“Сова і косатка”, Друг, трав. 2023, сс. 8–9.
Сова і косатка
Як картини Дітера можуть допомогти іншим?
Ця історія сталася у Канаді.
Дітер хотів послухати генеральну конференцію. Він намагався сидіти спокійно. Він намагався слухати виступи. Але він мав аутизм і йому було важко зосередитися. Він крутився на дивані. Він грав з іграшками. Він бігав.
Потім він подивився на тата. Тато сидів тихенько і слухав промовців. Дітер хотів бути схожим на нього. Тож він дістав своє приладдя для творчості. Можливо, розфарбовування допоможе йому посидіти тихо.
Розфарбовуючи малюнки, Дітер слухав виступ старійшини Джеффрі Р. Холланда. Старійшина Холланд розповідав історію про Ісуса. Ісус попросив багатого юнака роздати всі його гроші бідним*.
Дітер теж хотів допомагати людям, у яких не було достатньо грошей. У нього з’явилася ідея.
“Мамо, я хочу розфарбувати сову, — сказав Дітер. — Ти можеш мені її намалювати?”
“Звісно”, — сказала мама. Вона намалювала сову.
Дітер вмочив пензлик у фарбу. Спочатку він розфарбував крила сови. Деякі пір’їни він зробив коричневими, а деякі — оранжевими. Розфарбовуючи, він слухав інші виступи. Навіть коли всі виступи завершилися, Дітер продовжував працювати. Він хотів, щоб сова була ідеальною.
Нарешті Дітер закінчив. Він показав сову мамі.
“Вона виглядає чудово! — сказала мама. — Може давай повісимо твою картину?”
Дітер похитав головою. “Я хочу її продати і віддати ті гроші, щоб допомогти людям, у яких їх мало. Як сьогодні про це говорили на конференції”.
Мама усміхнулася. “Ну що ж, подивимося, що можна зробити”.
Вона помістила фотографію картини Дітера в Інтернеті, щоб продати її. Мама написала, що Дітер віддасть зароблені гроші притулку для безхатченків.
Наступного дня Дітер з мамою перевірили цей допис. Дітер не міг повірити! Купа людей хотіли купити його картину. Він зрадів, що так багато людей хотіли допомогти.
Ресторан у місті Дітера попросив продати картину їм. Його власники сказали, що заплатять вдесятеро більше, ніж попросили Дітер з мамою! Інші заклади теж попросили його намалювати картини. У Дітера з’явилося більше роботи!
Мама намалювала ще звірів, а Дітер дістав фарби. Він розфарбував вовка, лева та косатку. Косатка подобалася йому найбільше. Він назвав її “Косатка Отіс”. Її купив продовольчий магазин поблизу дому Дітера. Наступного разу, коли Дітер пішов у той магазин, він побачив на стіні свою картину!
“Дивись, мамо!” — Дітер показав на картину.
“Нічого собі! — сказала мама. — Тепер кожного разу, приходячи сюди, ми пам’ятатимемо, як твої таланти допомогли людям”.
Дітер пишався тим, що людям подобалися його картини. Але ще більше він радів можливості допомогти іншим. Він радів, що слухав виступи на генеральній конференції.
Ілюстрації Наталі Кемпбелл