Дорослій молоді
Відрізнятися по-хорошому: як розуміти скромність у контексті завіту
Я думала, що, дотримуючись принципу скромності, я буду білою вороною. Але тепер я розумію, що я відрізняюся від інших у хорошому сенсі.
Фотографія від Getty Images, позує модель
Коли в 16 років мене було навернено до Церкви, я, живучи в Нью-Йорку, знала, що стати святою останніх днів означає внести багато змін до свого стилю життя.
Але зробити ці зміни виявилося набагато важче, ніж я сподівалася.
По-перше, Нью-Йорк таке дивовижне місце, де поєднуються різні культури, мови і вірування, і він так відрізняється від маленького містечка, в я кому я виросла, коли жила в Колумбії. Моє оточення справляло сильний сплив на мої вчинки та спосіб життя, хоча все ще не визначилася, ким хочу бути і як хочу жити. Переді мною був великий вибір того, в якому напрямку рухатися життям, але насправді я хотіла не виділятися аби відчувати приналежність. Я була більше зосереджена на тому, щоб виглядати, розмовляти і діяти, які усі.
Раптом мені також довелося обдумувати такі зміни, як відвідування церкви кожної неділі, читання Писань, молитва і відмова від кави. І хоча деякі з цих змін було легко прийняти, інші виявилися важчими, особливо принцип скромності. Мені було важко знайти баланс між бажанням іти за Ісусом Христом і бажанням виразити свою особистість, одягаючись так, як я до того звикла.
Розуміння скромності
Я почувалася трохи приголомшеною, коли докладала зусиль, щоб одягатися скромно. Я непокоїлася, що втрачу друзів і що буду білою вороною. Але я покладалася на те, що Христос дасть мені сміливість і віру йти вперед.
Я більш глибоко вивчала принципи євангелії, молилася про допомогу і прагнула краще зрозуміти закони Небесного Батька; все це допомагало мені краще усвідомити, навіщо бути скромною. І оскільки я мала бажання навернутися серцем, то змінювалася не лише зсередини, але і в тому, як поводилася і також у своєму зовнішньому вигляді. У міру того як я більше приймала євангелію Ісуса Христа, моя любов до Нього і до Небесного Батька зростала, а робити зміни ставало легше.
Я зрозуміла, що Небесний Батько хоче, аби ми були скромними не лише у стилі одягу, але і в думках, мові й особистій поведінці. Я зараз виглядаю, розмовляю та дію по-іншому. Я поводжуся як послідовниця Ісуса Христа, саме так, як про це нагадував нам Президент Рассел М. Нельсон1. І мої друзі, й навіть незнайомі люди помічають в мені щось особливе. Мене розпитують, чому я така, як є. Люди помічають радість, яку я відчуваю, і Світло Христа, яке в мені.
Кожного разу, коли я їду до Колумбії (або, в дійсності, будь-куди), щоб провідати когось, я більше “не вписуються” в загальну картину, і це чудово! Було дивовижно бачити, як мій скромний одяг дає можливість розповісти іншим про євангелію і чому я живу так, як живу,—чому наслідую Ісуса Христа.
Бути “вибраним родом”
Євангелія—це найдорогоцінніший дар, який я мала можливість прийняти. Чим краще я пізнавала Спасителя, моє бажання справді бути таким, як Він, зростало. Завдяки Йому я завжди сміливо йду своїм шляхом і знаходжу красу в тому, аби відрізнятися від світу.
Ось уже минуло 10 років з того часу, як я приєдналася до Церкви, і я тепер бачу, що мені не потрібно “вписуватися” у світ, бо я є дитиною Бога. Я відчула красу належності до “вибран[ого] р[оду]” (1 Петра 2:9) і благословень, які я отримую як послідовниця Ісуса Христа. Я люблю Його, і намагання іти за Ним, особливо дотримуючись скромності, зміцнило мої стосунки з Ним.
Оскільки моя зовнішність і поведінка відображають мою внутрішню відданість Йому, євангелія та її вчення стали центром усього, що я роблю і що приносить мені стільки радості. Я люблю відрізнятися і ділитися Світлом Христа з іншими людьми. Я зосереджуюся на найвіжливішому: вірю в Христа і наближаюся до Нього шляхом завітів.