Планування життя і дотримання балансу в ньому
Всесвітній духовний вечір для дорослої молоді
Неділя, 19 листопада 2023 р.
Старійшина Кларк Г. Гілберт: Дякуємо вам, старійшино і сестро Кук, за вашу чудову пораду. Ми з Крістін раді обговорити це перше питання: планування життя і дотримання балансу в ньому.
Сестра Крістін Гілберт: У нашій сімʼї всі дуже зайняті. Він завжди працював на посадах, де від нього багато очікувалось: викладача в Гарварді, генерального директора медіакомпанії та президента двох університетських установ. І в цей же час ми обоє служили у важливих церковних покликаннях. Але нашими найважливішими обов’язками завжди були наш шлюб і діти.
Старійшина Гілберт: Мені пригадався час, коли я був ведучим журналістом Deseret News. Хто з вас, молодих дорослих, читає друковану газету щодня? Підніміть руки. Так я і думав — майже ніхто. Мені доручили допомогти перевести Deseret News із формату традиційної газети в її цифрове майбутнє. Це був неймовірно складний період. На той час у нас вже було семеро з восьми наших дітей, і я служив єпископом.
Одного разу мені несподівано зателефонував президент Бойд К. Пекер і спитав: “Брате Гілберте, мене цікавить, як там ваша сім’я. Чи достатньо ви приділяєте уваги своїй дружині?” Я зробив паузу і відповів: “Мабуть, ні”. Тоді він сказав мені: “Брате Гілберте, ви керуватимете цією медіагрупою лише певний період, а чоловіком і батьком ви будете вічно”. І він дав мені завдання щотижня ходити з Крістін на побачення.
Потім він запитав мене, о котрій годині я лягаю спати, на що я відповів, що о 1:00 або 2:00 ночі щовечора. Його відповідь була вражаючою. Він сказав: “Ви думаєте, що все залежить від ваших власних зусиль. Ви не довіряєте Господу”. Президент Пекер визначив для мене апостольську комендантську годину, якої я відтоді намагався дотримуватись.
Сестра Гілберт: Отже, якщо у вас є комендантська година і щотижневі заплановані вечірні побачення, як вам впоратися з іншими важливими обов’язками?
Все починається з планування. З перших років нашого шлюбу ми з чоловіком щонеділі ввечері проводили щотижневу сесію планування. Для нас це — зобов’язання, про яке ми ніколи не забуваємо, як би не були зайняті.
По-друге, для збалансування життєвих обов’язків нам також треба мати спільні цілі. Навіть коли нам доводиться бути окремо, ми все одно почуваємося єдиними, маючи спільну ціль. Отже, коли мій чоловік їздив у відрядження або коли я проводила урок в ранковій семінарії, або коли він виконував доручення в приході, то якщо у нашому плані були ці обов’язки і нас об’єднувала спільна мета, ми були разом, хоч і знаходилися окремо.
Старійшина Гілберт: Та все ж бувають випадки, коли роблячи певний вибір, вам потрібно чітко встановити межі.
Клей Крістенсен, дорогий друг з Бостона, одного разу розповів, як його керівник запитав, ранок неділі чи суботи краще підійде для регулярних щотижневих зборів команди. Клей відповів: “Багато років тому я вирішив присвятити суботу своїй дружині, а неділю — Богові, і якщо ви хочете, щоб хтось із них погодився на це, вам доведеться напряму запитати їхнього дозволу”.
Певні зобов’язання не повинні бути предметом обговорення у вашому житті. Для нашої сім’ї це стосується, зокрема, відвідування церкви в неділю, щотижневого домашнього сімейного вечора, ранкових та вечірніх сімейних молитов і часу, який ми проводимо удвох щотижня.