Який насправді Муса?
Автор живе в шт. Айова, США.
Можливо новий хлопчик насправді не був грубим.
“Чоловік-бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце” (1 Самуїлова 16:7).
“Мамо, те, що сьогодні сталося у школі, мене дійсно схвилювало”. Енжі кинула свій рюкзак на підлогу і плюхнулася на диван.
Мама підвела очі від книги, яку читала. “Невже? Що ж сталося?”
“У моєму класі з’явився новий хлопчик на ім’я Муса”.
“Це чудово!—сказала мама.—Ти з ним поспілкувалася?”
“Ні, і не хочу!—сказала Енжі.—Він грубо поводиться”.
“Що він зробив?”
Енжі нахмурилася. “Я бачила, як він ішов до школи зі своєю сестрою. Він змушував її всю дорогу йти за ним! Щоразу, коли вона намагалася іти поруч, він швидко знову ставав перед нею. Це мене дуже розлютило”.
Мама спохмурніла. “Здається, це не дуже ввічливо. Можливо хтось із друзів, наприклад, ти, могла б показати йому, як ставитися до інших з любов’ю”.
Саме тоді в кімнату вбігла Меган, молодша сестра Енжі: “Мамо, знаєш що? У мене в класі нова дівчинка! Її звати Далія Кадер. Правда, красиве ім’я?”
“Здається, її брат—у моєму класі”,—сказала Енжі.
“Справді? Тобі дуже пощастило”.
Енжі насупилася. “Пощастило? Чому?”
“Далія мені все про нього розповіла!”
“Не сумніваюся”,—пробурмотіла Енжі.
“Вона сказала, що сьогодні вранці закрапала в очі краплі і повинна була одягти сонячні окуляри для захисту, але забула їх узяти. Тому, коли вони йшли до школи, Муса йшов попереду неї всю дорогу, щоб захищати її від сонця. Це так зворушливо, правда?”
Енжі здивовано кліпнула очима. Виходить, вона дарма засудила Мусу?
“Здається, він дуже турботливий брат”,—сказала мама.
“Так!—промовила Меган.—І коли вони прийшли у школу, він пішов з нею у приймальню, щоб зателефонувати додому. І він залишався з нею, доки мама не привезла їй темні окуляри”.
Нічого собі,—подумала Енжі.—Здається, я не зрозуміла, що насправді відбувалося.
Меган сіла на диван поруч з Енжі. “У Далії дуже класні сонцезахисні окуляри! Вони фіолетові з блискучими камінцями. Мамо, можна я запрошу її до нас цього тижня? Ми вдвох можемо одягти свої окуляри і пограти у моделей!”
“Гарна ідея,—відповіла мама.—Чому б тобі не запросити також і Мусу? Мені б хотілося познайомитися з ними обома. Що ти думаєш, Енжі?”
“Мені б також хотілося познайомитися з ними”. Енжі усміхнулася. “Думаю, Муса стане хорошим другом”.
Ілюстрації Йорга Саупе