Улюблена робота Томоші
Це сталося в Японії.
“Час іти поливати квіти”,—каже мама.
“Ура!”—каже Томоші. Він відкладає іграшки. Приходить час його улюбленої роботи. Двічі на тиждень він допомагає мамі поливати квіти біля церковної будівлі.
Томоші бере свій велосипедний шолом. Мама допомагає йому зав’язати шнурки. Тепер він готовий їхати!
Томоші подобається їхати на велосипеді з мамою. У нього є навіть окреме особливе сидіння. Дорогою він може бачити багато всього красивого.
“Дивись!”—каже Томоші. Він показує на красивого чорного метелика.
“Він шукає квіти,—каже мама.—Це одне з прекрасних Божих створінь”.
“Дивись!”—каже Томоші. Він показує на яскраві квіти, що ростуть вздовж дороги.
Мама зупиняє велосипед. Вона піднімає з землі пелюстку квітки. “Візьми”,—каже мама.
Томоші торкається ніжної пелюстки. Він обережно тримає її в руці.
Мама знову сідає на велосипед. Коли вони вже приїдуть до квітів, які потрібно полити?
“Ми майже приїхали”,—каже мама.
Проїжджаючи, Томоші махає рукою літньому чоловіку, який усміхається. Він махає дівчинці, яка тримає за руку бабусю.
І він махає церковній будівлі, коли вони під’їжджають до входу. Вони приїхали!
Мама розстібає шолом Томоші. Вона дає Томоші жовту панамку. Він одягає її і захищає голову від сонця.
Потім Томоші допомагає тримати яскраво-зелену поливальницю. Мама набирає в неї воду.
А тепер можна поливати квіти! Томоші поливає жовті, сині і рожеві квіти. Він слідкує, щоб напоїти водою кожну рослину.
“Усе зроблено!”—каже Томоші.
“Дякую,—каже мама.—Ти допомагаєш служити Небесному Батьку. І допомагаєш, щоб Його церква виглядала красиво”.
Томоші широко усміхнувся. Він радий, що може допомагати.
Ілюстрація Фумі Косака