Спокій, який дарують пісні Початкового товариства
Макс уявляв сім’ю, яку він колись матиме.
“Знаю я: Спаситель поруч є, бо тут любов живе” (Збірник дитячих пісень, с. 102).
Макс гойдався туди-сюди на стільці. Невдовзі мала початися його улюблена частина Початкового товариства.
“Вітаємо вас на музичній частині!”—сказала сестра Роуз. Заграло піаніно. Макс підспівував.
Він любив музичну частину. Але його сім’я насправді не була схожою на щасливі сім’ї, про які він співав у Початковому товаристві. Вдома було нелегко.
Тому Макс так любив Початкове товариство. Там він завжди відчував, що його люблять і що він у безпеці. У Початковому товаристві він відчував спокій.
“У мене є особливе завдання для вас, пов’язане з наступною піснею,—сказала сестра Роуз.—Коли ви будете співати, я хочу, щоб ви подумали про те, як колись подорослішаєте і матимете власну сім’ю”.
Знову залунала музика піаніно. Ноти звучали м’яко і спокійно. Макс оглянув класну кімнату. Він побачив, що на стіні висіли зображення Ісуса і храму.
Інші діти почали співати. Макс також почав співати. В нашій сім’ї священство є, і силу всім нам воно дає.
Макс заплющив очі й уявив себе татом. Він подумав, як буде молитися зі своєю майбутньою сім’єю. Він уявив, як співатиме з ними, разом гратиме в ігри і проводитиме домашній вечір.
Коли він заспівав останні слова, на обличчі у Макса з’явилася велика усмішка. Знаю я: Спаситель поруч є, бо тут любов живе.
Колись і у Макса буде така сім’я. Колись він матиме дім, де відчуватиме спокій, як у Початковому товаристві. Думка про це огорнула Макса теплом.
Він підняв руку. “Сестра Роуз,—сказав Макс,—мені здається, що ця пісня схожа на рецепт. Рецепт щасливої сім’ї”.
“Твоя правда!—сказала сестра Роуз.—Жодна сім’я не є досконалою. Але коли ми намагаємося бути схожими на Ісуса, то можемо допомагати своїм сім’ям. Ми можемо допомагати в тому, щоб зробити наші домівки місцями миру”.
Макс подивився на зображення храму на стіні. Він знав, що міг допомогти своїй сім’ї зараз, намагаючись бути схожим на Ісуса. І хоча це буде ще не скоро, він радів, що матиме власну сім’ю. А знання, що він зможе бути з ними навічно, робило його щасливим.
Ілюстрація Метта Сміта