“Краплі віри”, Друг, бер. 2024, сс. 30–31.
Краплі віри
У Жакоба була проблема: йому завжди хотілося спати!
Ця історія сталася в Бразилії.
“Жакобе, ти знаєш відповідь?” — запитала пані Леліс.
Жакоб розплющив очі і підняв голову з парти. Всі однокласники дивилися на нього. Його вчителька теж докірливо дивилася на нього. Він відчував, що червоніє. Він знову заснув на уроці!
“Мені шкода, пані Леліс, — сказав він. — Ви б могли знову повторити запитання, будь ласка?”
“Звичайно. Але, будь ласка, припини спати на уроці”.
Він пригнувся на своєму стільці. “Так, звісно”.
Жакоб перейшов у нову школу лише кілька тижнів тому. Йому подобалося навчатися, і його однокласники були дуже привітними до нього. Але була одна проблема: йому завжди хотілося спати! Його нова школа була дуже далеко, отже він мав прокидатися зовсім рано, щоб вчасно встигати на уроки.
Спочатку йому було легко зосереджуватися на уроках. Згодом це ставало все складніше і складніше. Іноді Жакоб був таким втомленим, що він засинав.
Наступного дня директорка попросила батьків Жакоба зустрітися з нею. Вона усміхнулася і запросила їх до себе в кабінет.
“Я рада, що ви прийшли, — сказала вона. — Жакоб — чудовий учень. Але його вчителька каже, що йому не цікаво на уроках. Іноді він не зосереджується і виглядає дуже втомленим. Чи все з ним гаразд?”
Його мати кивнула головою. “Жакоб наполегливо навчався, щоб він міг ходити в цю школу, але вона далеко від нашого дому. Йому потрібно щодня прокидатися дуже рано. Тому він засинає на перших уроках”.
“О, і це все? — спитала директорка. — Вам треба спробувати кавові краплі! Кожного ранку капайте у напій Жакоба кілька крапель дуже міцної кави. Це допоможе йому не засинати”.
Жакоб насупився. “Але наша сім’я не п’є каву”.
Директорка трохи розгубилася. “Тобі буде важко навчатися, якщо ти будеш продовжувати засинати. Принаймні подумай про цей варіант”.
Коли вони вийшли з кабінету директорки, думки Жакоба плуталися. Він хотів краще навчатися у школі, але він також хотів дотримуватися заповідей.
Того вечора його сім’я читала у Писаннях про Слово мудрості.
Коли настала черга Жакоба, він прочитав: “І всі святі, які не забувають дотримуватися цих слів і виконувати їх… знайдуть мудрість і великі скарби знання… І бігтимуть — і не втомлюватимуться, і йтимуть — і не слабшатимуть”*.
Потім у нього з’явилася ідея!
Він підвівся зі стільця. “Замість кавових крапель я використовуватиму краплі віри!”
“Що ти маєш на увазі?” — спитав його батько.
Жакоб усміхнувся. “Кожного ранку перед сніданком ми можемо молитися і просити Небесного Батька благословити мене, щоб я не хотів спати. Наші молитви будуть подібні до крапель віри!”
Мама і тато також усміхнулися. “Здається, це чудова ідея!” — сказав тато.
Наступного ранку їхня сім’я стала на коліна, і вони помолилися, щоб Жакоб мав енергію і не засинав. Наступного дня вони зробили те саме. І після того дня також. Кожного вечора Жакоб також намагався лягати спати раніше. І кожного ранку сім’я Жакоба мала віру, що Небесний Батько йому допоможе.
З часом їхні краплі віри запрацювали. Жакоб міг бути зосередженим весь день! Бог відповів на його молитви. І Жакоб знав, що Він пишається ним за дотримання Слова мудрості.
“Готовий до уроку, Жакобе?” — спитала пані Леліс одного ранку, коли він заходив до класу.
Жакоб кивнув, широко усміхаючись. Він прийняв свої краплі віри перед школою. Він був готовий до будь-чого!
Ілюстрації Ракель Мартін