Якщо ваша місія закінчилася раніше,не здавайтеся
Ваша цінність не зменшується від того, що ви раніше повернулися з місії.
Ілюстрація Девіда Гріна
Якщо ви це читаєте, то, ймовірно, вже знаєте, яким надзвичайно важким може бути передчасне повернення з місії. Дорослі молоді люди, які служать, можуть мати фізичні травми, проблеми з психічним здоров’ям, серйозні конфлікти з іншими людьми або порушують правила місії—все це може стати причиною повернення з місії раніше призначеного терміну.
Якими б не були причини, Бог не хоче, аби подібні ситуації залишали когось з Його дітей з духовними шрамами. То як же місіонери, які повернулися передчасно, можуть продовжувати своє життя після такої різкої зміни? І як можуть батьки, провідники Церкви й близькі люди допомагати?
Місіонер з Книги Мормона
Одна історія з книги Алми може стати нам у пригоді. Нефійський пророк Алма очолював місію серед злочестивих зорамійців. Його супроводжувало багато чоловіків, яким він довіряв. Один з них, його син Коріантон, “залишив священнослужіння, і прийшов на землю Сирон, між границь Ламанійців, за повією Ізабель” (Aлма 39:3). Звичайно ж, Алма гостро докоряв Коріантонові і закликав його до покаяння, зазначивши: “Я б не зупинявся докладно на твоїх злочинах, щоб не терзати твою душу, якби це не було для твого блага” (Aлма 39:7).
Коріантон смиренно сприйняв докори батька, покаявся в гріхах і повернувся до місіонерського служіння серед зорамійців, щоб “проголошу[вати] Слово з істиною і розсудливістю” (Aлма 42:31). Розповідь продовжується тим, що після того як Алма поговорив зі своїми синами, “сини Алми [Шиблон і Коріантон] пішли до людей проголошувати їм Слово” (Aлма 43:1).
Повернутися з потенціалом
Чого нас навчає ця історія? По-перше, місіонер, який передчасно їде з місії—навіть з причин, яким можна було запобігти,—все ще спроможний виконувати великі справи. Коріантон припустився серйозних помилок, але все ж повернувся до виконання величної роботи. Подібним чином навіть місіонери, повернення яких стало наслідком їхніх власних вчинків, не повинні вважати, що зруйнували свій духовний потенціал. Помилки Коріантона стали для нього уроком, і він дивовижним чином долучився до розбудови Божого царства. Таку саму здатність має кожен, яким би великим не було відчуття невдачі.
По-друге, ми дізнаємося про важливу роль інших людей для духовного зцілення місіонерів, які передчасно повернулися додому. Алма—батько і провідник священства Коріантона—радив Коріантонові з суворістю, але він був у той же час упевнений, що його син все ще здатний досягнути повноти свого духовного потенціалу. Як і у випадку з Коріантоном, обов’язково мають бути наслідки за виявлений на місії непослух, але будь-яке дисциплінарне стягнення має супроводжуватися любов’ю, прощенням і милістю (див. Учення і Завіти 121:41–44).
Повернутися, щоб зцілитися
Те ж послання надії для місіонерів, які повернулися передчасно, відлунює і в наші дні. Маршалл, який повернувся раніше через фізичні і психічні проблеми, іноді жалкує, що, як стан здоров’я, так і особисті негаразди стали на заваді виконанню місіонерської роботи в повному обсязі. Однак він вважає, що його служіння було вагомим.
“Ми, місіонери, не є досконалими,—каже він.— У нас також є спокуси; ми можемо грішити. Однак ваші недосконалості—це те, на чому, ймовірно, Сатана хоче зосередити вашу увагу: щоб ви думали, ніби Господь не приймає вашу жертву через ті моменти, коли ви були не найкращим місіонером”.
Маршалл вважає, що Господь хоче, аби місіонери знали, що Він задоволений їхнім служінням, навіть коли те служіння не є досконалим через їхній вибір або через обставини.
Маршалл навчився справлятися і зцілюватися, роблячи все, що йому під силу, аби зберігати близькі стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом.
Повернутися, щоб покаятися
Ще один місіонер, який служив у Колорадо, США, був відправлений додому з місії з причин порушення дисципліни. Його було відлучено від Церкви, але пізніше він знову охристився. “Повернення додому було важким,—каже він.— Я почувався розгубленим і спустошеним. Іноді найважчим у поверненні додому є [пошук] мотивації, щоб продовжувати ходити до церкви, читати Писання і молитися. Найпростіше стає найскладнішим”.
Однак йому дали силу підтримка друзів і сім’ї та робота над покаянням.
“Встановлення цілей, зустрічі з єпископом і відвідування храму, коли я став гідним,—ось ключові моменти, які допомогли мені наблизитися до Небесного Батька,—каже він.— Я згадую випадки, коли не міг зустрітися з єпископом або виконати певні цілі; супротивник був завжди поруч, спокушаючи мене”.
Його зцілення стало можливим завдяки тому, що він завжди пам’ятав, що “є Небесний Батько, Який любить мене і бажає мені щастя. Маючи свідчення про Спасителеву Спокуту і про покаяння, ми завжди можемо наблизитися до Бога, хоча може здаватися, що ми від Нього дуже далеко”.
“Озираючись на свою місію,—продовжує він, маючи на увазі ті місяці служіння перед подіями, які спричинили його повернення додому,—я й досі вважаю, що то був найкращий час у моєму житті. Я багато чого навчився, і хоча не все закінчилося так, як я планував, я міг бачити, як змінюється життя людей завдяки євангелії. Я припустився кількох помилок, але завдяки покаянню і бажанню рухатися вперед моє свідчення значною мірою зміцнилося”.
Він хоче, аби й інші люди, які передчасно повертаються через неправильний вибір, знали, що “це не кінець світу. Повернення додому—це перший крок до покаяння. Як тільки ви пройдете через процес покаяння, ви багато чого здобудете. Той важкий тягар буде забрано. Немає кращого почуття, ніж знання того, що ви є праведними в очах Бога”.
Любити тих, хто повертається раніше
Обидва ці місіонери, які повернулися раніше, наголошують, як важливо, щоб друзі й сім’я місіонерів, які предчасно повертаються, любили їх і підтримували.
“Не тисніть на них,—каже Маршалл.— Але завжди будьте поруч, бо ситуація може трохи пригнічувати. Будьте для них другом”. Дослухаючись до Духа, ми можемо оцінити їхні потреби і знати, коли треба допомогти й коли з повагою поставитися до їхньої приватності.
“Просто любіть їх,—додає місіонер, який служив у Колорадо.— Заохочуйте їх завжди пам’ятати викупительну жертву Ісуса Христа”.
Те, як інші ставляться до місіонерів, які повернулися передчасно, може допомогти їм зробити вибір: відійти з відчуттям сорому чи рухатися вперед з вірою. У такому випадку важливо, щоб їх прийняли, не засуджуючи.
Як і Коріантон, місіонери, які повертаються передчасно, мають потенціал подолати свої слабкості й стати потужним знаряддям у руках Господа.
Знайти надію в Божому плані
Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, звертається зі словами втішення до місіонерів, які повернулися передчасно. “Коли хтось у вас запитує, чи служили ви на місії, ви відповідайте “так”,—каже він.—…Плекайте здійснене вами служіння. Будьте вдячні за можливість свідчити, служити в ім’я Господа, носити ту місіонерську табличку. … Будь ласка, не зациклюйтеся на [передчасному поверненні], не соромтеся цього, не вважайте себе недостойними або невдахами”1.
Ті, хто повернувся раніше через гріх, пам’ятайте слова сестри Джой Д. Джоунс, генерального президента Початкового товариства: “Якщо ми грішимо, ми менш гідні, але наша цінність ніколи не зменшується!”2 Вона стверджує, що Бог допоможе нам розвинути впевненість у собі в найтемніші миті, якщо ми до Нього звернемося.
Послання, яке міститься в Книзі Мормона, з яким звертаються провідники Церкви і сучасні місіонери, що повернулися передчасно, є незмінним: ніколи не втрачайте надії, бо у Бога все ще є для вас плани, які перевищують вашу уяву. Ви, близькі для цих місіонерів люди, пам’ятайте: ваша реакція на їхнє повернення додому зіграє надзвичайно важливу роль у їхньому зціленні й здатності сягнути свого потенціалу. Пам’ятайте, що Спокута Ісуса Христа може зцілювати всі рани—у тому числі тих, хто раніше повернувся з місії.