Пророчі проголошення стосовно народження Христа
У Різдвяну пору ми, віруючі, святкуємо народження Ісуса Христа, Єдинонародженого Сина Божого, Вічного Батька. На цьому Різдвяному духовному вечорі з Першим Президентством, який є прикладом для нашого святкування, темою мого виступу будуть пророчі проголошення стосовно Його народження.
Не було проголошення більш значущого, ніж слова, сказані ангелом, коли той явився Марії.
“Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця” (Лука 1:30–33).
Народження на землі, життя і смерть Сина Божого були невід’ємними складовими плану нашого Небесного Батька, призначеного, щоб “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39). Ще до сотворіння землі Ісуса Христа було обрано, аби Він прожив земне життя і був Спасителем, що було необхідним для здійснення цього плану (див. Мойсей 4:2). Батькові Адаму було заповідано приносити жертви за “подобою жертви Єдинонародженого від Батька, повного благодаті та істини. Отже його було навчено: Ти робитимеш усе, що робиш, в ім’я Сина, і ти каятимешся і прикликатимеш Бога в ім’я Сина завжди” (див. Мойсей 5:7–8).
У Книзі Мойсея ми також читаємо пояснення Бога про цей Його “план спасіння для всіх людей через кров Мого Єдинонародженого, Який прийде в середині часів” (Мойсей 6:62). Бог Батько заповідав нам покаятися і охриститися “в ім’я Мого Єдинонародженого Сина, сповненого благодаттю та істиною, Який є Ісус Христос, єдине ім’я, яке буде дано під небесами, через яке спасіння прийде до дітей людських” (Мойсей 6:52).
Ісая, великий пророк Старого Завіту, передрік народження Месії. Він сказав: “Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” (Ісая 7:14).
Ісая також проголосив:
“Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.
Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки” (Ісая 9:5–6).
Одкровення про народження Христа також були дані пророкам з Книги Мормона. За шістсот років до народження Спасителя Легій навчав, що Бог поставить серед Юдеїв “Месію, або, іншими словами, Спасителя світу” (1 Нефій 10:4).
Пророк Авінадій проголосив:
“Хіба Мойсей не пророкував їм про пришестя Месії і про те, що Бог викупить Свій народ? Так, і всі до одного пророки, які пророкували коли-небудь з тих пір як світ починався—хіба вони не казали більше чи менше про це?
Хіба вони не казали, що Бог Сам прийде до дітей людських, візьме на Себе подобу людини, і піде в могутній силі лицем землі?” (Мосія 13:33–34).
Пророк Нефій написав, як ангел показав йому діву в місті Назареті, промовляючи: “Дивись, діва, яку ти бачиш, це матір Сина Божого від плоті людської” (1 Нефій 11:18).
“І сталося [писав Нефій], що побачив я, як віднесло її Духом; а після того, як віднесло її Духом на одну мить, ангел звернувся до мене, кажучи: Дивись!
І я подивився і побачив знову ту діву, і вона тримала на руках дитину.
І ангел сказав мені: Ти бачиш Агнця Божого, так, Сина Батька Вічного!” (1 Нефій 11:19–21; див. також Алма 7:9–10).
Усім нам відоме перше проголошення, яке пролунало після народження Ісуса. Дуже важливий той факт, що це небесне проголошення було звернене до групи людей, які, як нам сказано, посідали найскромніше місце в тогочасному соціальному устрої.
“А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою.
Аж ось Ангол Господній з’явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим…
Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. …
І ось раптом з’явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
“Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!” (Лука 2:8–11, 13–14).
Через кілька днів після народження Спасителя про це було окремо проголошено двом дуже святим людям---храмовим працівникам, як би ми їх назвали сьогодні:
“І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семен, людина праведна та благочестива, що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
І від Духа Святого йому було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
І Дух у храм припровадив його. І як внесли Дитину Ісуса батьки, щоб за Нього вчинити звичаєм законним…
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив…
Нині відпускаєш раба Свого, Владико, за словом Твоїм із миром…
бо побачили очі мої Спасіння Твоє” (Лука 2:25–30).
Друге проголошення було святій жінці, також у храмі. Анна, яку в Писаннях названо словом “пророчиця, … дожила до глибокої старости, …
удова років вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі постами й молитвами.
І години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав” (Лука 2:36–38).
У щойно процитованих пророцтвах і проголошеннях йдеться про перше пришестя Спасителя. Зараз ми готуємося до Другого пришестя Господа---часу, якого дуже чекають віруючі та бояться чи не визнають невіруючі. Нам наказано “стояти на святих місцях і не сходити, доки день Господа не прийде; бо ось, він прийде скоро, каже Господь” (див. УЗ 87:8). Цими “святими місцями” безперечно є храм і віддане дотримання храмових завітів, домівка, де цінують і навчають дітей, та наші різноманітні посади, де ми виконуємо обов’язки, призначені владою священства, зокрема у місіях, храмах, та в інших покликаннях, у яких віддано служать у філіях, приходах і колах.
Готуючись до Його Другого пришестя і стоячи у святих місцях, ми відзначаємо Різдво не лише як пору “привітань” або “радісних свят”, але як вшанування народження Божого Сина і час, щоб згадувати Його вчення і вічну важливість Його Спокути. Я молюся про те, щоб ми віддано це робили.
Я свідчу про істинність цього, в ім’я Того, чий день народження ми святкуємо, в ім’я Ісуса Христа, амінь.