“Велична справа Відновлення”, Заради зміцнення молоді, січ. 2021, сс. 3–5.
Велична справа Відновлення
Робота, яку розпочали Джозеф та Гайрум Сміти разом з багатьма іншими вірними людьми, триває у Церкві і сьогодні.
Коли юний Джозеф Сміт пішов у гай помолитися, він побачив дивовижне видіння, відоме сьогодні як Перше видіння.
У цьому видінні Спаситель сказав Джозефу, що його гріхи були прощені. Він також відповів на запитання Джозефа і сказав, що жодну іншу з тогочасних церков “Бог не визнавав як Свої церкву і царство”.
“Та … у той самий час,—згадував Джозеф,—[я] отримав обіцяння, що у певний час у майбутньому мені буде відкрито повноту євангелії”1.
Після цього славетного видіння Джозеф вийшов зі Священного гаю, щоб почати свою підготовку і стати пророком Бога.
Мороній і Книга Мормона
Три роки по тому, у 1823 році, небеса знову відкрилися, і це стало етапом у процесі неперервного Відновлення євангелії Ісуса Христа в останні дні. Ангел на ім’я Мороній явився йому і сказав, “що Бог призначив [йому] роботу … [і що] існує схована книга, написана на золотих пластинах, яка містить “повноту вічної євангелії” (Джозеф Сміт—Історія 1:33–34).
Зрештою, Джозеф отримав, переклав і видав давній літопис, відомий сьогодні як Книга Мормона.
Вірні брати
Брат Джозефа, Гайрум, завжди і постійно підтримував його. Протягом життя Джозеф і Гайрум разом протистояли погромникам і долали переслідування. Наприклад, вони страждали у найжалюгідніших умовах у тюрмі в Ліберті, у штаті Міссурі, протягом п’яти місяців холодної зими 1838–1839 років.
Перед лицем переслідувань Гайрум виявив віру в обіцяння Господа, зокрема в те, що він обов’язково врятується від своїх ворогів, якщо того побажає. У червні 1844 року Гайруму було дано вибір: жити чи покласти своє життя, аби прославити Бога і “запечата[ти] своє свідчення власною кров’ю”—пліч-о-пліч зі своїм улюбленим братом Джозефом (див. Учення і Завіти 136:39).
За тиждень до того як їх було холоднокровно вбито, Джозеф сказав Гайруму забирати сім’ю і тікати. Мене все ще зворушує відповідь Гайрума, коли я згадую про неї: “Джозефе, я не можу залишити тебе’’2.
Тож Джозеф і Гайрум вирушили до Картеджа, де вони стали мучениками за Христову справу та Христове ім’я. “У житті вони були нерозлучні, і в смерті їх не розділено!” (Учення і Завіти 135:3; курсив додано).
Заклик діяти
Ми завжди маємо пам’ятати про ціну, сплачену Джозефом і Гайрумом Смітами разом з великою кількістю інших вірних чоловіків, жінок і дітей, заради встановлення Церкви, аби і ви, і я могли насолоджуватися багатьма благословеннями та всіма тими явленими через одкровення істинами, які ми маємо сьогодні. Їхню вірність ніколи не слід забувати!
Перед своєю смертю у 1844 році Джозеф написав святим натхненного листа. То був заклик до дій, який звучить у Церкві і сьогодні:
“Браття [і сестри], хіба не підемо ми далі у такій величній справі? Рушаймо вперед, а не назад. Сміливіше, браття [і сестри]; і вперед, вперед до перемоги! …
Отже, як Церква, і як народ, і як святі останніх днів, давайте принесемо Господу жертву в праведності” (Учення і Завіти 128:22, 24; курсив додано).
Подумайте, яку жертву ви принесете Господу в праведності у майбутньому. Будьте відважними—розкажіть про це людині, якій ви довіряєте, а найважливіше, будь ласка, знайдіть час, аби зробити це!
Я знаю, що Спасителю приємно, коли ми в праведності приносимо Йому жертву від усього серця, саме так, як Він був задоволений відданою жертвою тих чудових братів, Джозефа і Гайрума Смітів, та всіх інших вірних святих.