Грибна стипендія

Джан Хорі

Які уроки я могла засвоїти з чогось настільки неприємного, як гриби?

Ілюстрація Джулії Єллоу

Я не люблю гриби. Їхній запах, текстура—вони мені страшенно не подобаються! Але коли я була дитиною, моя сім’я почала вирощувати гриби, тому ми їли їх щодня. Коли наставала пора збору урожаю, я допізна допомагала моїм батькам. Я відважувала 200-грамові порції грибів, закладала їх у пакунки і запечатувала наліпкою. Пам’ятаю, як весело було розмовляти з членами моєї сім’ї. Це було майже як щоденний сімейний вечір.

Крім того, цим моя сім’я заробляла на життя, тому ми мали допомагати. Але було дві негативні сторони: перша—у той час, коли нам потрібно було працювати, йшла моя улюблена телепередача і я не могла її дивитися. І друга—на момент закінчення роботи, мої руки були чорні від грибів і було важко відмити милом той колір і запах. Дитиною я іноді скаржилася на те, що мала так багато щодня допомагати.

Гриби певний час приносили хороший дохід, але зрештою ціни на них впали, бо кількість грибних ферм зросла, і мої батьки припинили їх вирощувати. Я вважала, що це сталося лише тому, що впали ціни. Але, закінчивши коледж, я дізналася правду, яка мене здивувала.

Як виявилося, мої батьки почали вирощувати гриби, щоб відкладати гроші на навчання мені і моїм братам. Вони припинили вирощувати їх лише тому, що склали необхідну суму. Коли я про це дізналася, мені стало соромно за мої скарги. Я не знала, що працювала заради свого майбутнього навчання у коледжі. І до того ж, моя сім’я мені допомагала!

Я багато разів скаржилася, не розуміючи, що ми вирощували гриби заради моєї стипендії. Моє ремствування нагадувало скарги Ламана і Лемуїла у 1 Нефій 2:12: “І таким чином, Ламан і Лемуїл, найстарші, ремствували … тому, що не розуміли діянь Того Бога, Який створив їх”. Я дуже рада, що Господь добре знає мене і благословляє попри моє ремствування.

Я не думаю, що коли-небудь полюблю їсти гриби. Але якби не гриби, то мені було б трохи сумно, оскільки у мене не було б спогадів про час, проведений з моєю сім’єю. Завдяки їм я навчилася цінувати свої благословення, довіряти плану Господа і не скаржитися! Тому хоч я й не люблю гриби, зараз я за них вдячна. Вони для мене є важливим символом, який нагадує про мої сімейні узи.

Автор живе у місті Сінаґава, Японія.