Діти та молодь

Ніколи не здавайся

Блейк Х., 10 років, шт. Аризона, США

Під час літніх канікул в старших класах школи я записався на гурток з робототехніки поблизу свого дому. Я був одним з наймолодших у класі. У перший день наші вчителі об’єднали нас у групи. У цих групах ми вчилися, як програмувати роботів. Програмування дозволяло нам винаходити для роботів способи проходити лабіринти. Навчитися цього було дуже важко, і нашій групі знадобилося кілька днів. Іноді учні не приходили на урок, тому над нашим проєктом працював лише я і ще одна людина.

В останній день вчителі вирішили провести веселу гру з усім класом. Вони дали кожній групі по 20 сухих макаронин і 10 зефірів. Вони сказали нам зробити найвищу вежу. У моїй групі того дня було лише двоє людей, тож, щоб допомогти, до нас приєднався член іншої групи.

Ілюстрація Мекі Памінтуан

Ми працювали над баштою довгий час і старалися робити все, що в наших силах. Башта, яку ми зробили, вийшла трохи занадто широкою і не дуже високою. Нам здавалося, що ми могли б зробити краще. Мої товариші по команді хотіли облишити цю роботу, але я сказав: “Не здаваймося!” Ми забирали всі окремі макаронини з боків і клали їх зверху. Поступово наша башта зростала!

Оскільки ми не здалися, то розділили перше місце з іншою групою. Я дізнався, що як би важко не було, нам ніколи не слід здаватися!