37:2

Групове обговорення

Трансляція щорічного навчання С&І, 2021 р.

вівторок, 19 січня 2021 р.

Брат Чед Г Уебб: Дякую, що прийшли до нас. Це брат Рорі Бігелоу. Він є помічником адміністратора з кадрових питань і фінансів, а також управління майном у Головному офісі Церкви. Це Адам Сміт, помічник адміністратора з навчання, який працює з такими нашими підрозділами, як Навчання і навчальні програми, Допомога студентам та іншими.

На початку я лише хотів приділити хвилинку, щоб надати бачення того, до чого ми прямуємо. Саме зараз у програмі семінарій та інститутів (С&І) ми проводимо дивовижну роботу, прагнучи задовольнити потреби багатьох наших теперішніх студентів. Але реальність така, що ті, хто відвідує, зазвичай є тими, хто бере активну участь і є відданим членом Церкви. Інші студенти зазвичай не залучені, і правда в тому, що по всьому світу зменшуються списки студентів програм С&І.

Ми дуже сподіваємося це змінити. Ми сподіваємося, що С&І можуть відігравати більш важливу роль у нагальній потребі “зібрати” ціле покоління молоді і дорослої молоді. Пам’ятаєте, Президент Нельсон навчав про те, що збирання Ізраїля є найважливішою роботою у світі. Звичайно, це стосується і місіонерської, і храмової роботи, але він сказав, що це також стосується формування віри і свідчення у серцях тих, кому ми служимо. Він сказав, що завжди, коли ми робимо щось, що допомагає комусь укладати завіти з Богом і дотримуватися їх, ми збираємо Ізраїль.

Ми переймаємося тим, що втрачаємо нашу молодь. Замість того, щоб говорити категоріями втрачені або знайдені, в Писаннях більш часто говориться про розсіяних і зібраних. Є такі, чия віра хитається. Але ми знаємо, де вони; вони для нас не загублені. Але вони розсіяні через вплив світу і, можливо, вирішили не приєднуватися до нас. У нас є дивовижна нагода і нагальна потреба допомогти у “збиранні” цієї частини Ізраїля.

Ми будемо це робити, створюючи досвід навчання, що веде до навернення, усвідомлення і прийняття, і будемо прагнути зробити такий досвід доступним для якомога більшої кількості студентів. При цьому ми будемо залишатися вірними нашим засадам. Ми не прагнемо робити зміни заради змін. Ми будемо продовжувати навчати євангелії, як вона міститься в Писаннях, з силою Святого Духа. Але для того, щоб створити такі можливості, нам потрібно дещо змінити.

Нам треба перейти:

Від говоріння і розповідей—до залучення і запрошення.
Від того, щоб казати студентам, де їм бути—до прийняття їх там, де вони є.
Від того, щоб захоплюватися лише ідеалом—до визнання цінності боротьби зі слабкостями.
Від соціальних заходів—до вагомої соціальної взаємодії.
Від зосередження на отриманні балів і диплому—до зосередження на духовному зростанні.
Від пасивних студентів, які перебувають під дією—до активних учасників, які керуються Святим Духом.

Ми будемо зустрічатися з адміністраторами, директорами семінарій, інститутів і координаторами, щоб чіткіше окреслити досвід навчання, сприйняття матеріалу та очікування, щоб впровадити наставництво і показники оцінки, аби ми могли знати, чи досягаємо успіху.

Навчання та ресурси, які ви будете отримувати, і зміни, які будуть впроваджуватися, робитимуться з метою збирання Ізраїля—щоб створити досвід навчання, який відповідає потребам усієї молоді та дорослої молоді, де б вони не були. Ми присвятимо цій меті принаймні три наступні роки. Потім ми оцінимо наш прогрес і вдамося до подальших змін.

Я запрошую кожного з вас приєднатися до Президента Нельсона у найважливішій роботі на землі—нагальній потребі і можливості збирати Ізраїль, збирати тих, хто дозволить Богові стати головним у їхньому житті. Почнуть відбуватися дивовижні речі, навіть чудеса. Яке це благословення—бути частиною цієї роботи.

До того, як я спитаю вас про деякі зміни, можна я поставлю лише одне запитання: “Що ніколи не зміниться?”

Брат Рорі Бігелоу: На мою думку, одна річ, яка залишиться незмінною, це наша загальна мета. Ми прагнемо допомагати молоді і дорослій молоді розуміти і покладатися на вчення і Спокуту Ісуса Христа. Ми бажаємо допомогти їм бути гідними і підготуватися до благословень, які на них чекають. І це ніколи не зміниться. Наша загальна увага буде зосереджена на студентах, і ми будемо їх любити. Вони цінні. І ми хочемо допомогти абсолютно кожному з них отримати належний досвід у семінарії та інституті.

Брат Адам Сміт: Я б лише додав, що в центрі всього для нас завжди будуть потреби студентів, про що ви вже казали. Нам слід розуміти, чого потребують наші студенти у класі, а також те, що Писання лежать в основі всього, що ми робимо, аби задовольнити їхні потреби, і що Спаситель відіграє головну роль у цьому процесі.

На мою думку, є також дві інші речі, які ніколи не зміняться. Це те, що ми завжди будемо відданими пророчим пріоритетам і вказівкам, які отримуємо від пророків і апостолів. І ми завжди будемо прагнути відчувати Святого Духа у нашому особистому житті, коли готуємося до навчання і особливо коли ми на уроці зі студентами.

Брат Уебб: Дякую за ці слова. Думаю, що це дійсно дуже важливо. Ці найважливіші речі ніколи не зміняться. Сутність того, ким ми є, ніколи не зміниться.

Говорячи про зміни, це також стосується цієї трансляції. Цього разу ми відійшли від Вечора з генеральним авторитетом, який відбувається на початку року, і організували цю всесвітню трансляцію. Може хтось із вас сказати, чому ми вдалися до таких змін?

Брат Бігелоу: Причин є багато, але, я думаю, варто зазначити дві найголовніші. І перша з них полягає у тому, що дуже довго—з 1912 року, відколи заснували семінарію в колі Греніт, ми зосереджували свій навчальний цикл здебільшого на американському академічному календарі. У 1991 році для нас все змінилося. У 1991 році у нас насправді було більше студентів інституту за межами США, ніж всередині країни.

Оскільки зростання по всьому світу продовжувалося, не було сенсу й надалі керуватися календарем на основі академічного для Сполучених Штатів. Тож це одна з причин—бажання певною мірою змінити фокус на календар, який скоріше річний, аніж академічний календар північної півкулі.

Інша причина, на мою думку,—це зміна нашої філософії та того, як ми підходимо до навчання. Тривалий час це було чимось схоже на проведення нами естафети з передачею естафетної палички. Центральний офіс займався підготовкою навчання і пріоритетів, а потім на зборах директорів територій ми передавали їм цю естафетну паличку. Тоді вони, у свою чергу, передавали її у свої території під час зборів навчання.

А зараз навчання буде скоріше у вигляді спільної наради і спільного пошуку напрямків роботи. І тепер завдяки тому, що ми перенесли наші збори для директорів територій з квітня на жовтень, ми можемо зустрітися з ними в жовтні, а потім у січні бути готовими—саме так, як зараз—до трансляції навчання по всьому світу.

Брат Уебб: Знаєте, це говорить про ще одну зміну. У нас зараз вдвічі менше директорів територій, ніж було колись. Тож вони вже залучені до наших нарад набагато більше, ніж раніше, що дає змогу під час цих нарад краще задовольнити потреби кожної території по всьому світу і забезпечити більш вільне спілкування в дусі ради. І я думаю, це дуже важливо.

Ще одна зміна, про яку багато запитують. Ми дійсно вдячні за готовність кожного пристосовуватися до цих змін у процесі нашого переходу до нового річного календаря за програмою За Мною йдіть замість академічного календаря нашого навчального плану. Адаме, ви хотіли б розповісти про ці зміни?

Брат Сміт: Так, із задоволенням. Десь у березні 2019 року ми прийняли рішення зробити цей початковий крок для того, щоб узгодити навчальний план семінарій та інститутів з книгою Писань, яка вивчатиметься за програмою За Мною йдіть. Я хочу прочитати цитату старійшини Кларка слово в слово, тому що вона є дуже переконливою.

Коли про ті нововведення було оголошено світу, старійшина Кларк сказав: “Пророк Господа на генеральній конференції промовив: Нам потрібна церква, зосереджена на домівці, підтримувана євангельським навчанням”¹. І ці сказані ним слова стали причиною всіх наступних змін”.

Згідно з нашим рішенням, восени 2019 року ми перейшли до вивчення Нового Завіту, у січні 2020 року—до Книги Мормона. Десь восени 2019 року до нас звернулося кілька вчителів семінарії факультативного навчання і запитали, чи можна їм поставити один експеримент. Вони хотіли спробувати краще узгодити план семінарії з графіком читання за посібником За Мною йдіть. І ми подумали, що, можливо, дізнаємося дещо дуже цікаве, тож попросили їх впровадити таку ідею.

І ми доручили групі дослідників поговорити зі студентами та батьками, вчителями та адміністраторами семінарії й порівняти їх результати та досвід з результатами тих, хто працював за більш традиційною дев’ятимісячною навчальною програмою семінарії, вивчаючи ту саму книгу Писань.

І те, що ми дізналися з того дослідження, я вважаю дуже надихаючим. І дещо неочікуваним. Ми дізналися, що студенти насправді майже не переймалися тим, що інформація повторювалася. Також ми з’ясували, що ступінь розуміння студентами книги Писань була однаковою в обох випадках.

Занепокоєння полягало в тому, що, дотримуючись графіку За Мною йдіть, деяку інформацію студенти пропустили б у класі семінарії через літні, весняні або осінні канікули. Але розуміння студентами книги Писань виявилось однаковим.

Але дещо відрізнялося і це дійсно привернуло нашу увагу. Відбулося значне збільшення—і, насправді, статистично воно було значним—кількості учнів, які приходили на урок підготовленими до вивчення відповідної теми. Суттєво зросла кількість студентів, які робили змістовні коментарі і брали активну участь в уроці.

І що мені здається найбільш вражаючим, так це значне збільшення кількості тих, хто читав свої Писання вдома окремо від занять семінарії. Тож коли ми побачили ці результати і ці порівняння, то дійсно зрозуміли, що завдяки цим змінам ми допоможемо благословити студентів і благословити сім’ї. Це дослідження також підтвердило ще дещо, чого нас часто навчав старійшина Кларк, коли був відповідальним за освіту.

А саме—допомагати студентам під час наших уроків отримувати глибокі знання і досвід, який сприятиме наверненню. Якщо ми узгодимо наше навчання з програмою За Мною йдіть, це допоможе хоча б трохи полегшити тягар завдань і все, що треба охопити. Ми завжди будемо зосереджуватися на Писаннях; вони завжди будуть у центрі уваги. І навчальний план За Мною йдіть дозволяє нам вивчати книгу Писань від початку до кінця. Але, знаючи, що ми не в змозі все охопити, ми будемо спрямовувати студентів до Спасителя за допомогою Писань і за допомогою Святого Духа.

Але ми не хотіли ігнорувати те, що тут є проблема, пов’язана з тим, що в будь-якому шкільному календарі будь-де у світі завжди є канікули, і вони, як правило, тривають два-три місяці. А це двох-трьох місячний обсяг вивчення Писань, якого студенти не пройдуть у семінарії. І для нас, учителів, це є причиною хвилювання.

І хоча уроки за посібником Опанування доктрини завжди були важливими з моменту їх появи, я думаю, що в цій ситуації вони стають ще більш важливими. Якщо вчителі по всьому світу щотижня будуть зосереджуватися на навчанні уроку за посібником Опанування доктрини, студенти отримають найцінніші і найважливіші знання. Іноді через те, що вчителі прагнуть охопити блок Писань, Опанування доктрини може залишитися осторонь, “коли для цього з’явиться час”, а часу ніколи не вистачає. А там є багато чого навчати.

Й іноді Опанування доктрини може здаватися чимось ледь не другорядним до того, що відбувається в семінарії. Але Опанування доктрини лежить в основі усього, що ми робимо. Ці уроки допомагають нам досягти нашої мети і того, про що нас просять пророки. Отже, зосереджуючись на Опануванні доктрини, ми дійсно можемо подолати ту прогалину в матеріалі, який не буде охоплено шкільним календарем, і навчати за планом За Мною йдіть так, щоб це благословляло студентів і сім’ї.

Брат Уебб: Я пригадую, як ми показали це дослідження старійшині Джонсону і обговорили ці пропозиції. Від самого початку він схилявся до того, щоб іти за програмою За Мною йдіть, зважаючи на те, як вона благословляє сім’ї і сприяє вивченню Писань вдома. Але він так само, як і ми, був стурбований через прогалини, які з’являться щодо певних тем, у тих частинах світу, де будуть шкільні канікули. Можуть бути пропущені уроки семінарії, присвячені останньому тижню життя Спасителя, або Першому видінню, або іншим дуже важливим подіям і принципам євангелії.

Так, ми хотіли додати до програми уроки з Опанування доктрини, і, навіть якщо вони випадали під час канікул, створити кілька узагальнюючих уроків, свого роду мостів, щоб допомогти студентам, коли вони повернуться з канікул, тобто почати з узагальнюючих уроків на основі пропущеного, а потім уже повернутися до графіку читання За Мною йдіть. Таким чином ми зможемо йти за розкладом програми За Мною йдіть і при цьому звести нанівець побоювання, які в нас були щодо пропущеного матеріалу. Крім того, нам також потрібно довіряти сім’ям і окремим людям, які будуть вивчати ці розділи самостійно без нашої участі і за допомогою Святого Духа навчатися тому, що їм потрібно знати. Так чи інакше, це справді прекрасне пояснення. Дякую.

Інші люді запитують про зміни у вимогах для читання. Це будуть вимоги читати розділи згідно з курсом чи просто заохочення звички щоденного вивчення Писань? Тож що ви скажете нам щодо цього?

Брат Сміт: Ми всі знаємо про вимоги для закінчення семінарії і отримання диплому. Ми відмічаємо присутність і запрошуємо студентів читати визначені за курсом розділи. А потім ми проводимо оцінювання знань. І ми робимо незначне коригування вимог до читання: від опанування чотирьох Головних трудів протягом навчання в семінарії до того, що запрошуємо їх набути звички щоденного вивчення Писань.

Ми багато спілкуємося з нашими директорами територій і регіональними директорами по всьому світу й обговорюємо те, чого ми дійсно бажаємо, щоб відбувалося в житті, розумі і серцях студентів завдяки семінарії і інституту.

І коли ми говорили про досвід навчання в семінарії і те, що як ми сподіваємося, станеться в житті кожного студента, ми говорили про повернення до вимог з читання Писань у семінарії. Але ми зрозуміли, що хотіли б зробити наголос на можливості допомогти студентам розвинути звичку щоденного вивчення, яка залишитися з ними на все життя.

Я хочу прочитати ще одну цитату. Це з нашого довідника Навчання і вивчення євангелії і, як на мене, вона все підсумовує. Там сказано: “Мало що матиме сильніший і довготриваліший позитивний вплив на життя студентів, ніж допомога їм у тому, аби навчитися любити Писання і щоденно вивчати їх”³. Тож якщо ми хочемо, щоб диплом семінарії символізував значущий, глибокий досвід навернення, його складовою має бути вивчення Писань.

Існує багато способів того, як можна було б оцінити вивчення Писань студентом, але ми хотіли зосередитися на тому, що має найбільше значення—допомогти студентам набути звички особистого щоденного вивчення Писань. Отже, ми підготували дійсно хороші ресурси для керівників навчальних груп, які, ми сподіваємося, стануть доступними для вчителів та керівників. Ці ресурси дійсно допомагають студентам виконати вимоги, набути навичок, поставити цілі і дізнатися, як, використовуючи Писання і вплив Святого Духа, встановити зв’язок з їхнім Небесним Батьком і Спасителем. Ми справді вважаємо, що ці вимоги стосуються того, що є найважливішим, і про що ми б хотіли, щоб свідчив їхній диплом.

Брат Уебб: Отже, ми все ще будемо заохочувати читання тексту згідно з курсом. Фактично, завдання для щоденного читання або очікування виконання таких завдань повинні бути складовою курсу.

Ми сподіваємося, що всі студенти будуть і надалі читати Писання за програмою курсу. Ми сподіваємося, що вони і надалі будуть встановлювати цілі, щоб зробити це читання ефективним. Вимогою до завершення курсу буде 75 відсотків відвідуваності уроків протягом семестру. Ми не даємо пояснення тому, що означає “читати щодня”. Але якщо вони в будь-якому випадку щодня вивчають Писання згідно з курсом, то, як заохочення, від них вимагається 75 відсотків їхнього семінарського часу присвячувати навчанню в класі.

Брат Бігелоу: Ціль може відрізнятися, а результат для окремих осіб, який ми бажаємо отримати—це їхнє щоденне вивчення Писань. У деяких частинах світу, де у нас є семінарія, навіть немає для читання примірників Писань у друкованому вигляді. Ми прагнемо створити стандарт, який буде прийнятним для всього світу: “Ми хочемо, щоб завдяки вивченню Слова ви покращували свої стосунки з Небесним Батьком”. І це станеться завдяки звичці щоденного вивчення слова Бога.

Брат Уебб: Отже кожного дня користуйтеся можливістю почути Його голос.

Брат Бігелоу: Саме так.

Брат Уебб: І це також означає виявляти довіру до вчителів, вірно? Що вони працюватимуть з кожним окремим студентом, аби пристосувати його досвід навчання до його потреб і здібностей. І ми довіряємо вам. Саме тому ми більше не даємо ніяких визначень, окрім вже сказаного.

Брат Бігелоу: Точно.

Брат Уебб: Дякую. Отже про ці зміни вже було оголошено і їх було впроваджено, і ми дякуємо вам за зусилля якомога краще застосовувати ці зміни для того, щоб благословляти студентів. Ще одна зміна, або очевидна проблема, це пандемія і те, що відбувалося в наших класах протягом багатьох останніх місяців, коли було багато збоїв і змін, пов’язаних з онлайн навчанням та іншими змінами, які виникли внаслідок пандемії. Рорі, що б ви сказали про те, чого ми навчилися завдяки пандемії і до яких майбутніх змін вона призведе?

Брат Бігелоу: Я думаю, що в першу чергу, і ви згадали про це на початку зустрічі,—це те, що ми зрозуміли, що у нас є чудові люди, які працюють і служать разом з нами. І якщо додати церковні навчальні заклади і всіх місіонерів, і учителів, і штатних працівників, і тих, хто працює неповний день—це загалом вийде більше 60 тисяч людей у світі. І вони надзвичайно хороші. Але, на мою думку, пандемія начебто подала нам певний дзвінок для пробудження, щоб ми набули тих навичок, яких, можливо, у нас не було.

Спробую поділитися особистим досвідом: близько семи років тому нас з дружиною попросили служити провідниками місії в Бразилії. І ми приїхали туди з певним знанням португальської. Юнаком я служив у іспаномовній місії, тож португальська була для нас новою мовою. Ми старанно вивчали її і вважали, що досягли хорошого рівня.

Я пам’ятаю день нашого прибуття на місію і те, як вже колишній президент місії відвіз нас до будинку, де ми мали жити. Там був менеджер з групи обслуговування, і коли ми зайшли на кухню, він сказав: “Дивіться, вам потрібно буде замовляти воду”. Він вказав на бутель з водою і сказав: “Вам потрібно буде замовити собі сюди новий бутель з водою”. І мене охопила паніка, тому що я зрозумів, що не знав, як сказати бутель з водою португальською. Тобто я кажу про те, що вивчав багато іншого. Ми вивчали; ми думали, що розуміємо. І я сказав тому чоловікові: “Чи можете ви зробити це замовлення? Зараз, замість мене?” І він сказав: “Звісно!”

Але він не бачив, що коли він телефонував, я повернувся до нього спиною, дістав маленьку картку 3х5 см і слово в слово записав, як замовляти воду. І, знаєте, я подумав, що моя сім’я могла б померти через два тижні, тому що я не міг би замовити воду.

Цей досвід був для мене моментом просвітлення і показав, що я насправді не знаю того, що я вважав, що знаю. І, на мою думку, пандемія зіграла для нас подібну роль. Наш рівень, або рівень нашого професіоналізму у релігійному навчанні онлайн, ще не досяг того, що має бути. Хтось пристосувався швидко завдяки природному властивому їм поєднанню навичок, і їм вдавалося навчати онлайн. Іншим, можливо, це не дуже вдавалося.

Гадаю, одним з того, що ми зрозуміли і на чому нам потрібно і надалі зосереджуватися,—це те, що нам, мабуть, слід прагнути вищого рівня. Нам слід знайти способи для вдосконалення наших здібностей.

Ви згадали дещо у вступному слові. Я продовжую згадувати ці слова, бо вони мені здаються дуже важливими. Це слова старійшини Кларка: “Якого б рівня слухняності або надії, або милосердя ми не досягли; якого б рівня професійних навичок і здібностей ми не набули, цього не буде достатньо для роботи, яка чекає попереду”⁴.

І для мене особисто одна позитивна річ, яка з’явилася завдяки пандемії, це сильне бажання вдосконалюватися, знати, що я відповідаю очікуванням, зростаючим очікуванням Господа у цьому суттєво іншому світі, в якому ми зараз живемо. Яка майбутня доля онлайн навчання? Я не знаю. Адаме, що б ви сказали про наше онлайн навчання? Гадаю, можливо, ви більш готові відповісти на це запитання.

Брат Сміт: Я повторю те, що ви сказали. Завдяки пандемії ми зрозуміли два дійсно визначальні моменти, які нам потрібні, щоб іти вперед. Один з них, як ви сказали,—ми справді працюємо з найкращими людьми. Наші штатні вчителі, наші волонтери—вони охочі, прекрасні і віддані. Вони дійсно потрапили у складну ситуацію і чудово впоралися.

Також ми зрозуміли, що потрібно покращити. І я думаю, що ми краще зрозуміли, які запитання нам слід ставити, щоб зрозуміти потрібні відповіді.

Що ми зробили у Головному офісі Церкви—ми організували Відділ управління цифровим навчанням. Це означає, що є відділ експертів, які допомагатимуть нам у розробці матеріалів для онлайн семінарій та інститутів. Причиною для створення такого відділу було те, що слово онлайн може означати багато всього різного. Це будь-який вид віддаленого донесення інформації за допомогою технологій, чи це змішане навчання, чи відеоконференція, чи асинхронний формат навчання—є дуже багато різних способів, як це може бути.

Але, на мою думку, що ми зрозуміли,—так це те, які запитання нам слід ставити. І ми починаємо ставити ті запитання, щоб розробити ресурси, інфраструктуру і програму, аби підтримати те, що стане розширеними цифровими можливостями як для класів семінарії, так і інституту.

Звичайно, коли COVID зникне, і ми всі сподіваємось, що це станеться раніше, а не пізніше, попит на онлайн навчання буде не таким великим, але він буде вищим, ніж раніше, оскільки так нам вдалося встановити зв’язок з тими студентами, яких раніше ми не могли дістатися. Ми змогли благословити життя і сім’ї, з якими раніше не мали контакту, завдяки тому, що певним чином були змушені до такого способу навчання, і тепер ми бачимо його переваги. Ми вчимося покращувати нашу роботу і докладаємо згуртованих зусиль, щоб знайти потрібні відповіді. І я вважаю, що з’явиться дещо цікаве.

Брат Уебб: Знаєте, деякі люди запитують: “Чи ми колись досягнемо того, що в нас дійсно буде штат онлайн працівників?” Я б лише сказав, що ці запитання для нас досі відкриті. Цілком можливо, що настане день, коли у нас будуть штатні вчителі семінарії, які навчатимуть виключно онлайн. Але правда і в тому, що всім нам потрібно мати базове розуміння того, як ефективно навчати онлайн. Усі ми за певних обставин можемо бути покликані до такого навчання. І тому, звичайно ж, ми хотіли б робити це якомога краще. Ми бачили деяких учителів, які дивовижно добре навчали онлайн. Ми бачили вчителів, які в чотири рази збільшили кількість студентів в інституті завдяки тому, що навчилися настільки ефективно працювати онлайн. Тож більш важливим за організаційну структуру є те, чи можемо ми оволодіти навичками, щоб успішно навчати онлайн і благословляти людей за допомогою такого методу?

І коли ми більше дізнаємося про це, ми більше будемо обмінюватися досвідом ефективного релігійного навчання. Тому я думаю, це прекрасні зауваження. Дякую.

Брат Бігелоу: Я не думаю, що ці зміни, пов’язані з онлайн навчанням, є повною відмовою від того, що ми робили раніше. Але нам усе ж потрібно робити деякі зміни, можливо, навіть найняти більше вчителів на неповний робочий день. Можливість навчати онлайн не вимагає від людей повної зайнятості.

Брат Уебб: Але нікого не примушуватимуть до таких змін. Ми просто будемо поступово впроваджувати ці зміни відповідно до появи нових можливостей. На одній з причин цього я б хотів коротко зупинитися. Серед наших штатних працівників збільшується кількість жінок. І ми дуже вдячні за внесок, який вони роблять. І дехто з них вибирає, залежно від сімейних обставин чи інших причин, можливість навчати неповний робочий день або навчати онлайн.

Зі зростанням кількості жінок серед штатних працівників, збільшилися і можливості для зайняття керівних позицій. Я вже зазначав, що у нас є 10 директорів підрозділів у Головному офісі Церкви і три з них зараз—це жінки. І їх не призначали і не приймали на ці посади через те, що вони жінки; вони були найбільш кваліфікованими кандидатами на ці посади і здійснюють неймовірний внесок у нашу роботу.

Це лише приклад того, як зростає наша організація, і те ж саме відбувається серед регіональних директорів, учителів або програмних адміністраторів. І я також зазначив це, тому що це зміни в нашому штаті і нам слід це враховувати. А тим, хто є програмними адміністраторами, потрібно знати про різні можливості і радитися разом, покладаючись на досвід людей і прислухаючись до їхніх думок.

Я просто думаю, що про це нам слід пам’ятати, щоб отримувати користь від різних працівників нашого штату. І я знаю, що це стосується співробітників, але це також вірно у світі, де є багато учителів, чоловіків і жінок, різного походження і які можуть запропонувати стільки того, що нам потрібно почути, а також зрозуміти їхній погляд та їхній досвід, щоб ми могли благословити наших студентів.

Брат Бігелоу: Ще мало кому відомо, але ми починаємо створювати команди на місцях. Це дає змогу мати укладачів навчальних програм з усього світу і мати фахівців, і групи з надання послуг у сфері навчання—і це з різних частин світу. Це дозволяє нам мати набагато краще бачення того, що відбувається у світі, на противагу минулому зовсім вузькому баченню.

Брат Уебб: Дякую. Адаме, можна знову звернутися до вас? Багатьох людей цікавить тема щодо Інноваційного інституту, і вони зробили важливий внесок до цієї справи. Якими останніми новинами ви могли б поділитися з нами щодо Інноваційного інституту?

Брат Сміт: Ми, безсумнівно, присвятили цьому багато часу та ресурсів, і багато чудових директорів і вчителів інституту займаються такими питаннями, як зміна фізичних умов або нові пропозиції щодо курсів, або просто зміни у назвах курсів. І все це прекрасно. Я думаю, що, мабуть, найголовніше, що ми робимо, це прислухаємося до студентів нашого інституту, приділяючи особливу увагу думкам тих студентів, які могли б бути з нами, але їх з нами немає. Можливо, вони прийшли лише раз і не повернулися, а може, вони взагалі ще не навчалися в інституті. Ми прагнемо вислухати їх.

Найважливіша інновація, яку ми можемо впровадити—це дещо змінити підхід у тому, як ми навчаємо. Як ви вже сказали, Рорі, це не повна реорганізація; це лише незначні коригування того, що ми зазвичай робимо. І я думаю, брате Вебб, ваше звернення до нас у червні минулого року, коли ви наголосили на створенні класів, де б відбувалося навернення, усвідомлення і прийняття—все це і є суттю інновацій щодо інституту.

До речі, я б хотів поділитися історією одного вчителя інституту, яку мені розповів директор однієї з територій. Він готувався до того, щоб навчати свій урок вперше на платформі Zoom, за курсом “Вічні сім’ї”. І в процесі підготовки він запропонував кожному зі своїх студентів зробити невеличкий відеоролик про себе.

Один із його студентів-чоловіків вирішив представити себе в класі інституту як гея і розповів, що у нього є деякі розбіжності з позицією Церкви щодо сім’ї та шлюбу. А цей учитель знав, що невдовзі навчатиме доктрині і принципам щодо сім’ї. Отже, він вирішив підійти до цього дуже вдумливо, обережно і з молитвою. Він звернувся до цього молодого чоловіка по-справжньому щиро і дав зрозуміти, що хоче, аби клас інституту був місцем, де вчитель не тільки міг би ясно викладати доктрину і вчення пророків та апостолів, але й місцем, де студенти могли б почувати себе в безпеці, не відчувати засудження і ділитися своїми проблемами, занепокоєннями та запитаннями.

Завдяки такому ставленню вчителя, цей молодий чоловік розповів, що він планував просто мовчки сидіти під час усього уроку, тому що так він зазвичай робить. Коли хтось десь у Церкві збирається навчати про сім’ю, він просто мовчки слухає. Але завдяки тому, що цей учитель налагодив такий зв’язок зі студентом, цей студент вирішив, що прийде на урок і братиме в ньому участь. І весь клас мав надзвичайно дивовижний досвід завдяки важливому внеску цього молодого чоловіка, занепокоєння і запитання якого сприяли змістовному обговоренню завдяки тому, що це було в оточенні віри, де навчали істині і де могли ставити правдиві, чесні та щирі запитання.

Після проведеного уроку студент написав таке повідомлення вчителю, яким той поділився зі мною. І, на мою думку, у ньому дійсно говориться про те, якого оновлення ми чекаємо від інституту. Він написав так:

“Я просто хотів подякувати вам за те, як пройшов урок. Я дещо хвилювався і не хотів нічого казати, але в кінці я ледь стримував себе, щоб не вигукнути: “Дякую!” Той урок був дивовижним. Він був схожим на один з уроків семінарії у старшій школі, після якого я підійшов до вчителя й сказав, що я—гей, і цей учитель підтримав мене, коли я розповів йому, що сталося зі мною в іншому класі. Його урок і ваш урок були сповнені любові та підтримки й певним чином змінили все моє життя. Я відчуваю оновлене бажання залишатися в євангелії та беру нове зобов’язання намагатись усіма силами жити за цим зразком. Це змінює життя. Дякую. І дякую, що відповідали на мої запитання і хотіли більше дізнатися про мене, і надавали підтримку. Я записав свої почуття про все почуте, тому що я відчував Дух … дуже сильно. У своєму щоденнику для вивчення Писань я записав, що був такий вдячний і щасливий. Зараз у мене на очах сльози радості. З подякою, ваш брат і син Бога”.

Цей учитель дійсно знайшов підхід до студента, і це сповнило того студента надією і мужністю, щоб прийти до Спасителя і продовжувати йти шляхом завітів. І це завдяки тому, що тепер класна кімната цього вчителя є місцем навернення, усвідомлення і прийняття.

Брат Уебб: Мені подобається, як ви відповіли на це запитання. Ми будемо працювати над покращенням атмосфери в класі, над навчальними планами курсів і над усім іншим. І ви знайдете нові практичні способи для оновлення інституту, щоб запрошувати більше студентів, які зараз не залучені до навчання. І тоді, коли вони прийдуть, у них буде такий досвід, який допоможе їм залишитися і розвинути стосунки з Небесним Батьком,—саме це і є метою всієї цієї ініціативи, тому дякую вам.

Тепер дозвольте мені поставити останнє запитання і попросити вас обох відповісти на нього. Ми говорили про багато з того, що людям уже відомо, але є дещо, про що вони можуть не знати—це зміни, які будуть зроблені у довіднику Навчання і вивчення євангелії, а також зміни стосовно інших настанов, які увійдуть до наших нових довідників. Що б ви сказали їм про ці майбутні зміни стосовно нашого навчання?

Брат Сміт: Ми дійсно збільшуємо зусилля для зосередження, спрощення та уніфікації. І ми дуже радіємо можливості співпрацювати з генеральним президентством Недільної школи та Відділом священства і сім’ї, щоб створити єдиний довідник для вчителів у Церкві. Навчати, як навчав Спаситель і Навчання і вивчення євангелії будуть об’єднані, спрощені, уточнені та уніфіковані, щоб дати нам чітке визначення того, як навчати; того, яким повинен бути досвід у класі; того, що повинен відчувати на нашому уроці той, хто навчається. Тепер ці настанови будуть загальними для покликаних учителів і штатних учителів семінарій та інститутів.

Тож, ми починаємо створення Training Resource Library (Бібліотеки навчальних ресурсів), щоб коли вчитель читає визначення навички, він міг знати, до яких джерел звернутися, де буде подано її описання і пояснення, де він знайде відповідне навчання та пропозицію застосовувати цю навичку. Отже ми дуже сподіваємося допомогти нашим учителям із вдосконаленням навичок і пошуком необхідних для цього ресурсів. І на додаток до цього, ми дуже хотіли б знайти способи оцінки того, що ми робимо, і того, що ми сподіваємося досягти. Чи досягаємо ми нашої цілі в житті молоді?

Ми розглядаємо деякі ефективні та дієві способи того, щоб учителі могли перевіряти й оцінювати себе, покращувати взаємодію з керівником, який може допомогти їм зростати, розвиватися і ставати кращими, а також запитуємо наших студентів про їхній досвід і те, що насправді відбувається в їхньому житті. І ми сподіваємося, що все це буде зроблено в дусі заохочення, з прагненням розвиватися і зростати. І ми будемо використовувати всі доступні ресурси для того, щоб стати кращими вчителями.

Ми всі знаємо, що живемо у час перед Другим пришестям Спасителя, і молоді люди, які приходять у наші класи, належать до найкращої молоді, яку бачив цей світ. І нам слід бути найкращими, тому що вони найкращі. І ми просто прагнемо працювати над собою.

Брат Бігелоу: На мою думку, це цікаво, що зазначив Адам; а саме: чи ми можемо визначити, що станеться за нашими сподіваннями? Чи можемо ми навчати так, щоб задовольнити такі очікування? Оцінювання наших зусиль є визначальним. Ми навіть обговорювали способи того, як намагатися визначати результати оцінювання, а потім ставити цілі на основі досягнутого і того, до чого вони прагнуть.

Брат Уебб: Говорячи про оцінювання роботи чи щось подібне, ми сприймаємо це як професійний термін, і люди думають так: “Я навчаю євангелії, а ці оцінювання тільки змушують мене нервувати”. Усі ви любите своїх студентів; усім вам хочеться їх благословити. А коли поруч з вами є хтось, хто може допомогти вам у цьому бажанні благословити студентів, і оцінити те, що відбувається в класі, а також надати підтримку у прагненні до розвитку і до того, щоб благословити студентів,—це не тому, що ви всі хотіли бути ідеальними вчителями, а тому, що хотіли дати студентам найкращий досвід.

Це справді щось захоплююче, і я думаю, ви це зрозумієте, коли побачите майбутні зміни: новий довідник, Бібліотеку навчальних ресурсів і навіть те, що ми називаємо оцінюваннями—все це є дійсно позитивним і корисним, і ви, я думаю, будете цьому раді. Принаймні, ми на це сподіваємося, так?

Брат Сміт: Так.

Брат Уебб: Ви ще хотіли б щось додати до того, як я завершу?

Брат Бігелоу: Так, ще одну думку, яку я вважаю надзвичайно важливою. Часто ми зосереджуємося на навчанні і вдосконаленні навчання і нехтуємо обов’язками керівників або адміністративною стороною відповідальності директора семінарії, або координатора чи регіонального директора тощо. А тепер ми намагаємося цим не нехтувати. Ми якраз займаємося підготовкою конкретного документа, за допомогою якого директор буде знати, якими мають бути очікування. І коли ми будемо говорити про оцінювання, це буде не лише оцінювання щодо навчання; це буде оцінювання вашого керівництва. Коли мене кілька років тому попросили бути директором, я б волів мати те, про що ми зараз говоримо.

Я міг би сказати працівникам, викладачам, адміністративним помічникам: “Допоможіть мені дізнатися, як я справляюся”, і “допоможіть мені дізнатися, як покращити мої навички”. Я б хотів бути якомога кращим провідником, і єдиний спосіб, як це зробити—дізнатися, де я знаходжусь, де мені потрібно бути і що я можу зробити, аби дістатися такого рівня. Отже, все, про що ми говорили, стосується того, як допомагати молоді та дорослій молоді мати успішний досвід, а також це стосується провідництва.

Брат Уебб: Важливо зазначити, що деякі з цих змін стануться дуже скоро, протягом наступних місяців, а для інших знадобиться більше часу.

Дякую. Перед тим, як ми завершимо цю частину трансляції, я б хотів сказати ще одну річ про зміни загалом. Ми можемо створити всі ці нові програми, але нічого з цього насправді не матиме значення і не буде успішним, доки ми не об’єднаємося і не будемо діяти відповідно до волі Небесного Батька. Це вимагатиме наших найкращих зусиль. Це вимагатиме того, щоб Бог був головним у нашому житті. Це вимагатиме нашої готовності приймати зміни і радіти їм. Для того, щоб мати силу змінювати життя інших, ми повинні навчати і свідчити, змінивши свої серця.

Давайте об’єднаємо наші серця, щоб повністю долучитися до справи Христа. І давайте більше покладатися на Нього. Тоді ми зможемо пристосуватися до будь-яких майбутніх змін. Святий Дух допоможе нам розпізнати і змінити те, що нам потрібно змінити в нашому особистому житті і в нашому навчанні. І ми особисто відчуємо, що наш Бог є Богом чудес. В ім’я Ісуса Христа, амінь.