“День відкритих дверей храму”, Друг, трав. 2023, сс. 16–17.
День відкритих дверей храму
Светан дуже радів можливості зайти всередину храму!
Ця історія сталася у США.
Светан відчував радість. Його сім’я переїжджала з Аргентини до Сполучених Штатів. Нарешті настав час сісти на великий літак!
Светан дивився в ілюмінатор, коли літак злітав. Він думав про те, яким буде його новий дім. Все буде іншим. Новий будинок. Нова спальня. Нові сусіди. Нові друзі! Светан дуже радів.
Светан також знав, що його новий дім був поруч з нещодавно побудованим храмом. В Аргентині храм був далеко. Він бачив його лише на картинках.
Светан повернувся до мами. “Як гадаєш, ми зможемо побачити храм з неба?”
Мама усміхнулася. “Не думаю. Але скоро ми його побачимо”.
Светан усміхнувся у відповідь. Мама і тато казали, що храм ще не відкрився. Але скоро буде день відкритих дверей. Це означало, що люди можуть зайти всередину і все подивитися, перш ніж храм буде освячено. І сім’я Светана збиралася побувати на дні відкритих дверей! Він не міг дочекатися нагоди побачити храм у реальному житті.
Через декілька годин Светан із сім’єю прибули до свого нового дому. Було багато роботи! Светан допомагав розпаковувати коробки та наводити лад у будинку.
Напередодні дня відкритих дверей вони сіли у вітальні, щоб поговорити.
“Храм — це дім Господа, — сказала мама. — Коли ми всередині, ми повинні бути благоговійними. Знаєш, що це означає?”
“Говорити тихо, щоб краще чути Святого Духа?” — запитав Светан.
“Саме так, — сказала мама. — Ми можемо багато чого дізнатися у храмі”.
Светан кивнув. Він хотів бути благоговійним, щоб відчувати Святого Духа у храмі.
Наступного ранку Светан встав рано. Він вдягнувся у недільний одяг. Скоро настав час іти.
Сім’я Светана прийшла до храму. Їм допомогли одягнути бахіли поверх взуття.
“Навіщо вони вдягнули мені на ноги ці пакети, мамо?” — запитав Светан.
“Тому що всередині храму все нове і чисте. Ми хочемо дбайливо до всього ставитися”.
Їх привітала жінка. Вона прочитала слова над дверима храму: “Святість Господу — Дім Господа”.
Светан тримав маму за руку. Вони увійшли всередину. Там було так красиво! Можливо, саме такі відчуття бувають на небесах.
“Дивись! — прошепотів Светан і показав на картину. — Це Ісус!”
Коли все закінчилося, Светан почувався щасливим. Він був вдячним, що зміг потрапити всередину храму. Він хотів знову опинитися всередині, коли підросте.
Ілюстрації Марка Робісона