“Молитва Роузі”, Друг, трав. 2023, сс. 14–15.
Молитва Роузі
Роузі вже втомилася відчувати неприйняття.
Ця історія сталася у США.
Роузі кинула рюкзак на підлогу. Минув лише другий день у її новому класі. І це був дуже невдалий день.
“Щоcь не так?” — запитала мама.
Роузі плюхнулася на диван. “Деякі діти в класі говорили мені образливі речі, — сказала вона, — про мою темну шкіру”.
У її школі було небагато дітей з таким кольором шкіри, як у Роузі, тож вона відчувала неприйняття. Цькування в сотню разів погіршило її почуття.
Мама мала схвильований вигляд. “Мені шкода, — сказала вона й обійняла Роузі. — Я поговорю про це зі вчителькою”.
Але наступного дня Роузі знову дражнили. Один хлопчик з її класу цілий день не давав їй спокою.
Роузі було сумно. Також вона злилася. Іноді, коли він був грубим з нею, вона відповідала тим самим. Але це не покращило її настрій.
Одного дня Роузі, прийшовши зі школи, одразу побігла до своєї кімнати. Вона втомилася від цькування. Їй набридло відчувати неприйняття з боку інших. Вона впала обличчям на подушку і розридалася.
Що мені робити? — думала вона. Вона не хотіла почуватися так до кінця навчального року.
Роузі витерла очі. Потім вона подивилася на маленьку статуетку Ісуса, що стояла у неї на книжковій полиці. Мама подарувала її Роузі, щоб допомогти пам’ятати про Ісуса.
Можливо, мені слід помолитися, — подумала вона. Вона стала на коліна і склала руки.
“Любий Небесний Батько, мені дуже боляче десь всередині. Мої однокласники ображають мене, тому що у мене темна шкіра, і я почуваюся жахливо. Будь ласка, допоможи мені”.
Було приємно розповісти Небесному Батькові про свої почуття. Вона знала, що Він слухає. Вона відчувала тепло і що її люблять, ніби її огорнули теплою ковдрою. Вона відчула, що колір її шкіри дуже красивий. Вона була дитям Бога, і Він любив її.
Коли Роузі закінчила молитися, у неї виникла ідея. Можливо, вона могла б якось більше допомагати у себе в школі.
Наступного тижня Роузі та її мама поговорили з тими, хто відповідав за школу, про те, що відбувалося у неї в класі. Роузі почала шукати в школі інших дітей, яких теж цькували, і ставала з ними друзями. Вона намагалася ігнорувати хлопчика, який її дражнив. А в церкві у неділю вона поділилася свідченням, що Небесний Батько любить кожного.
Ситуація в школі покращилася не одразу. Але коли було важко, Роузі згадувала свої почуття під час молитви. Вона була дитям Бога, і Він любив її. Оскільки вона це знала, вони могла зробити будь-що.
Ілюстрації Шони Дж. С. Тенні