Пам’ятайте, пам’ятайте

Різдвяний духовний вечір за участю Першого Президентства, 2023 р.

Трейсі Ю. Браунінг

Друга радниця у генеральному президентстві Початкового товариства

Неділя, 3 грудня 2023 р.

Там, де я живу, починаючи приблизно з листопада, природа навколо мене неначе засинає. Шелесту зеленого листя, який колись ніжно звучав і співав мені у весняні й літні місяці, вже не чутно, бо дерева стоять голими, а під моїми ногами шарудить сухе опале листя. Змовкли колись веселі пташки, а приємні пахощі пелюсток і квітів ніби зникли з повітря. Те у природному світі, що асоціюється у мене зі стимулом до життя, на якийсь час завмирає, і в усьому настає тиша й пустота, що їх залишило по собі опале з дерев листя. Так закінчується й рік, і саме перед тим, як я забуваю залишатися веселою, — приходить дар Різдва.

І у своєму куточку великого Божого світу, я пам’ятаю. Я пам’ятаю про дерева, які залишаються вічно зеленими, даруючи деревні, пряні і природні аромати. Я пам’ятаю про пошук квітів та ягід насиченого червоного або вражаюче білого кольору і слухаю знайомі різдвяні пісні, які лунають у серцях, домівках і домах поклоніння, проголошуючи: “Радій, земле”, і я шукаю символи Різдва, щоб “небо й земля” співали зі мною і нагадували мені, про що слід пам’ятати.

Одним із чудес цієї пори є те, що, здається, увесь християнський світ і багато тих, хто не є християнами, витрачають цей час на цілеспрямований пошук і наповнення свого життя символами, що нагадують про Різдво.

Різдво — це міст, яким ми подорожуємо і який веде нас у новий рік. І коли ми переходимо через нього, нас запрошують поміркувати про диво “Бог[а] відвічн[ого] — Господ[а], що кінці землі Він створив”¹, Який народився у скромних умовах у місті Давидовому і “сповит[ий]… в яслах лежатиме”². Можливо, у своєму різдвяному паломництві ми зможемо побачити себе сучасними мудрецями, які дивляться на зірки на верхівках вічнозелених дерев і вогні, що сяють навколо нас, і надзвичайно радіють³ знакам, наданим нам, аби направляти і спрямовувати у подорожі до Ісуса Христа, до Того, Хто є “Світло[м] для світу”⁴. Якщо ми вловлюємо запах певної пряності, що відчувається у повітрі протягом цієї пори, це, можливо, нагадає нам принести з собою дари, щоб віддати їх “Син[у] Бога Живого”⁵, — не “золото, ладан та смирну”⁶, а своє “скрушене серце і упокорений дух” як жертву у поклонінні⁷. А для тих серед нас, хто любить дітей і піклується про них, можливо, ми схожі на сучасних пастухів, які “варту[ють] отару свою”⁸, прислухаючись до земних ангелів, посланих Господом із запрошенням “Не лякайтеся!”, бо вони прийшли, щоб підказати, де можна знайти нашого Спасителя⁹. Хіба ми забуваємо шепотіти про цю “добру новину великої радості” на вуха нашим дітям як свідчення? Щоб вони, дивлячись із дитячим подивом на різдвяні кольори червоного й зеленого, золотого й білого, пам’ятали про чисту й досконалу спокутну жертву свого Викупителя, Ісуса Христа, Який пропонує їм дар спасіння та нове й вічне життя.

Різдво робить для нас можливою духовну подорож до Віфлеєму, щоб отримати для себе свідчення про нашого Спасителя, Ісуса Христа, а потім сміливо, невтомно нести це свідчення вперед і бути готовими “розпові[дати] про все те”¹⁰ і свідчити про все, що ми дізналися про Нього. Ми можемо здійснити те паломництво до Спасителя, пам’ятаючи про Нього.

Бог дає нам дар пам’яті, щоб ми не забували Подавця, щоб ми відчули Його безмежну любов до нас та навчилися любити Його. Давній пророк Мороній закликає нас пам’ятати, що “кожний добрий дар приходить від Христа”¹¹. Наш Спаситель дає дари не ті, що їх пропонує світ — підмінні, неповноцінні й ті, що з часом зникають. Ісус Христос пропонує дари, які зберігаються і навіть є вкрай необхідними, зокрема:

Дари Духа, такі як знання, мудрість, свідчення та віра¹².
Дар Святого Духа.
Дар вічного життя.

І коли ми впродовж всього життя розмірковуємо про великі та малі “добрі дари”, які прийшли в наше життя, чи можемо ми побачити руку Господа, яка рятує і зміцнює нас, дає нам полегшення?

Хоч іноді наші розум та серце можуть кудись заблукати й віддалитися від Господа, Його постійність є запорукою того, що Він не забуває нас — ні на Різдво, ні в будь-який інший час. Господь проголосив, що ми вирізьблені на долонях Його¹³. Його обіцяння завжди виконуються. Він пам’ятає завіти, які уклав з нами і нашими батьками. Він чує і пам’ятає наші молитви до Небесного Батька незалежно від того, чи стаємо ми на коліна, чи благаємо зі своїх комірчин, чи тримаємо прохання у своєму серці. Він не забуває, як навчав Президент Рассел М. Нельсон, “втручатися в життя тих, хто вірить у Нього”¹⁴. Він не забуває пробачити нас стільки разів, скільки ми каємось. Він не забуває говорити з нами через Писання і пророків, аби допомогти нам завжди знаходити дорогу додому — незалежно від того, як далеко ми заблукали і як довго блукаємо. І Він не забуває посилати Свого Духа, аби й далі підтримати нас у наших зусиллях дотримуватися свого священного обіцяння “завжди пам’ятати Його”¹⁵.

Президент Спенсер В. Кімболл навчав: “Коли ви шукаєте у словнику найважливіше слово,… то ним може бути слово пам’ятати. Оскільки всі ми уклали завіти…, нам найбільше потрібно пам’ятати”. Він продовжує: “Ось чому кожен приходить на причасні збори кожного Суботнього дня — щоб прийняти причастя і послухати молитву, яку промовляють священники, щоб їм “завжди пам’ятати Його, і дотримувалися Його заповідей, які Він дав їм”… Пам’ятати — оце те слово. Пам’ятати — оце та програма”¹⁶.

Пам’ять про Бога надихає нас зробити могутній духовний ривок і заохочує діяти добропорядно. Розгляньмо ці вчення, про які Президент Нельсон закликав нас пам’ятати:

“Нехай Бог буде понад усе у вашому житті” і “приділіть Йому належну частку свого часу”.
“Прагніть чудес і сподівайтеся на них”.
“Покладіть край усім конфліктам у своєму житті”¹⁷ і будьте миротворцями¹⁸.

Різдво може бути нагодою діяти так, як нас було запрошено діяти, і не стримувати свої внутрішні прагнення пам’ятати про те, що треба більше думати про Ісуса Христа, розмірковувати про чудо Його народження, відчувати й діяти, маючи більше бажання спілкуватися з Божими дітьми. Ми часто розпізнаємо характерні для різдвяної пори ознаки того, що ми пам’ятаємо, коли:

Пам’ятаємо, що треба передати різдвяні вітання друзям, родині та незнайомцям.
Пам’ятаємо, що треба дарувати подарунки як вияв любові.
Пам’ятаємо, що треба бути щедрими до нужденних і гостинними до тих, хто входить у наші домівки.
Пам’ятаємо, що треба підкреслювати важливість сімейних зустрічей і дотримання традицій, які роблять Різдво відмінним і особливим святом.

Для багатьох у цю пору року наша пристрасть готувати ті самі страви, переповідати добре відомі сімейні історії та оздоблювати різдвяні ялинки прикрасами, які ми вішаємо щороку, є тим важливим, що зберігає наше природне бажання пам’ятати важливі для нас події. Особливі страви, певні історії та святкові прикраси можуть слугувати нагадуваннями про зібрані нами спогади. Навіть наше підсилене бажання бути більш милосердними в цю пору року може освіжити наш намір пам’ятати про вдячність. Особлива любов, яка відчувається нами з приходом Різдва, також дає нам можливість спрямувати наші прагнення та дії до Ісуса Христа: “Пам’ятайте, пам’ятайте, що на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога, ви повинні будувати свій фундамент”¹⁹. Пам’ятайте, що коли ми наближаємося до кінця одного року і переходимо через цей міст у рік новий — як мудреці, як пильні пастухи — ми робимо це завдяки силі Господньої руки²⁰.

Тож де б ви не жили у світі, пам’ятайте, що треба звертати увагу на різноманітність символів, які запрошують вас шукати Христа. В усьому, на чому ми зосереджуємося в цю пору року — на кожному висловленому привітанні, на кожній людині, про яку думаємо, — не забуваймо пам’ятати справжнього Подавця — Того, Хто ніколи не забуває нас і дає нам силу пам’ятати Його через Його Дух і на Різдво, і увесь час. Він несе радість світу і запрошує наші серця прийняти Його²¹, нашого Царя. Він — надійна основа, по якій ми подорожуємо. Він — Світло для світу і Син Бога Живого. Я свідчу в Його ім’я, саме Ісуса Христа, амінь.