“Як моя душевна криза допомогла відновити духовний фундамент”, Ліягона, вер. 2024.
Дорослій молоді
Як моя душевна криза допомогла відновити духовний фундамент
Після кількох серйозних випробувань, пов’язаних з психічним, фізичним та духовним здоров’ям, я зрозуміла, що означає зцілитися завдяки Спасителю Ісусу Христу.
Я служила місіонеркою у Франції, коли світ раптом перевернувся і COVID-19 занурив усю країну в суворий локдаун. Усе своє життя я потерпаю від депресії, тож побоювалася, що через обмежувальні заходи я знову впаду в депресію. Однак перший тиждень карантину — тиждень, що передував історичній квітневій генеральній конференції 2020 року, — був одним з найдуховніших у моєму житті.
Озираючись назад, я вважаю, що Господь дав мені той тиждень, аби я зміцнилася перед штормом.
Старійшина Гарі Е. Стівенсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, у своєму виступі на тій конференції розповідав про відновлювальні роботи, які будуть проводитися для зміцнення фундаменту Солт-Лейкського храму. Він порівняв ту реконструкцію з нашим життям і попросив замислитися над таким запитанням:
“Якими є основоположні елементи мого духовного й емоційного характеру, що дозволять мені і моїй сім’ї залишатися стійкими й непохитними, аби вистояти під час приголомшливих і неспокійних “сейсмічних” подій, які неодмінно відбуватимуться в нашому житті?”
Поки я слухала промову, то отримала відчуття від Духа, що в найближчий період мого життя на мене чекає духовна криза. Утім я також відчула, що, звернувшись до Господа під час цих випробувань, зможу з Його допомогою зміцнити свій фундамент віри.
Духовна криза
Як я і сподівалася, невдовзі у мене настала депресія, і дуже скоро я потрапила в пастку думок про самогубство. Я почувалася розбитою психічно, емоційно і духовно.
Через два місяці карантину мені трохи полегшало. Завдяки тому, що ситуація змінилася — я почала приймати антидепресанти й закінчився локдаун — мій психічний стан покращився. Але невдовзі погіршився мій фізичний стан і я помітила на горлі три великі ґулі.
Спочатку я не звернула у ваги на ті ґулі, але коли симптоми загострилися, стало зрозуміло, я не можу більше служити на місії. Я повернулася додому, де дуже скоро у мене виявили рак крові — лімфому Ходжкіна.
Оскільки антидепресанти трохи пригнічували мою емоційну чутливість, на початку шестимісячного етапу хіміотерапії я була досить апатичною.
Але навіть незважаючи на це, я почала здавати фізично.
Відновлення мого духовного фундаменту
Через рік після закінчення хіміотерапії мій фізичний стан покращився. Я відновила навчання в коледжі й почала складати плани. Але пекучий духовний біль і заціпеніння, які я відчувала на місії та під час хіміотерапії, тепер перетворилися на загальне відчуття байдужості до Небесного Батька й Ісуса Христа.
Мені було важко справлятися з почуттями, які викликали спогади про пережите, і мені здавалося, ніби в найскладніший момент Вони залишили мене.
Однак Небесний Батько знав, якими шляхами мені потрібно йти до зцілення.
Було відчуття, ніби я хапаюся за уламки і залишки моєї колись сильної віри й моєї колись яскравої особистості. Здавалося, що я втратила зв’язок із самою собою. Моє серце пом’якшувалося, коли Господь намагався підтримувати мене, але в духовному плані мене не залишало почуття провини, тривожності й меншовартісності через мою байдужість до євангелії.
Упродовж місяців я обдумувала своє духовне здоров’я і відчула спонукання зробити невеликі духовні зміни в житті. Я певний час не зважала на біль, але хотіла загоїти рану, що відчувала в душі через пережиті випробування.
Невдовзі я помітила руку Небесного Батька у своєму житті. Не знаючи, якою духовно нечутливою я була, друзі й близькі постійно говорили про зцілення. Хтось із них навіть поділився виступом Елейн В. Маршалл, з яким вона звернулася на духовному вечорі.
Неохоче я його прочитала.
Будучи медсестрою, Елейн провела аналогію між фізичним і духовним зціленням. Ось що вона сказала: “Зцілення — це не лікування. Лікування відбувається за чіткою і швидкою схемою, часто під анастезією… Зцілення… найчастіше є процесом одужання і зростання, що триває упродовж життя, незважаючи, а, можливо, і завдяки, тривалим фізичним, емоційним або духовним травмам. Воно вимагає часу”.
Не думаю, що лише за збігом обставин лікування від раку хіміотерапією тривало шість місяців. Наслідки хіміотерапії є важкими, серйозними і складними. Цікаво, що, навчаючись зцілювати своє тіло фізично, я зрозуміла ключовий принцип духовного зцілення — як покладатися на благодать Ісуса Христа і давати собі час і місце на відновлення стосунків з Ним і Небесним Батьком.
Отримати Спасителеву благодать
Благодать — це божественна допомога, уможливлююча й зміцнююча сила та духовне зцілення. Це — дар від Небесного Батька, “запропонований нам завдяки Спокуті Господа Ісуса Христа”.
Мій улюблений приклад людини, яка отримала доступ до зцілюючої сили Ісуса Христа завдяки Його Спокуті — це Алма молодший. Поки він перебував три дні в комі, виснажений “муками проклятої душі”, він згадав учення свого батька про Ісуса Христа (див. Алма 36:16–17). Спочатку він хотів отримати допомогу, а потім звернувся до Христа, що змінило його траєкторію і допомогло зцілитися духовно (див. Алма 36:18–22).
Перший крок, зроблений мною для духовного зцілення, — це пошук бажання встановити зв’язок з Богом. Алма навчив мене, як почати, коли сказав: “Скористу[йтеся] принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює в вас, аж до того, як ви повірите так, що зможете дати місце для частини моїх слів” (Aлма 32:27).
Я свідчу з особистого досвіду, що це вчення є істинним.
Ми можемо розвинути бажання, посадити насіння (слово Бога) і живити це насіння, поки воно не стане чимось реальним і конкретним. З часом плоди нашої віри в Ісуса Христа з’являються тоді, коли ми бачимо зміни в наших діях, наших думках, наших віруваннях, наших серцях, нашому розумі, а потім і в нашій душі. Наш фундамент вибудовується на Ньому (див. Геламан 5:12).
Подібно до того, як це було з Алмою, моє бажання знову відчути Духа і радість євангелії дало поштовх цілому ряду змін, які допомогли мені пройти через процес зцілення. З того часу Спаситель допомагав мені справлятися з минулими відчуттями, коли я навчалася позбуватися відчуття неприязні до Бога, до Нього і до власних слабкостей.
Завдяки Йому частини самої мене, які я вважала втраченими в мороці своїх випробувань — тобто моя особистість, мої бажання та моя любов до євангелії — повернулися до мене, і я стала цілісною особистістю, оновленою і відродженою.
Міцніший фундамент
Біль і випробування змінили мене, але коли я зцілилася завдяки Ісусу Христу, то по-справжньому відновила свій фундамент віри в Нього. З плином часу та в процесі зцілення я побачила, що завдяки Ісусу Христу можу навчатися відчувати радість, незважаючи на труднощі. Тепер я розумію, що найважливіший момент у подоланні випробування — це не те, що гне нас додолу або завдає болю, який ми відчуваємо; це те, що настає потім, коли ми проходимо через процес зцілення і відновлення завдяки Спасителевій благодаті.
Старійшина Патрик Керон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Дорогі друзі, як[і]… зазна[ли] несправедливості життя — у вас може бути новий початок з чистої сторінки. У Гефсиманії і на Череповищі Ісус “взяв на Себе … всі муки й страждання, які будь-коли були у вас і у мене” [Рассел М. Нельсон, “Правильна назва Церкви”, Ліягона, лист. 2018, с. 88], і подолав усе це!”
Тож я звертаюся з благанням до тих, хто переживає душевну кризу: будьте сміливими, тримайтеся та покладайте довіру на Господа і його цілющу силу. З часом, якщо ви будете терплячими і матимете хоча б найменше бажання, Його благодать змінить вас, відновить ваш фундамент і допоможе відчути себе знову цілісними.
Це той дар, який Він пропонує кожному з нас.
Авторка живе у Північній Кароліні, США.