Христос народився, щоб спасти
Різдвяний духовний вечір за участю Першого Президентства, 2023 р.
Неділя, 3 грудня 2023 р.
Я люблю Різдво! Історія з Писань, музика та почуття доброї волі і щедрості, здається, заповнюють більшу частину землі у цей священний час.
Протягом багатьох років ми з дружиною побували на Різдво у кількох різних країнах. Нам подобалося бачити різні звичаї та способи святкування Різдва. Роздуми про ці враження допомогли мені усвідомити, що Різдво — для всіх. Воно — для дітей, батьків, дідусів і бабусь, тіток, дядьків та двоюрідних братів і сестер. Воно — для тих, у кого в житті все склалося добре, і для тих, хто живе з хворобами, у бідності та труднощах. Воно — для тих, хто страждає від жахіть війни, і для тих, хто живе у мирних умовах процвітання. Воно — для тих, хто намагається йти за Спасителем, для тих, хто ніколи не чув Його імені, і навіть для тих, хто відмовляється від Нього. А також воно — для тих, хто жив до Його народження. Різдво — для всіх!
Різдво — для всіх, оскільки Бог послав Свого Сина для всіх і для кожного з нас1. “Бо Дитя народилося нам”2.
Оскільки Христос народився, прожив безгрішне життя, спокутував нас і воскрес, кожен з нас отримує величний дар воскресіння з мертвих. Жодна душа, яка будь-коли жила на землі, не залишиться без цього надзвичайного дару. На додаток до цього дару, “чого око не бачило й вухо не чуло… те Бог приготував був тим, хто любить Його”3.
Яким би не був історичний період і якими б не були обставини життя людей — народження Спасителя завжди було причиною для радості. Він прийшов, щоб запропонувати кожній дитині Небесного Батька “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде”4.
З часів Адама і Єви праведні люди очікували на народження Спасителя, Який робить можливим виконання Батькового плану для Його дітей5. Ісая і Нефій пророкували про Його народження у контексті Його місії6. Його народження не можна відокремити від причини Його приходу на землю.
Подумайте про Анну і Семена, які побачили немовля Ісуса і зрозуміли, що це дитя було “Світло[м] на просвіту”7 усього світу і надією на визволення8. Не дивно, що ангел так назвав це послання — “радість велик[а], що станеться людям усім”9. Ми радіємо, коли народжується кожне дитя, але це народження і це дитя були чимось іншим.
Ісус Христос, саме Світло і Життя світу, був крихітним немовлям, народженим у скромному хліву, але нова зірка сповістила про Його народження. У Книзі Мормона розповідається про драматичну подію — день, ніч і день без темряви, — що було ознакою Його пришестя. Ці дивовижні ознаки були дані, щоб сповістити про прихід Світла для світу10, Який мав визволити нас із темряви гріха та смерті. Ми можемо допомагати ділитися Його світлом зі світом.
У Різдвяну пору навіть маленькі діти можуть відчувати вплив любові нашого Спасителя. Багато років тому одна з наших дочок, Соня, написала про свою розмову з її п’ятирічним сином.
Вона написала: “Сьогодні ввечері, коли я укладала його спати, Ендрю сказав мені: “Наступного року я не буду так сильно зосереджуватися на подарунках, я буду зосереджуватися на тому, що я даю Ісусу”. Я запитала його, звідки у нього з’явилась така думка, і він сказав мені, що від учительки Початкового товариства. Так тримати, Початкове товариство!”11
Так. Так тримати, Початкове товариство. Зараз, 14 років по тому, Ендрю служить на місії і проводить цю Різдвяну пору, ділячись з іншими посланням про Ісуса Христа. Він недавно написав таке: “Ісус дав нам усе… і візьме усі наші гріхи. Ось чому я тут на місії”12.
Різдвяна пора — це особливий час, щоб подумати про найважливіше, чим ми можемо поділитись. Можливо, ми зможемо допомогти іншим відчути “трепет надії”13, який є наслідком пізнання Спасителя і віддання Йому своїх сердець.
Кілька років тому від раку померла наша дочка Аліса, і мені подобається її сприйняття Різдва, навіть перед лицем негативного прогнозу щодо стану її здоров’я. Одного року вона написала:
“Я таки отримала сюрприз на Різдво. Величезний сюрприз… Перед Різдвом я отримала електронного листа від медбрата з офісу мого онколога. Він написав: “Щасливого Різдва! Результат аналізу вашої пухлини виявився позитивним на [конкретну генетичну] мутацію”… Що це означає для мене? Вони ухвалили… ліки… які перешкоджають сигнальним шляхам ракової клітини [для деяких людей, хто має цю мутацію]. Це не вилікує рак, але ці дивовижні ліки можуть швидко зменшувати… пухлини… На жаль, зрештою організм знайде спосіб обійти це, і рак повернеться… Але мені здалося, що хтось подарував мені кілька додаткових місяців життя. І що ж це могло бути?… Ще одне літо? Ще одна Різдвяна пора з моїми дітьми? Я заплакала, коли відкрила того електронного листа, і подякувала Богу за найкращий сюрприз у своєму житті”14.
Аліса таки отримала більше дорогоцінного часу, щоб бути зі своєю сім’єю. Вона розповіла про випадок, коли їхня сім’я анонімно зробила різдвяний подарунок своїм сусідам. Ця історія ілюструє той факт, що не кожна деталь того, як ми даруємо наші подарунки, може бути досконалою. Вона написала:
“Одного вечора ми відвезли той секретний… подарунок. Хлопці планували найкращі способи втечі і сховку.
“Але якщо нас все ж побачать… — серйозно промовив Сем, у той час як двоє інших боязко нахилилися до нього. — Нам потрібно буде тримати в руках сніжки”.
Джеймс зрозумів ситуацію. “Окей, гаразд. Це для того, щоб кинути в двері, і вони закрилися?”
“Ні, — [відповів Сем], — це щоб поцілити їм прямо в обличчя”15.
Аліса поділилася більш проникливою історією розмови з її наймолодшим сином, Люком, якому на той час було усього шість років. Вона написала:
“Сьогодні увечері, коли ми лежали у його ліжку, освітленому гірляндою різнокольорових вогників над його вікном, я запитала у нього… “Отже, про що ти хочеш попросити…?”
“Ну, є у мене щось на думці”.
“Так?”
“Це можна використовувати в усі пори року”.
“Так?”
Драматична пауза. “Обійми й поцілунок від мами”.
Це заслуговувало на 100 поцілунків і міцних обіймів відразу ж. “Дурнику Люку, ти можеш мати їх будь-коли!”
Але коли я виходила з кімнати, мені на серці стало трохи сумно. Напевно, то все ж таки була не зовсім правда. Я дуже вдячна, що цього року він може мати це разом з іншими подарунками”16.
Мене особливо вразили думки Аліси про надію, якою оповите Різдво. Вона написала:
“Цієї пори мене зачаровує надія. Коли я думаю про чудо Христа і численні дари Бога, то відчуваю надію для всього і для всіх. Це не обов’язково надія на те, що все буде досконало, але на те, що все буде гаразд, і врешті-решт добро переможе. У житті кожного з нас. Я думаю, що ніколи не буває пізно для чудес, для змін, для миру. Я дійсно щиро і глибоко вірю в це. Визнаю, що цю надію легше відчувати щодо інших і важче до себе. Але я намагаюся. “Вірити в усе, сподіватися всього, багато чого перетерпіти”. Так просто. Так прекрасно”.
Говорячи про свого сина, вона продовжила: “Напередодні Різдва Джеймс зіграв для мене [різдвяну пісню і мені] сподобалися її слова:
“Добрі християни, радійте
Серцем, душею і голосом;
Тепер непотрібно боятися смерті:
Мир! Мир!
Ісус Христос народився, щоб спасти!
Кличе кожного і кличе всіх
Отримати Його вічний порятунок:
Христос народився, щоб спасти!
Христос народився, щоб спасти!”17
Він народився, щоб спасти. Спасти вас і спасти мене. Цей незрівнянний дар може бути даний лише Ним. Якими б не були наші нинішні обставини, відчуймо ж повніше Його дари у своєму житті цієї Різдвяної пори.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.