Хороша новина великої радості
Різдвяний духовний вечір за участю Першого Президентства, 2022 р.
Неділя, 4 грудня 2022 р.
З Різдвом Христовим! Дякую всім, чиї послання, музика і служіння благовістили “радість велику” в цю Різдвяну пору.
Сотні мільйонів людей святкують в цю Різдвяну пору народження Ісуса Христа. Увесь світ має святкувати. Його життя було і є найвидатнішим з усіх будь-коли прожитих життів.
І.
Навіть у мирському розумінні земне життя Ісуса з Назарета справило на цей світ і його історію більший вплив, ніж будь-чиє життя. Він був Тим, про Кого упродовж тисячоліть говорили пророки і поети. Найпрекрасніші картини та музичні твори західного світу були присвячені, щоб вшанувати народження, життя і місію Ісуса Христа. Філософи і теологи витратили своє життя, вивчаючи Його вчення. Ті вчення надихнули на безліч справ, що були виявом милосердя, яке є чистою любов’ю Христа.
Більше монументальних творів, ніж для Господа Ісуса Христа для вшанування Його життя і вчень не було створено ні для кого. Звичайно ж, серед цих монументальних творів — величні собори, яких так багато в Європі та Америці. На будівництво багатьох з них пішло більше століття. На даний час Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має 171 освячений діючий храм, а ще 129 храмів знаходяться на стадії реконструкції, будівництва, проєктування або про зведення яких було оголошено Президентом Расселом М. Нельсоном на нашій останній жовтневій генеральній конференції. Ці доми Господа є на кожному континенті в 74-х країнах світу. Там ми посвячуємо своє життя, щоб наслідувати Ісуса Христа.
Мільйони віддали своє життя за Господа Бога Ізраїлевого, Єгову, Ісуса Христа, нашого Спасителя — і, що важливіше, — мільйони жили за Його прикладом. По суті, Президент Гордон Б. Хінклі не перебільшував, заявивши: “Його незрівнянний приклад [був] найбільшою силою ради досягнення добра і миру у всьому цьому світі”1.
II.
Ми можемо розуміти важливу мету і символізм у божественному проголошенні про народження Єдинонародженого Божого Сина. З розповідей у Новому Завіті ми дізнаємося, що про народження Дитини Христа у східній півкулі було сповіщено трьом різним групам людей, які дуже різнилися між собою. Тими, хто отримали божественне проголошення про це народження, були: дуже смиренні, дуже святі і дуже мудрі.
Перше проголошення було зроблено пастухам на схилах біля Віфлеєма. Ангел і небесне військо сповістили “радість велику, що станеться людям усім. … [Народився] Спаситель, Який є Христос Господь”2. Ймовірно, цих пастухів було вибрано, щоб отримати цю радість велику, бо вони були лагідні й смиренні. Отже, вони були винятково сприйнятливими до послання з небес, яке й підтвердили, відвідавши новонародженого. Потім, як сказано у Писаннях, вони “розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено”3. Очікувано, що у Своїх вченнях Спаситель наводив приклади, які стосуються праці пастухів та овець, за якими вони доглядали. Також, коли Ісус на початку Свого священнослужіння прийшов до Івана Христителя, той пророк проголосив: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!”4
Друге проголошення про народження Месії було зроблено у храмі в Єрусалимі двом святим працівникам, чиє благочестиве життя підготувало їх, щоб отримати свідчення від Святого Духа. Коли Марія та Йосип принесли немовля Ісуса у храм для посвячення, яке належало зробити для новонародженого, і Семен, і Анна свідчили, що Він був Месією. У Писаннях сказано, що Семен взяв Дитя на руки і благословив Бога за те, що дозволив йому побачити “Спасіння”, “Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля”. Анна, “пророчиця”, “години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав”5.
Третя група про це дивовижне народження дізналася. У Біблії, злегка зміненій Джозефом Смітом, сказано, що “мудреці прийшли зі сходу до Єрусалиму і сказали: “Де Дитя, яке народжене бути Месією юдеям? Бо ми бачили зірку Його на сході і прибули поклонитись Йому”6.
З їхнього чіткого запитання ми безсумнівно можемо знати, що їх вів Господь для Своїх священних цілей. У Біблії сказано, що “не знає ніхто й речей Божих, окрім [тих, кому їх відкрито через] Духа Божого”7. Ці мудреці були з іншої землі та належали до іншої культури, тож дане їм свідчення було нагадуванням про те, що Месія народився для всіх людей. Крім того, могла бути ще й інша мета. Вартість золота та інших дарів, які піднесли мудреці, могла допомогти Марії та Йосипу в їхній поспішній подорожі до Єгипту і під час перебування там, щоб врятувати Дитя Христа, коли Його життю загрожував нечестивий наказ царя Ірода8.
Хіба не цікаво, що про дивовижну подію народження Христа і важливість самої цієї події було сповіщено тільки дуже смиренним, дуже святим і дуже мудрим людям? Як навчав старійшина Джеймс Е. Талмейдж у книзі Jesus the Christ: “Дійсно, Бог поставив Собі свідків, щоб вони були прийнятними для всіх класів і станів людей: свідчення ангелів — для бідних і убогих; свідчення мудреців — для зарозумілого царя і гордовитих юдейських священників”9.
Згадка про Семена і Анну може надихнути нас бути такими, як вони, і додати своє свідчення про священне народження і про призначення цієї Різдвяної пори.
III.
Для нас немає нічого нового у святкуванні народження Христа. Це послання — позачасове і добре відоме. Його передали Адаму. Його проповідували дітям Ізраїля. Його було відкрито через одкровення нащадкам батька Легія. Знову й знову пророки проголошували основні істини, що стосуються вчень та Спокути Ісуса Христа. Знову й знову вони проголошували про Його місію та навчали Його заповіді: діти Божі мають любити Бога і служити Йому, а також любити одне одного і служити одне одному. Ці проголошення, повторювані упродовж віків, є найважливішим посланням в усій вічності. Для тих, хто наслідує Христа, ці проголошення не підлягають перегляду. Вони підлягають оновленню в житті кожного з нас.
Різдво пробуджує в нас бажання виявляти набагато більше любові й дружелюбності, ніж ми виявляємо їх у звичайних стосунках. Небесне проголошення: “на землі мир, у людях добра воля”10 стосувалося не лише тих, до кого ми вже відчуваємо любов і прихильність. Воно стосувалося й випадкових друзів, незнайомців, навіть ворогів. Різдво — це також пора, щоб прощати, загоїти застарілі рани та відновити стосунки, що зіпсувалися.
Різдво — це пора, щоб позбутися зарозумілості й роздратування, зменшити критику, виявляти терпіння і не наголошувати на відмінностях між людьми. Нам слід бути дружелюбними з усіма людьми, незалежно від того, сповідують вони чи не сповідують нашу віру, і виконувати заповідь, яку Бог дав пророку Мойсею для дітей Ізраїля:
“А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його.
Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе, бо приходьки були ви в єгипетськім краї”11.
Різдво — це пора, аби згадати, що всі ми є дітьми Небесного Батька, Який віддав Свого Єдинонародженого Сина, щоб всі могли бути викуплені від смерті, і Який запропонував благословення спасіння і піднесення всьому людству на однакових умовах.
Ми, послідовники Христа, маємо якнайдружніше і якнайуважніше ставитися до всіх людей повсюди. Нам слід навчати своїх дітей бути добрими й уважними до кожної людини. І, звичайно ж, нам слід уникати того спілкування й участі в тих заходах, що компроментують нашу поведінку або ослаблюють нашу віру і заважають поклонінню. Однак це не має утримувати нас від того, щоб спільно докладати зусилля з людьми всіх переконань — з віруючими і невіруючими.
Кілька десятиліть тому Президент Монсон сказав такі слова:
“Пастухи давнини шукали Дитину Ісуса. Але ми шукаємо Ісуса Христа, нашого Старшого Брата, нашого Посередника перед Батьком, нашого Викупителя, Автора нашого спасіння; Того, Хто був від початку з Батьком; Того, Хто взяв на Себе гріхи світу і охоче помер, щоб ми могли жити вічно. Саме Цього Ісуса ми шукаємо”12.
Святі останніх днів унікально підготовлені, щоб святкувати отримання спасительного послання про Ісуса Христа впродовж всього року. Ми маємо дар Святого Духа, місія Якого — свідчити про Батька і Сина13. Ми — діти Небесного Батька, Який проголосив: “Це є Моя робота і Моя слава — здійснювати безсмертя і вічне життя людини”14. І пророки нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який є Господом Богом Ізраїлевим, проголосили Його євангелію:
“Він прийшов у світ, Сам Ісус, щоб Його розіпʼяли за цей світ і щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності;
Щоб через Нього могли бути спасенними всі, кого Батько віддав Його владі і Ним створив;
Хто прославляє Батька і спасає всі творіння Його рук”15.
Отже, в Його відновленій Церкві ми проголошуємо, що “завдяки Спокуті Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”16. Я свідчу про це у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.