повідомив посланців Моронія, що військо Ламанійців пересувається в обхід пустині, щоб вони могли прийти на землю Мантія, щоб вони могли почати напад на слабшу частину народу. І ті посланці пішли й передали послання Моронію.

25 Тож Мороній, залишивши частину свого війська на землі Єршона, аби ні в якому разі частина Ламанійців не прийшла на ту землю і не заволоділа містом, узяв решту свого війська і попрямував до землі Мантія.

26 І він наказав, щоб усі люди в тій стороні землі зібралися разом боротися проти Ламанійців, захищати свої землі і свою країну, свої права і свої свободи; тому вони були готові до часу приходу Ламанійців.

27 І сталося, що Мороній наказав, щоб його військо сховалося в долині, що була поблизу берега ріки Сидон, що була на заході від ріки Сидон у пустині.

28 І Мороній розмістив розвідників навколо, щоб він міг знати, коли саме табір Ламанійців наближатиметься.

29 І ось, коли Мороній дізнався про намір Ламанійців, що їхнім наміром було знищити своїх братів, або підкорити їх і привести їх у залежність, щоб вони могли встановити царство над ними по всій землі;

30 І він також знав, що єдиним бажанням Нефійців було зберегти свої землі, і свою волю, і свою церкву, отже, він думав, що це не буде гріхом, якщо він захистить їх хитрістю; отже, він дізнався від своїх розвідників, яким саме шляхом підуть Ламанійці.

31 Отже, він поділив своє військо і привів частину в долину, і сховав їх на сході, і на півдні від гори Рипла;

32 А решту він сховав у західній долині, на захід від ріки Сидон, і далі вздовж границь землі Мантія.

33 І так розмістивши своє військо за своїм бажанням, він підготувався зустріти їх.

34 І сталося, що Ламанійці підійшли з північного боку гори, де було сховано частину війська Моронія.

35 І коли Ламанійці пройшли повз гору Рипла, і ввійшли в долину, і почали переправлятися через ріку Сидон, військо, яке було сховано на південному боці гори, яке вів чоловік на імʼя Легій, виступило наперед і оточило Ламанійців на сході з їхнього тилу.

36 І сталося, що Ламанійці, коли вони побачили Нефійців, які наступали на них з тилу, розвернулися і почали битися з військом Легія.

37 І робота смерті почалася з обох боків, але жахливішою вона була на боці Ламанійців, бо їхню незахищеність було піддано тяжким ударам Нефійців їхніми мечами і їхніми кривими шаблями, які приносили смерть майже при кожному змахові.

38 Тоді, як на іншому боці тільки деколи чоловік падав серед Нефійців, від їхніх мечів і втрати крові, бо вони були захищені у найжиттєвіших частинах тіла, тобто найжиттєвіші частини тіла було захищено від ударів Ламанійців їхніми нагрудниками, і їхніми наручними щитами, і їхніми шоломами; і так Нефійці чинили роботу смерті серед Ламанійців.

39 І сталося, що Ламанійці злякалися через велике знищення серед них так, що вони почали тікати до ріки Сидон.

40 І їх переслідували Легій і його люди; і їх загнав Легій у води Сидону, і вони переправлялися через води Сидону. І Легій утримав своє військо на березі ріки Сидон, щоб вони не переправлялися через неї.

41 І сталося, що Мороній і його військо зустріли Ламанійців у долині на другому березі ріки Сидон і почали нападати на них і вбивати їх.

42 І Ламанійці тікали від них знову, до землі Мантія; і їх знову зустріло військо Моронія.

43 Тож за таких обставин Ламанійці билися надзвичайно; так, ніколи не було відомо, щоб Ламанійці билися з такою надзвичайно великою силою і мужністю, ні, навіть від початку.

44 І їх надихали Зорамійці й Амалекійці, які були їхніми головними полководцями і вождями, і Зерагемна, який був їхнім головним полководцем, тобто їхнім головним вождем і командувачем; так, вони билися, як дракони, і багато кого з Нефійців було вбито їхніми руками, так, бо вони розбивали надвоє багато їхніх шоломів, і вони протикали багато їхніх нагрудників, і вони відсікали багато їхніх рук; і так Ламанійці билися у своєму лютому гніві.

45 Проте Нефійців надихала краща мета, бо вони не боролися ні за монархію, ні за владу, але вони боролися за свої оселі і свої свободи, своїх жінок і своїх дітей, і все своє, так, за обряди поклоніння і свою церкву.

46 І вони робили те, що відчували своїм обовʼязком, яким вони завдячували Богові своєму; бо Господь сказав їм, а також їхнім батькам: Якщо ви не винуваті ні в першому нападі, ні в другому, ви не дозволите, щоб вас було вбито руками ваших ворогів.

47 І ще Господь сказав: Ви будете захищати свої сімʼї аж до кровопролиття. І тому за цю мету боролися Нефійці з Ламанійцями, щоб захистити себе, і свої сімʼї, і свої землі, свою країну, і свої права, і свою релігію.

48 І сталося, що коли люди Моронія побачили лють і гнів Ламанійців, вони майже не відступили і не втекли від них. І Мороній, відчуваючи їхній намір, направив посланців до них і надихнув у їхні серця ці думки—так, думки про їхні землі, їхню волю, так, їхню свободу від залежності.

49 І сталося, що вони напали на Ламанійців, і вони волали в один голос до Господа Бога свого, за свою волю і свою свободу від залежності.

50 І вони почали з силою протистояти Ламанійцям; і саме в той час, коли вони волали до Господа за свою свободу, Ламанійці почали тікати від них; і вони тікали аж до вод Сидону.

51 Тож Ламанійці були численніші, так, більш ніж удвоє від числа Нефійців; проте їх було вигнано аж до того, що вони зібралися разом в один загін у долині, на березі ріки Сидон.

52 Отже, військо Моронія оточило їх навкруги, так, а саме на обох берегах ріки, бо дивіться, на сході були люди Легія.

53 Отже, коли Зерагемна побачив, що люди Легія на сході від ріки Сидон, і військо Моронія на заході від ріки Сидон, що їх було оточено Нефійцями, вони були вражені жахом.

54 Тож Мороній, коли він побачив їхній жах, наказав своїм людям, щоб вони припинили пролиття їхньої крові.