Вплив подруги

Джолі Хетч

Мої підліткові роки були нелегкими, але Бог послав мені подругу, яка допомогла мені у той період.

Ілюстрація Джуді Блумфілд

Я завжди почувалася самотньою у світі. Мої батьки розлучилися, коли я була немовлям, і потім через кілька років моя мама вдруге вийшла заміж, і ми переїхали за шість з половиною тисяч кілометрів зі штату Джорджія, США, до штату Орегон, США. Для дев’ятирічної дівчинки то була величезна зміна у житті, особливо враховуючи, що вона мала південний акцент і її не приймали інші діти.

Однак коли я перейшла до середніх класів школи, я зустріла Ніколь^*. Я відразу ж відчула її позитивний, спокійний вплив, і саме цього мені не вистачало. Я знала, що мала здружитися з цією дівчиною!

І після того як ми почали більше спілкуватися, Ніколь стала для мене надійним прихистком від моєї самотності. Коли я заходила до неї додому, я неначе заходила у зовсім інше життя: Святий Дух відчувався у кожному куточку її домівки. Усюди були зображення Спасителя і гігантських споруд. (Пізніше я дізналася, що то були храми). Місіонерська робота Ніколь розпочалася з того, що вона просто запросила мене до себе, і вона навіть не думала, що виконує цю роботу.

Бути другом і вірити

Ніколь служила мені лише тим, що просто була моїм другом. Вона дала мені Книгу Мормона, і ми почали читати її разом у неї в машині після школи.

Книга Мормона почала заповнювати порожнечу в моєму житті. Але я й далі почувалася самотньою. Я не була членом церкви Ніколь, але я й не відчувала себе повною мірою залученою до релігії моїх батьків.

Ніколь по-доброму запропонувала мені помолитися і запитати у Бога, чи істинною є Книга Мормона. Я ніколи не молилася вголос, тому не мала уявлення, що треба було казати. Але я просто вийшла надвір і почала говорити. Я запитала у Бога, чи була церква Ніколь правильною і для мене. Щойно я закінчила своє запитання, як по всьому моєму тіло пройшовся холодок. Якимось чином, без жодного сумніву я знала, що Книга Мормона є істинною, і що ця Церква була правильною для мене.

Мені було 15, коли я отримала це свідчення. Протягом кількох наступних років я вірила, хоча мої батьки не цікавилися Церквою. Та я не була сама у своїй вірі, оскільки Ніколь увесь час мене підтримувала.

Нова віра, нові запитання

Після того як я закінчила старші класи школи, я переїхала до штату Юта, США. Ніколь вже була там і з нетерпінням чекала на моє прибуття, щоб я могла почати проходити уроки з місіонерами. У мене був план—охриститися на моє 19-річчя, що мало настати всього через шість тижнів, і Ніколь запевнила мене, що буде зі мною увесь той час.

Коли місіонери почали мене навчати, я швидко зрозуміла, як мало насправді я знала про Церкву. Я читала Книгу Мормона і любила її, але тут раптом вони почали розповідати мені про дар Святого Духа, про план спасіння, про можливість стати такими, як Бог, і дуже багато усього нового. Було важко зразу сприйняти все це.

Але Ніколь добре мене знала. Вона допомагала пояснювати мені те, чого навчали старійшини, у спосіб, який, як вона знала, я зрозумію. Завдяки її терплячим поясненням під час тих перших уроків я залишилась.

Зрештою я приєднуюся

У такий спосіб Ніколь духовно підтримувала мене до дня мого хрищення—і продовжувала підтримувати мене і надалі. Вона допомогла членам приходу і місіонерам спланувати все так, щоб я могла охриститися на своє 19-річчя. Коли я вийшла з води і побачила десятки людей, які усміхалися мені, я вже не почувалася такою самотньою. Я ніколи не забуду тодішнє відчуття, що нарешті я належала Господу і Його Церкві.

Я досі навчаюся завдяки постійній вірі і дружбі Ніколь. Вона з самого початку показала мені, що для виконання місіонерської роботи не обов’язково носити табличку. Місіонерська робота Ніколь почалася в її серці, коли вона зробила крок на зустріч дівчинці з півдня, якій потрібно було, щоб хтось їй усміхнувся.

Автор живе в шт. Юта, США.

• Ім’я було змінено.