Щедрий
Хіба це не чудовий привілей насолоджуватися цим прекрасним вечором в присутності нашого дорогого пророка, Президента Томаса С. Монсона?
Різдво—це та виняткова пора, коли ми бачимо інших новими очима, коли ми відкриваємо свої серця трохи більше для краси, що оточує нас, і простягаємо руку допомоги іншим людям с трохи більшою добротою і співчуттям.
Якщо нам, дорослим, пощастить, то час від часу ми можемо знову, на коротку мить, ще раз відчути себе дитиною.
Думка про те, що людина, яку ми любимо, робить для нас щось особливе,—і відчуття радості від чогось особливого, що плануємо зробити для неї ми,—зігріває наші серця і наповнює нас любов’ю й викликає захоплення. Додайте до цього мерехтіння вогнів, чарівні гірлянди, божественні сцени народження Христа, і стане очевидним, чому Різдво є такою улюбленою порою в році.
І, звичайно ж, музика. Ніщо так не підкреслює глибокого значення й ніжного духа цієї пори, як Різдвяні пісні. Якими б не були ці мелодії: радісними, такими, що спонукають до роздумів або викликають ностальгію, в Різдві є щось таке, що робить музику прекрасною. Ці чудові Різдвяні мотиви підносять наш дух і нагадують нам про причину нашої радості.
Сьогодні ми маємо особливу нагоду чути небесну музику у виконанні Оркестру Храмової площі і Мормонського хору скинії.
Музичні твори, які виконуються цією групою, звучать так божественно, що мені подобається уявляти, як ангели небесні іноді нахиляються, щоб послухати їх, і навіть підспівувати.
Різдвяна пісня дзвіночків
Хор щойно проспівав одну з найпрекрасніших будь-коли написаних різдвяних пісень---чарівний гімн “Carol of the Bells” (Різдвяна пісня дзвіночків), який вперше було виконано у Сполучених Штатах Америки у 1921 році.
Спочатку ця пісня взагалі була не Різдвяною. Вона пішла від дуже давньої української народної пісні “Щедрик”, назва якої часто перекладається як “Щедрий”.
Українські сім’ї співали цю пісню на початку нового року. У словах цієї пісні говориться про ластівку, яка залітає в дім сім’ї і передвіщає чудові й щасливі часи, що чекають на них протягом наступного року1.
Мені подобаються почуття, які викликає ця історія.
Мені подобається її послання надії й оптимізму.
Хіба це послання не про Різдво? Навіть коли світ може опинитися у цілковитій темряві—коли все йде шкереберть, коли наші серця переповнюють розчарування й тривога, навіть серед смутку й горя—ми співаємо про “радість світу” і що “у людях добра воля”2 завдяки Христу, Який прийшов, “щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві”3.
Час щедрості
Якою ж доречною тоді була початкова назва улюбленого різдвяного гімну, який ми щойно чули,---“Щедрий”. Різдво ж, зрештою, є часом щедрості.
Натхненні тим духом, іноді ми проводимо багато годин у пошуках ідеального подарунку для наших друзів і сімей. Ми прагнемо бути більш корисними й радісними. Ми відчуваємо спонукання проводити більше часу з тими, кого любимо. Ми починаємо більше думати про тих, хто в нужді, і часто з більшою щедрістю простягаємо їм руку допомоги. Все це є нашими недосконалими, однак щирими спробами наслідувати щедрість нашого Спасителя, народження Якого ми прагнемо шанувати.
Однак усі ми знаємо, що надто часто дух Різдва може затьмаритися і навіть загубитися у шаленому темпі й тиску ходіння по магазинам, оплати рахунків та щільних розкладів.
Я нікого не заохочую відмовлятися від Різдвяних заходів, оскільки деякі з моїх найкращих спогадів про Різдво повʼязані з обміном подарунками, галасливою метушнею друзів і відвідуванням радісних маленьких і великих заходів, які об’єднують людей цієї пори.
Так, є багато причин насолоджуватися всім цим. Але, звичайно ж, є щось набагато більше.
Тому, я запрошую кожного з нас протягом цієї Різдвяної пори знайти спокійний час для нашої душі, щоб виразити вдячність і щиру подяку “Щедрому”.
Давайте розмірковувати про співчутливу милість нашого Небесного Батька, сповнену великодушності й любові.
Купуючи подарунки—даруючи й отримуючи їх,—давайте також виділимо час для того, щоб спокійно поміркувати про щедрі дари, якими Бог осипав нас, Своїх дітей.
Дар вдячності
Я припускаю, що це у природі людини---приймати все як належне,—навіть те, що має велику цінність. Це один з уроків, який ми засвоїли з історії про десятьох прокажених у дні Ісуса. Вражені приголомшливою хворобою, яка відокремила їх від друзів, сім’ї і самого життя, ці стражденні прокажені благали Сина Божого про зцілення і воно прийшло до них.
Як вам відомо, після того як сталося це славетне диво, дев’ять прокажених пішли своєю дорогою, радіючи їхній вдачі.
Повернувся лише один.
Тільки один з десятьох знайшов час для того, щоб висловити вдячність. Лише один з десятьох, “як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому”4.
Такі смиренні виявлення щирої вдячності можуть здаватися такими ж рідкими сьогодні, як це було і в цій історії. Але коли це відбувається, вони торкаються нашого серця і надихають порахувати наші особисті благословення.
Один приклад, про який я дізнався, стосувався чоловіка, який жив в Африці. Через фізичну ваду цей чоловік ніколи не ходив. Більшість часу йому доводилося проводити в домі своїх батьків. Він не міг працювати; він не міг проводити час з друзями; він не міг робити навіть простих речей---усього того, що ми сприймаємо як належне.
І тоді він почув щось дивовижне! Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів мала привезти інвалідні крісла для заходу, який відбувався неподалік від його дому!
Він попросив друга допомогти йому відвідати цей захід, і там він побачив, як десятки чоловіків, жінок і дітей з фізичними вадами садили в нові, блискучі інвалідні крісла.
О, як же він хотів сісти в одне з цих крісел! Наскільки б миттєво це змінило його життя, якби він міг рухатися самостійно!
Він чекав у черзі, поки, нарешті, не настала його черга.
Двоє чоловіків посадили його в крісло і, вперше у своєму житті, … він міг вільно рухатися!
Спершу він рухався невпевнено. Однак, відчувши крісло, він почав пересуватися більш сміливо.
Він повертав, крутився і прискорювався. Він з радістю махав обома руками, проїжджаючи повз свого друга.
Він літав!
Його обличчя сяяло радістю.
Однак через деякий час він повільно повернувся і з сумом спокійно приготувався, щоб йому допомогли встати з крісла.
“Що ти робиш?”---запитав його друг.
Цей чоловік посміхнувся і знизав плечима. “Тепер це черга когось іншого”,---сказав він.
Місіонер гуманітарної допомоги Церкви став біля нього на коліна і сказав: “Це крісло--- ваше”.
Той чоловік не міг повірити. Він гадав, що метою цього заходу було лише продемонструвати, як це їздити на інвалідному кріслі.
“Воно справді моє?”---спитав він.
“Так”.
“Але у мене немає грошей”.
“Воно ваше. Це дар від людей, які люблять вас”.
Коли цей смиренний чоловік нарешті усвідомив реальність того, що сталося з ним, він подивився на свого друга.
Він подивився на місіонера.
Він намагався стримати сльози, але не зміг. Зі сльозами на очах, він сміявся від великої радості, яку відчував.
Його друг і місіонер плакали разом з ним.
“Дякую”,---сказав він пошепки.
Він обійняв їх обох, зручно влаштувався у своєму кріслі, а потім із радісним вигуком і широкою посмішкою знову рушив з місця.
“Я можу літати!”---вигукував він, катаючись по тротуару.
Цей чоловік розумів, що таке вдячність.
Благодать Бога
Чи відчували ми коли-небудь таку чисту, безмежну вдячність? Я молюся, щоб цієї Різдвяної пори і протягом всього року ми пам’ятали Щедрого—нашого Бога, нашого Батька, нашого улюбленого Пастиря і Порадника.
Він є Подателем дару!
Він є Щедрим!
Коли ми, Його діти, просимо хліба, Він не дає на камінь5. Натомість, Він дає нам дари настільки божественні й дорогоцінні, що вони перевершують нашу здатність повною мірою осягнути і навіть уявити їхнє значення. Він дає нам:
-
Мир.
-
Радість.
-
Статок.
-
Захист.
-
Їжу.
-
Прихильність.
-
Надію.
-
Впевненість.
-
Любов.
-
Спасіння.
-
Вічне життя.
Цієї Різдвяної пори ми святкуємо найвеличніший з усіх дарів, дар, який уможливлює всі інші дари—народження Дитини з Віфлеєму. Завдяки Йому “могила не має перемоги, і жало смерті поглинуто в Христі. Він є світло і життя світу; так, світло, що є нескінченним, що ніколи не затьмариться”6.
Я з радістю дякую Богові за Його щедрість.
Він спасає нас від самотності, порожнечі й нікчемності.
Він відкриває наші очі і наші вуха. Він перетворює темряву на світло, сум---на надію і самотність---на любов.
Він звільняє нас від пут рабства та егоїзму і відкриває шлях до сьогодення, сповненого мети, і майбутнього, сповненого благословень.
Він Той, Кому ми поклоняємося.
Він є нашим Богом.
Він є Щедрим.
Він Той, Хто любить Своїх дітей настільки сильно, що віддав Свого Єдинонародженого Сина, щоб всі, хто наслідує Його, не згинули, але мали вічне життя7.
Завдяки Ісусу Христу нам ніколи не слід відчувати себе чужинцями знов. Ми встанемо з праведними, коли Він повернеться! І завдяки Його досконалому життю і вічній жертві одного дня ми можемо стояти з ангелами небесними і разом з ними отримаємо вічний дар8.
Цієї Різдвяної пори пам’ятаймо нашого щедрого Небесного Батька і глибоко й щиро дякуймо нашому Всемогутньому Богу, Який дав усім Своїм дітям крила, щоб літати. Це моя смиренна і щира молитва і моє щиросерде благословення всім у цю Різдвяну пору і завжди, в ім’я нашого улюбленого Спасителя, Ісуса Христа, амінь.