Лише в цифровому форматі: доросла молодь
Як невдачі в освіті змінили мій погляд на зміни
Як я перейшла від відчуття відставання до задоволеності своєю освітньою подорожжю.
Я сиділа й дивилася на чергову статтю з численними коментарями та пропозиціями. Більшість із них були слушними та корисними, але я все одно почувалася пригніченою. Оскільки я письменниця, моя робота пов’язана з постійними змінами. Зазвичай я ставлюся до цього нормально, але раптово відчула пригнічення.
Чи все завжди має змінюватися?
Змінювалися не лише мої статті. Мої плани вчасно закінчити університет також зазнали змін. Після служіння на місії зміна спеціальності та пандемія COVID-19 загальмували мої темпи здобуття освіти. Поки мої друзі закінчували навчання, я була на півдорозі. Загалом я відчувала, що відстаю. Усе змінилося, але не так, як я очікувала.
У цей час я стала стажером із комунікацій за програмою BYU–Pathway Worldwide.
Під час роботи я спілкувалася зі студентами по всьому світу, які були батьками-одинаками, поверталися до навчання після багаторічної перерви або мали фінансові проблеми. Деякі з них пережили набагато несподіваніші зміни, ніж я, але чудово себе почували.
Але як це можливо?
Коли я познайомилася з двома учнями, Дарлін та Александром, я запам’ятала уроки, які вони мені виклали.
Зміни неминучі
Коли я проводила співбесіду з Дарлін онлайн і вона ввімкнула камеру, то подарувала мені найщирішу усмішку. У Сингапурі був ранок, і вона прокинулася дуже рано, щоб поспілкуватися зі мною, перш ніж везти трьох своїх дітей до школи, а потім їхати на роботу.
Дарлін завжди хотіла отримати ступінь магістра, але в 36 років у неї виявили рак грудей на четвертій стадії. Це зруйнувало її плани щодо подальшої освіти й плани на життя.
Слухаючи її історію, я подумала, що якщо хтось і має право засмучуватися через важкі зміни, то це Дарлін. Але вона розповіла про благословення й милості, які отримала, і про людей, які їй допомогли. Дарлін прийняла зміну планів із подякою. Замість того, щоб зосереджуватися на втраченому, вона зосередилася на досвіді, який отримала. Як навчав Президент Рассел М. Нельсон, “радість, яку ми відчуваємо, не має майже нічого спільного з обставинами нашого життя, і цілком залежить від того, на чому зосереджене наше життя”1.
Зрештою Дарлін приєдналася до програми BYU–Pathway Worldwide, тому що дбала про своє розумове здоров’я. Вона сказала мені, що не має ненависті до раку: вона вдячна, що той привів її до програми BYU–Pathway і поглибив її стосунки з Ісусом Христом.
Я пішла з тієї розмови, бажаючи змінити власний погляд на зміни. Оскільки Дарлін відкинула образи та гнів через обставини, у яких опинилася, вона змогла взяти своє життя під контроль. Виклики та зміни не стримували її успіхи: вони рухали її вперед.
Небесний Батько ніколи не змінюється
Александр сидів у своїй машині в Американському Самоа, коли ми розмовляли по телефону. Я була вражена, коли він розповів мені, як відмовився від повноцінної футбольної стипендії заради служіння на місії. Повернувшись додому, він відчув, що має допомогти родині із сімейним бізнесом і одружитися з коханою в храмі. Лише тоді він відчув спонукання завершити освіту, і програма BYU–Pathway стала для нього ідеальним рішенням.
Коли Александр розповів мені, що двічі починав і кидав навчання через ураган, а потім через пожежу в будинку, я була шокована. Він вирішив служити Господу й робив це два роки, перш ніж продовжити навчання, а потім зіткнувся із серйозними лихом, але не здався. Коли я спитала, що допомагало йому не зупинятися, він згадав історію про те, як Нефій отримав пластини з Єрусалима. Хоча Нефій зробив те, про що просив Бог, йому та його братам знадобилося три спроби, щоб досягти успіху. Але Нефій ніколи не втрачав віри, бо Бог обіцяв показати йому шлях (див. 1 Нефій 3–4).
Александр навчав мене, що все в житті може змінюватися, окрім Небесного Батька, який нас любить. Так навчав і Президент Нельсон: “Господь ніколи не дрімає і не спить [див. Псалми 121:4]. Він є Той Самий учора, сьогодні і навіки [Мормон 9:9]. Він не відмовиться від Своїх завітів, Своїх обіцянь і Своєї любові до Свого народу”2.
Тепер я дійсно знаю, що які б зміни не відбувалися, Його заповіді, благословення й любов є непохитними і вічними. Александр навчив мене, що якщо я спрямую свій шлях до Бога та Ісуса Христа й буду Їм довіряти, то зможу дивитися в невизначене майбутнє з надією та вірою.
Знайти мир у власній подорожі
Завдяки цим друзям і часу, проведеному в програмі BYU–Pathway, я дивлюся на зміни зовсім по-новому! Озираючись назад, я бачу: якби мій особистий план здобуття освіти не змінився, я б ніколи не знайшла спеціальність, яку люблю, і не зустріла би чудових людей у своєму житті. Тепер я знаю, що поки довіряю Небесному Батькові й зосереджую своє життя на Ісусі Христі, я зможу подолати будь-які зміни, що трапляються на моєму шляху.