“Спокута Ісуса Христа в Старому Завіті”, Ліягона, квіт. 2022.

Спокута Ісуса Христа в Старому Завіті

Дональд В. Перрі

Викладач курсу “Гебрейська Біблія та сувої Мертвого моря”, Університет Бригама Янга

Старий Завіт—це книга Писань, у якій розкриваються ролі Господа як Спасителя, Викупителя і великого Спокутаря.

Розп’яття Ісуса Христа — У Псалмі 21 (22) вказано точні слова, які Ісус промовить на хресті: “Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?”

Старий Завіт був Біблією Спасителя. Саме його Він читав і цитував у земному житті. Старий Завіт був (і залишається) дивовижною, винятковою збіркою книг Писань. Він є унікальним і неповторним. Чому? Тому що він є:

“Першим завітом Христа” ¹ .
Важливим підручником Спасителевої Спокути.
Основоположним документом, призначеним підготувати світ до приходу Спасителя у плоті, коли Він мав за нас померти.
Літописом, що містить сотні символів, які розкривають Ісуса Христа і Його Спокуту.
Літописом, який містить безліч пророцтв про Ісуса Христа і Його божественну місію.

Одним словом, Старий Завіт—це книга Писань, в якій показано, що Господь є Спасителем, Викупителем і великим Спокутарем. Коли Ісус Христос заповідав: “Дослідіть-но Писання, … вони ж свідчать про Мене!” (Іван 5:39), Він мав на увазі Старий Завіт. У цій статті показано, як саме Старий Завіт свідчить про Спасителя і Його Спокуту.

Кольори, хмари і море: Його сила прощати

Старий Завіт містить сотні символів, які розкривають Ісуса Христа і Його Спокуту. Ось кілька невеликих прикладів:

Захід і схід. “Як далекий від заходу схід, так [Господь] віддалив від нас наші провини!” (Псалми 102 (103):12). Відстань між сходом і заходом, звичайно ж, безкінечна і незмірна; так само і Божа здатність видаляти наші провини.

Густі хмари. “Провини твої постирав Я, [Господь,] мов хмару, і немов мряку—гріхи твої,—навернися ж до Мене, тебе-бо Я викупив!” (Iсая 44:22). Так само як хмари постійно утворюються, змінюють форму, зникають і знову з’являються на небі, наштовхуючи на думку про безкінечність, так і Господь пробачає тим, хто кається і повертається до Нього.

Відкидання гріхів. Бог “прощає провину і … кине[] у морську глибочінь усі наші гріхи” (Mихей 7:18–19). Бог кидає гріхи у глибочінь морську, де вони зникають назавжди. Після того як Єзекія одужав від хвороби, він написав: “Ти [Бог] кинув за спину Свою всі гріхи мої” (Iсая 38:17). Коли Бог кидає наші гріхи Собі за спину, Він більше їх не бачить.

Багряний і білий Господь сказав: “Коли ваші гріхи будуть як кармазин,—стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця,—то стануть мов вовна вони!” (Iсая 1:18). Три майже однакові кольори—кармазин, червоний і багряний—символізують людську кров і неправедність (див. Iсая 59:3; Mихей 3:10; Авакум 2:12). Кров Христа освячує (див. Moйсей 6:59–60), дає вічне життя (див. Іван 6:53–54) і змінює людську неправедність, яка асоціюється з червоною кров’ю, на білий колір—символ чистоти.

Пророцтва про Христа

У Старому Завіті містяться сотні пророцтв про Ісуса Христа, багато з яких безпосередньо стосуються Його Спокути. Наприклад, Ісая пророкував:

“Він немочі наші узяв і наші болі поніс” (Ісая 53:4).
“Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був” (Iсая 53:5).
“За провини Мого народу на смерть Його дано” (Iсая 53:8).
“Він … їхні гріхи понесе” (Iсая 53:11).
“Гріх багатьох Сам носив” (Iсая 53:12).

Псалом 21 (22) є надзвичайним пророцтвом про останні години Спасителя на землі, коли Він страждав від неймовірних знущань, а потім Його розп’яли. Люди насміхалися над Ним і знущалися з Нього (див. вірші 4–8; див. також Maтвій 27:30–31, 39–43; Лука 23:35). У цьому псалмі вказано точні слова, які Ісус промовить на хресті: “Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув?” (вірш 1; див. також Maтвій 27:46). У псалмі 21 (22) також міститься пряме посилання на Розп’яття: “Прокололи вони мої руки та ноги мої” (вірш 17; див. також Maтвій 27:35). Слова у вірші 19: “Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають” у точності виповнилися тими, хто розпинав Ісуса (див. Maтвій 27:35).

Люди, які символізували Христа

Велика кількість праведних людей у Старому Завіті були живим символом Ісуса Христа. Паралелі між цими людьми та Ісусом Христом є настільки вражаючими, що старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, писав:

“Єгова використовував багато архетипів та символів. Вони дійсно завжди були характерною ознакою Господніх повчань Його дітям. Приклади цих персонажів—особливо прообрази Христа—присутні в усіх літописах, що передували приходу Христа на землю. …

Мойсей (подібно до Ісака, Йосипа та великої кількості інших людей у Старому Завіті) був пророчим символом Христа, котрий мав прийти у майбутньому” ² .

Ось три приклади цих живих символів:

Йов пережив втрату своїх дітей і майна та важко страждав у плоті (див. Йов 1–2), символізуючи цим стражденного служителя і чоловіка, який поніс багато скорбот, Ісуса Христа (див. Iсая 53).
Йона був прообразом Ісуса, Який порівняв триденне перебування Йони в череві риби (див. Йона 1:17) з власним перебуванням “три дні та три ночі … у серці землі” (Maтвій 12:40).
Авраам був готовий принести в жертву свого сина Ісака, що стало прообразом принесення Богом у жертву Його Улюбленого Сина, Ісуса. Послух Авраама “в жертвуванні своїм сином Ісаком … є подобою до Бога і Його Єдинонародженого Сина” (Кн. Якова 4:5; див. також Євреям 11:17–19).

Йов стоїть на колінах на землі — Йов надзвичайно страждав у плоті, що було символом стражденного служителя і чоловіка, який поніс багато скорбот, Ісуса Христа.

Наш Спаситель, Викупитель і Спокутар

У Старому Завіті представлено приблизно 100 імен і титулів Єгови, багато яких є дуже важливими для розуміння нами Його Спокути. Наприклад, Єгову називають Спасителем:“Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель!” (Iсая 43:3; див. також 43:11; 45:15, 21; 49:26; 2 Самуїлова 22:3; Псалми 105 (106):21; Осія 13:4).

Єгову також називають Викупителем: “Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїлів” (Iсая 49:7; див. також 44:6; 47:4; 54:5; Єремія 50:34).

У Старому Завіті чітко вказано, що Єгова є великим Спокутарем: “Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і [викупи] ³ наші гріхи ради Ймення Свого!” (Псалми 78 (79):9).

Єгова неодноразово заповідував Своїм пророкам і священнослужителям здійснювати викуплення за народ. Насправді англійське слово atonement використовується 69 разів у Біблії короля Якова. Кожен вірш, у якому воно використовується, розширює наше розуміння значення і важливості викупительної жертви, здійсненої Ісусом.

Священні свята—передвісники Спокути Ісуса Христа

Свята, які вважалися надзвичайно священними, були передвісниками Спокути Ісуса Христа. День Викуплення, наприклад, був зосереджений на кількох ритуалах, які передвіщали Ісусову Спокуту (див. Левит 16; Євреям 7–9). Ще одне свято—Пасха—також було передвісником жертви, принесеної Ісусом Христом (див. Вихід 12). Пасхальне ягня символізувало Ісуса Христа, Агнця, відданого в жертву за гріхи світу (див. Вихід 12:3–6, 46). Ягня мало бути без жодної вади (див. Вихід 12:5), так само, як Ісус Христос був без жодної вади (див. 1 Петра 1:18–19).

Окроплення кров’ю ягняти одвірків врятувало стародавній Ізраїль від смерті (див. Вихід 12:13), так само, як спокутна кров Христа спасає нас від могили та від духовної смерті (див. Геламан 5:9). Подібності між Пасхою та смертю Ісуса Христа настільки помітні, що Павло назвав Ісуса “наша Пасха”.(1 Коринтянам 5:7).

Шлях до Христа

Сам Єгова склав і дав закон Мойсея, щоб навчати про Свій прихід у якості обіцяного Месії, Ісуса Христа, і про Свою викупительну жертву (див. Галатам 3:24; 2 Нефій 11:4; Яром 1:11; Moсія 13:30–33; Aлма 25:15).

Старійшина Холланд такими словами підсумовує мету закону Мойсея: “На цей історичний завіт, який дано рукою Самого Бога і який є лише другим після повноти євангелії на просторах праведності, слід дивитися як на безпрецедентне зібрання образів, натяків, символів і прообразів Христа, яким цей закон і є. З цієї причини він був колись (і досі залишається за своєю суттю і чистотою) дороговказом до духовності, шляхом до Христа” ⁴ .

Як свідчив Амулек: “Це є повне значення закону [Мойсея], кожна крихта вказує на ту велику й останню жертву; і тією великою й останньою жертвою буде Син Божий, так, нескінченною і вічною” (Aлма 34:14).

Я свідчу, що Біблія—як Старий, так і Новий Завіт—проголошує про Ісуса Христа з великою ясністю, силою і повноваженням. Я сподіваюся, що нинішнє і наступні покоління полюблять Біблію і навчаться її розуміти, а також важливі послання про Ісуса Христа, що містяться в ній.