Коли ви почуваєтеся самотніми

Джессіка Зоуї Стронг

Співробітниця редакції церковних журналів

Спаситель здійснив “найсамотнішу подорож”¹, щоб вам не потрібно було бути самотніми.

Чи відчували ви коли-небудь самотність? Зі мною так було. Коли мені було сім років я жалілася своїй мамі, що у школі у мене не було близьких друзів. У підлітковому віці я була однією з небагатьох молодих жінок у Недільній школі, де в основному були хлопці (і, звичайно ж, я не хотіла з ними спілкуватися!). Також іноді мені було важко знаходити спільну мову з людьми у моїх командах чи на уроках у школі.

Але один із найсамотніших моментів був у мене на місії у Гвадалахарі, Мексика. Я прибула лише за кілька днів до того і майже не говорила іспанською. Моя напарниця говорила лише іспанською. Ми в основному спілкувалися кількома словами, які я вивчила у Центрі підготовки місіонерів, і багатьма жестами. Крім усього цього у нашій квартирі тимчасово не було електрики і гарячої води. Я вийшла дуже далеко за межі своєї зони комфорту і почувалася дуже самотньою.

Вірогідно, що у вас теж бували часи, коли ви почувалися самотніми. Можливо ви:

Намагаєтеся, щоб вас прийняли однолітки у школі, або ви стали жертвою буллінгу.
Не ладнаєте з деякими своїми друзями.
Є єдиним членом Церкви у своїй школі.
Живете у новому місті або країні.
Сумуєте за членом сім’ї, який служить на місії чи на військовій службі або помер.
Відчуваєте відокремленість від Небесного Батька та Ісуса Христа через гріх.

Коли ви почуваєтеся самотніми, ви можете спрямувати свій погляд до Спасителя. Він точно знає, що таке самотність і як вам допомогти. Ось кілька істин, які ми можемо засвоїти про подолання самотності, з того, що витерпів Спаситель під час Своєї спокутної жертви.

Вас буде зміцнено

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, назвав Спокуту Спасителя “найсамотнішою подорожжю”² . У той час, як Христос страждав і стікав кров’ю з кожної пори у Гефсиманському саду, Його учні спали.

Коли Ісус страждав, Він молився: “Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” Хоча тягар Спасителя не було забрано, “Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили” (Лука 22:42–43).

Небесний Батько послав ангела, щоб той зміцнив Його Сина у Його стражданнях. І Він зміцнить нас у нашій самотності. На моїй місії нам були послані “ангели” у вигляді членів приходу, які запропонували теплі ковдри, душ та їжу саме тоді, коли це мало для мене найбільше значення.

Вас не полишили

Іноді ви можете почуватися настільки самотніми, що вам може здаватися, що Бог вас полишив або кинув напризволяще. Але Він не полишив вас. І Ісус Христос розуміє, наскільки самотніми ви почуваєтеся.

Після того, як Спаситель страждав у Гефсиманії, Його зрадив один з Його апостолів. Його зреклися вірні послідовники й друзі. Старійшина Холланд пояснює, що, можливо, “найскладнішою миттю усієї цієї самотньої подорожі до Спокути [було] … відчуття паралізуючого розпачу через те, що навіть Бог полишив Його в останню мить, коли в абсолютній самотності [Спаситель] скрикнув: “Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?”³

У якийсь момент на хресті Спаситель почувався повністю самотнім.

Але, як пояснює старійшина Холланд, “досконалий Батько не зоставив Свого Сина в ту годину. Насправді, на моє особисте переконання, за все земне священнослужіння Христа, Батько ніколи не був ближче до Свого Сина, ніж у ті страшні хвилини Його страждання”⁴.

Так само, як Небесний Батько ніколи не полишав Спасителя, Він ніколи не полишить вас. Ви можете не завжди це усвідомлювати, але Він біля вас. Він знає ваші скорботи і чує ваші молитви. Він завжди поряд з простягнутими руками (див. Moсія 16:12).

Ви можете подолати духовне відокремлення

Хоча наш Небесний Батько ніколи нас не відкидає, іноді наш вибір тимчасово відділяє нас від Нього та Ісуса Христа. Це відокремлення може викликати у нас відчуття гострої самотності. Але Ісус Христос теж це розуміє.

Небесний Батько ніколи не відкидав Свого Сина, але Він “забрав на короткий час від Ісуса втішливий супровід Свого Духа, підтримку Своєю особистою присутністю, — пояснив старійшина Холланд. — Цей досконалий Син, який ніколи не сказав лихого слова, не зробив невірного вчинку … мав пізнати, що відчуватиме решта людства — ми, кожен з нас — коли скоїмо такі гріхи … коли божественний Дух полишає [людину], і вона залишається сам на сам з почуттям абсолютної, гіркої, безнадійної самотності”⁵.

Спаситель розуміє, наскільки самотніми ми почуваємося, коли грішимо. І оскільки Він узяв на Себе наші гріхи, нам не треба довго залишатися самотніми. Ми можемо покаятися і наблизитися до Бога ще раз. Це ніколи не пізно.

Коли ми намагаємося дотримуватися наших завітів, нам обіцяно, що з нами завжди буде Його Дух. Це означає, що якщо ми каємося щодня і намагаємося вибирати правду, ми можемо почуватися самотніми, але насправді ми ніколи не самі.

Спаситель розуміє

Якою б не була причина вашої самотності, або якими б самотніми ви не почувалися, знайте, що Спаситель розуміє. Він відчував найбільшу самотність під час найбільшого страждання, яке будь-коли будь-хто міг зазнавати.

“На долонях Своїх я накреслив тебе, — каже Він, — твої мури завжди переді Мною” (1 Нефій 21:16). Він знає вашу самотність. Він знає вас. Завдяки Його спокутній жертві вам не треба бути самотніми.