Дух Різдва
Різдвяний духовний вечір за участю Першого Президентства
Неділя, 5 грудня 2021 р.
Мої дорогі брати і сестри, я вдячний за можливість бути з вами на цьому всесвітньому Різдвяному духовному вечорі. Надихаючі музика і слова зворушили наші серця. Вони принесли справжній дух Різдва—ту радість, яка приходить від поклоніння Господу Ісусу Христу і виявлення любові до Нього. Ми об’єднані разом у нашій любові до Нього і відданості Йому.
Це почуття поклоніння стає сильнішим щоразу, коли я читаю Писання, і це допомагає мені знати, Хто Він був і Хто Він є. Читаючи їх і молячись, я прийшов до пізнання того, що Ісус—це Єгова, Який під проводом нашого Небесного Батька був Творцем усього. Павло описав це так:
“Багато разів і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,
а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідника всього, що Ним і віки Він створив.
Він був сяєвом слави та образом істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріхів,—і засів на правиці величности на висоті.
Він остільки був ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім’я.
Кому-бо коли з Анголів Він промовив: “Ти Мій Син,—Я сьогодні Тебе породив!” І знову: “Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина!”
І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: “І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі”1.
Коли Ісус народився у Віфлеємі, дійсно співали ангели та, як і було пророковано, на небі засяяла нова зірка на вшанування входження Божого Сина у смертне життя.
Він є величнішим за нас, втім події, пов’язані з Його народженням у смертне життя, викликають у нас почуття, що Він близький до нас. Він зробив вибір спуститися зі Свого престолу по праву руку від Батька, щоб прийти у смертне життя. Він зробив це, як вияв любові до кожного сина і кожної дочки Свого Батька, які через народження прийдуть у цей світ. Він зробив це, як вияв любові до вас і до мене.
Він міг би народитися будь-де на землі. Втім Ісус народився у скромній обстановці в невеличкому селі. Його вітали пастухи. Згодом кілька мудреців, скерованих натхненням, прийшли поклонитися Йому. Політичний лідер наказав Його вбити. Його довелося увезти в чужу країну, щоб зберегти Йому життя. Коли ангел сказав Його земним батькам, що вони можуть повернутися до Його рідної країни, вони вирушили з Ним у Назарет. Він провів там майже 30 років, зростаючи і працюючи теслею перед тим, як розпочалося Його священнослужіння людям.
Вас, як і мене, може дивувати, чому було потрібно, щоб досконалого Божого Сина було послано на таку місію. Пам’ятаєте, як Він описував те, як смиренно прийняв Своє покликання:
“Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене,—щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
Оце ж воля Мого Отця,—щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя,—і того воскрешу Я останнього дня”2.
Ісус виявляв любов і смирення. Незважаючи на те, яку владу і велич Він мав, перебуваючи зі Своїм Батьком, Ісус вибрав Своїми земними учнями простих людей, серед яких були рибалки, митник і зилот.
Він проповідував прокаженим, хворим, скаліченим та знехтуваним і товаришував з ними. Він виявляв любов і прийняття до найбідніших серед них, незважаючи на те, що Сам зійшов з престолу небесного. Він служив їм, любив їх і підбадьорював.
Його надзвичайна, сповнена любові доброта і стриманість виявлялися ще більше навіть наприкінці Його земної місії. Він стикнувся з протидією і ненавистю, втім Він знав, що вони були притаманні тій місії, на яку Його було покликано і яку Він погодився виконати. Ця місія полягала в тому, щоб відстраждати за гріхи та немочі всіх, хто приходить у смертне життя.
Ви пам’ятаєте слова, сказані Яковом, коли він навчав про Спокуту Ісуса Христа:
“О яка велика святість нашого Бога! Бо Він знає все, і немає нічого, чого б Він не знав.
І Він приходить у світ, щоб спасти всіх людей, якщо вони прислухаються до Його голосу; бо знайте, Він терпить біль усіх людей, так, біль кожної живої істоти, і чоловіків, і жінок, і дітей, які належать до сім’ї Адама.
А терпить Він усе це, щоб воскресіння могло прийти до всіх людей, щоб усі могли стати перед Ним у день великого суду”3.
Та дитинка в яслах у Віфлеємі була Сином Божим, посланим Батьком, щоб стати нашим Спасителем. Він був Єдинонародженим у плоті Сином Батька. Він—наш Взірець.
Щоб мати дух Різдва, ми повинні намагатися виявляти любов так, як це робив Він. Його слова, звернені до вас і до мене, є такими: “Люб[іть] один одного ви, як Я вас полюбив!”4
Ви можете відчути дух Різдва у цих словах, як його відчув я. Я відчув світло й оптимізм, які приносить вплив Святого Духа щоразу, коли я згадую приклад Спасителя світу і розмірковую про нього.
На мій погляд, можливо, найрадіснішою згадкою було те, що Господь готовий допомогти нам, що б з нами не трапилось. Як навчав Мормон:
“Бог, знаючи все, будучи від вічного до вічного, ось, Він послав ангелів священнослужити дітям людським, обʼявити про пришестя Христа; і що через Христа прийде все добре.
І Бог також проголосив пророкам Своїми власними вустами, що Христос має прийти.
І ось, були різні способи, якими Він ясно показував дітям людським усе, що було добре; і все, що є добре, походить від Христа; інакше б люди були павшими і ніщо добре не могло б прийти до них.
Отже, з допомогою священнослужіння ангелів і кожного слова, яке виходило з уст Бога, люди почали виявляти віру в Христа; і, отже, через віру вони сприймали все добре; і так було до пришестя Христа.
А після того як Він прийшов, людей також було спасенно через віру в Його імʼя; і через віру вони стали синами [і дочками] Бога. І так само, як те, що Христос живе, Він звернувся з такими словами до наших батьків, кажучи: Усе, що б ви не просили у Батька в Моє імʼя, що є добрим, з вірою сподіваючись, що ви отримаєте, знайте, це буде зроблено для вас”5.
У цю пору багато хто з вас молиться про зміцнення, щоб витерпіти труднощі, які випробовують вас до такої міри, що ви можете відчувати, що у вас вже немає сил. Я свідчу, що Спаситель і Батько почули ваші благання з проханням про допомогу і про те, що є добрим для вас і тих, кого ви любите і кому служите.
Відповіді прийдуть, так само, як вони прийшли пророку Джозефу Сміту. Ви усвідомите, що молитва Джозефа про допомогу подібна до вашої. І ви відчуєте любов Господа до Джозефа і до вас, виявлену у Його втішаючій відповіді на благання Джозефа. Джозеф молився:
“О Боже, де Ти? І де те шатро, що покриває Твоє сховище?
Як довго рука Твоя буде стримуватися й око Твоє, так, чисте око Твоє буде дивитися з вічних небес на образи Твого народу і Твоїх слуг, а Твоє вухо будуть пронизувати їхні волання?”6
І Господь відповів, так само, як Він може відповісти вам і мені:
“Мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час;
І тоді, якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами.
Твої друзі стоять біля тебе, і вони вітатимуть тебе знову теплом сердець і дружніми руками”7.
Я особисто знаю, що ці обіцяння є вірними для вас, для мене і для тих, кого ми любимо. Господь дійсно відчув наші болі. Він вибрав зробити це, оскільки любить нас. Він знає, як допомогти нам відчути мир під час лиха, навіть тоді, коли випробування триває. Він направить друзів, як ангелів, стояти біля вас з “теплом сердець і дружніми руками”. Наші серця зміняться на краще, якщо ми витерпимо особисті випробування завдяки вірі в Нього8. І, змінившись, ми самі станемо тими друзями, кого Господь може направити, як ангелів, до інших людей.
Як Його свідок, я свідчу, що немовля, яке народилося у Віфлеємі,—це Ісус Христос, улюблений Син Божий. Я обіцяю, що коли ви будете просити Небесного Батька з вірою і в ім’я Ісуса Христа, Дух принесе відчуття миру вам і вашим рідним.
Я виражаю вам свою любов і бажаю радісної Різдвяної пори—цього року і завжди. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.