Бачити милість Бога

Бріджит Дасслер

Як я могла завершити тест, якщо я навіть не могла бачити аркуш паперу?

Ілюстрація Майкла Муллана

Якось у старших класах я мала пройти тест з географії, в якому вимагалося визначити і назвати кожний континент і кожну країну світу. Справді, виглядає як нелегке завдання? Таким воно і було. Особливо для мене, оскільки я майже сліпа.

У мене тунельне бачення, тому мої очі—а в дійсності єдине око, яке щось бачить—може бути спрямовано лише на маленьку частину сторінки за раз. Не ідеальні умови для тесту, в якому мені потрібно було бачити одразу всю сторінку.

Я досить швидко впала у відчай. Я не могла відрізнити Європу від Південної Америки або Африку від Австралії. Мене охопив такий відчай, що я заплакала, і сльози ще більше розмили вже й так нечіткі обриси країн на аркуші мого тесту. На щастя, мене врятував мій тато, коли в кінці дня прийшов забрати мене.

Мій учитель виділив мені додатковий час на закінчення цього тесту вдома. Того дня, після вечері, я сиділа за столом, готова зробити нову спробу в той час, як мої брати і сестри дивилися у вітальні відео.

Коли я почала намагатися наносити назви на карту, мою увагу привернуло дещо з показаного у відео. Сліпий чоловік запитував Спасителя, чи міг би Він дати йому зір. У той момент це було саме те, чого я хотіла понад усе.

Раптом я усвідомила, що якщо був хтось, хто міг би мені допомогти, то це був Ісус Христос. У той день зір мені не повернувся, але коли я слухала, як Спаситель зцілив того чоловіка, я відчула радість! Я знала, що Ісус Христос піклувався про мене і допоможе мені завершити мій тест.

Я стала на коліна і щиро подякувала Небесному Батькові за дар Його Сина. Потім з поновленою рішучістю я взяла свого олівця, готова зробити нову спробу.

Автор живе в шт. Каліфорнія, США.