Дари миру
Я вдячний за можливість святкувати це Різдво з вами. Нашою метою є шанування Господа, Ісуса Христа. Ми сподіваємося, що і ми, і ті, кого ми любимо, відчуємо справжній Дух Різдва. Ознакою цього Духа є мир---не політичний мир, адже Спаситель народився в часи такого великого страху і неспокою, що Його сім’ї довелося тікати як біженці до Єгипту; не економічний мир, бо народився Він в стайні і поклали Його в скромні ясла; і навіть не той мир, коли усі подарунки обгорнуті, ялинка прикрашена, а стіл накритий, тому що такий мир є лише короткочасним. Мир Різдва---це “мир Божий, що вищий від усякого розуму”1. Це мир, який апостол Павло обіцяв, що він “береже серця [н]аші та [н]аші думки у Христі Ісусі”2. І Павло був правий. Цей мир, якого ми шукаємо, доступний лише через Ісуса Христа і завдяки Йому.
Дехто з нас живе в чудовому і мирному оточенні, однак в душі нам неспокійно. Інші відчувають мир і абсолютну безтурботність в часи великої особистої втрати, трагедії і постійних випробувань.
Усім тим, хто прийшов у це смертне життя, спаситель сказав: “Страждання зазнаєте в світі”3. Проте Він дав це чудове обіцяння Своїм учням під час Свого земного служіння: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ”4. Ми втішаємося знаючи те, що це обіцяння особистого миру залишається в силі для всіх Його завітних учнів й сьогодні.
Це обіцяння було дане навіть в саму ніч Його народження. Коли небесні посланці провістили про народження Спасителя, вони проголосили: “Слава Богу на висоті, і на землі мир”5.
В цю благословенну пору року ми---більше, ніж будь-коли---шукаємо миру через Подавця усіх дарів. Сьогодні ввечері я хочу поділитися лише кількома з багатьох способів, якими ми можемо збільшити мир, який можемо відчути в цю пору, протягом наступного року і протягом всього життя.
По-перше, так само як ангели, які співали в ніч Його народження, ми можемо відчувати мир, святкуючи народження нашого Спасителя, Ісуса Христа. Ми можемо прийти і вклонитися йому6.
Різдво---це святкування народження. Усі ми відчували диво, коли бачили новонароджену дитину. Ми відчуваємо смирення, коли бачимо дивовижне тільце маленької дитини і обіцяння майбутнього. Ми відчуваємо ніжність. Ми відчуваємо вдячність. Ми відчуваємо мир. А потім з’являється почуття любові в наших серцях, яке спонукає нас хотіти віддавати і бути лагідними, коли ми згадуємо, чиє народження святкуємо. Адже Різдво---це святкування народження, яке не схоже на жодне інше. Народження Ісуса Божі пророки передбачали протягом віків. Це народження було виповненням обіцяння, даного нам в духовному світі люблячим Небесним Батьком. Це було народження обіцяного Месії.
Кожної Різдвяної пори в пам’яті спливають слова, які сягають глибин мого серця. В своєму розумі я можу чути тріумфальні голоси співу великого хору: “Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру”7.
Пам’ятаю, що вперше почув ці слова, коли сидів на балконі Солтлейкської Скинії. Хор співав твір Генделя. Пам’ятаю, як відчував щось у своєму серці. Тоді я ще був юнаком. Зараз я постарше і знаю, що то було за відчуття. То був Святий Дух, чиє напарництво мені запропонували у восьмирічному віці. Дух підтвердив моєму серцю, що слова, спів яких я чув того вечора, були істинними.
Дитя, яке народилося у Віфлеємі так давно, було і є Сином Бога, Єдинонародженим від Батька. Усі, хто вклонилися Йому, прийшли поклонятися Спасителю. Він був Агнцем Божим, якого послали розірвати пута смерті Його спокутною жертвою. Він прийшов із силою понести наші немочі і наші болі, щоб Він міг пізнати, як допомогти нам. І Він був народжений, щоб спокутувати всі наші гріхи, як тільки Він міг це зробити:
“Ось у яслах мирно спить Той, Хто людство визволить;
Народився Бог чудес,
Щоби рід людський воскрес.
Чуєш, лине спів з небес---
Народився Бог чудес!”8
Почуття, яке я мав на балконі Скинії тієї ночі було сповнене вірою й надією. Я відчував віру, бо, оскільки “Дитя народилося нам”, я міг мати в своєму серці надію на те, що смерть---це не кінець. Я воскресну і жало смерті буде забране заради всіх дітей Небесного Батька.
Все ж я відчував щось більше, набагато більше. Я відчував надію на те, що, завдяки Йому, я можу слідувати за Ним і служити Йому і таким чином народитися в нове духовне життя. Завдяки дару Його народження, моє серце, ваше серце і серця всіх людей можуть бути змінені, аби стати знову схожими на мале дитя---невинними, чистими і готовими повернутися знову додому до Бога, який дав нам Спасителя і підготував нам шлях назад до Нього в Його небесний дім. Я відчував вдячність і мир, і всі ми можемо відчувати це, завдяки дару Батька і Сина.
По-друге, як і пастухи, які бачили дитину Христа і “розповіли про вс[і]”9 благовістя Його народження, ми можемо навчати миру наші сім’ї та інших, кого ми любимо. Ми найкраще робимо це, коли відкриваємо Писання їхньому розуму і серцю.
Коли наші діти були маленькими, ми створили сімейне Різдвяне інсценування, використовуючи слова з Писань. Проводили ми це інсценування на святвечір. Багато з вас робили щось подібне.
Для перших наших інсценувань потрібна була невелика кількість учасників, які грали ролі когось з Писань. Я був Йосипом, моя дружина---Марією, а лялька була дитиною Христом. З часом склад акторів збільшився. Ми додали маленького актора, який уособлював маленького Ісуса, потім з’явилися пастухи---одягнуті в халати---, які вклонялися біля ясел, а згодом ми змогли додати царів, які підносили оздоблені дорогоцінним камінням скриньки, щоб вшанувати новонародженого Царя.
Через кілька років ми починали інсценування з дитини, котра уособлювала Самуїла Ламанійця, який свідчив з пророчою силою про майбутнє народження обіцяного Месії. Через деякий час ми додали натовп невіруючих з кульками, зробленими з алюмінієвої фольги, які вони кидали в Самуїла, коли він стояв перед ними. Щороку, в той час як розлючений натовп ставав сильнішим і більш влучним, нам доводилося наполегливо нагадувати їм, що в Самуїла Ламанійця не можна влучати, оскільки він був слугою під захистом Бога---а ще й тому що ми запрошували і святкували мир!
Нам потрібні були ролі для менших дітей, тому ми додали овець і ягнят, які повзли за пастухами біля ясел.
Але час минав---як він завжди минає. Актори виросли і ми повернулися на початок. Я спостерігав за тим, як ті Йосипи, Марії, пастухи, вівці, ягнята і царі навчали своїх близьких про Спасителя і про мир, який уможливило Його народження.
Будучи акторами в нашому інсценуванні, вони були благословенні тим, що дізналися дещо про Спасителя і чому ми любимо Його. Я вдячний за те, що наші діти та їхні діти бачили, як ми шануємо маленького Ісуса, народженого, щоб стати нескінченною жертвою, дорогоцінним даром миру, який Небесний Батько дав усім Своїм дітям.
По-третє, як і мудреці, ми можемо давати дари любові і миру, як учні воскреслого Господа.
Єпископ Селлерз в м. Рексбург, шт. Айдахо, робив саме це протягом багатьох років після того, як його дуже давно було покликано єпископом. Його приход знаходився біля шосе, яке проходило через маленьке містечко. У ті дні безробіття багато нужденних людей переїжджало з місця на місце, сподіваючись знайти будь-який спосіб, щоб забезпечити себе. Вони часто зверталися до одного з єпископів святих останніх днів по допомогу. Часто єпископи, до яких вони зверталися, відправляли їх до єпископа Селлерза додому.
На те була причина. Родина Селлерзів вітала незнайомців, які перебували в нужді. За їхнім обіднім столом сиділа не лише їхня сім’я, але й один--два, а то й більше незнайомців. Після того, як гості смакували смачною їжею, приготованою сестрою Селлерз, єпископ давав їм куртку із запасу армійських курток, які він придбав.
Одягнуті в теплу куртку і тримаючи пакунок з їжею, приготованою сестрою Селлерз, вони виходили в зимовий день з зігрітими серцями. Те, що вони бачили і чули, і те, що відчували, залишалося з ними в дорозі. Оскільки найхолодніші часи в Рексбурзі припадали на Різдвяну пору і завдяки сімейній традиції бути милосердними весь рік, діти родини Селлерзів пам’ятають, що робили те, що зробив би Спаситель---і що робили вони це для Нього.
Ви та ваші сім’ї створите ваші власні Різдвяні традиції, які відповідають вашим обставинам, але дещо в них буде спільним. Вони привернуть серця до Спасителя. Вони включатимуть прояви доброти, які будуть гідними похвали Спасителя. Він сказав:
“Бо Я голодував був---і ви нагодували Мене, прагнув---і ви напоїли Мене, мандрівником Я був---і Мене прийняли ви.
Був нагий---і Мене зодягли ви, слабував---і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був---і прийшли ви до Мене”10.
І Він скаже: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,---те Мені ви вчинили”11.
Ангели, пастухи і мудреці шукали і знайшли мир завдяки їхній вірі в Ісуса Христа. І ви знайдете. Народження Спасителя---це дар, який робить можливим для Батька дати нам “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде”12. Ми вигукували від радості в духовному світі, коли почули це обіцяння. Мир і радість приходять до нас знову, коли ми чуємо слова з пісні, в яких проголошується, що Боже обіцяння, надане з любов’ю, було виконане:
“Спокій скрізь, яснота. …
І відлунням небесних хорів
Землю сповнює радісний спів:
Народився Христос!”13
Я молюся про те, щоб мир з’явився і залишився з кожним з нас, коли ми згадуємо нашого люблячого Небесного Батька, виявляємо любов до Нього і поклоняємося Йому через дотримання наших з Ним завітів. Давайте завжди пам’ятати служіння і доброту Ісуса Христа під час Його земного служіння---і вирішимо робити так само.
Я свідчу, що Ісус є Христос, улюблений Син Батька. Я свідчу, що Президент Томас С. Монсон---сучасний пророк Бога. Він, а також і усе Перше Президентство, бажають, щоб цієї пори і завжди, ви мали почуття радості, любові й миру, який Спаситель обіцяв Своїм вірним і слухняним учням. В ім’я Ісуса Христа, амінь.