“7 підлітків, які змінюють світ”, Заради зміцнення молоді, груд. 2023.
7 підлітків, які змінюють світ
Що ця молодь надихає вас робити?
Люсі Б.
Вік: 14 років. Зі штату Теннессі, США. Любить мюзикли і грати у футбол.
Коли мені було вісім років, я попросила маму навчити мене шити ковдри. Я почала шити ковдри і дарувати їх усім своїм друзям.
Потім ми з мамою вирішили влаштувати роздачу ковдр в інстаграмі. У нас було 16 претендентів на отримання ковдри. Я не могла просто вибрати одну людину, тому ми розіслали їх кожному. А потім почало з’являтись ще більше претендентів, а ми просто продовжували шити ковдри. За останні п’ять років ми пошили 1121 ковдру і надіслали їх у 29 країн.
Більшість ковдр отримують хворі діти. Найтяжче мені буває тоді, коли дитина помирає до того, як до неї прибуде ковдра. Інколи я звинувачую себе і відчуваю провину й жаль. Але коли я так почуваюся, то молюсь і відчуваю спокій.
Я бачила, як деякі діти проходять через дуже тяжкі випробування. Я познайомилася з однією молодою жінкою, якій щойно зробили операцію на мозку, але вона була дуже щаслива попри все. Це надихає мене бути вдячною за все, що я маю.
Інколи люди запитують мене: “Чому ти це робиш?” Я думаю, що якби Ісус Христос був тут, Він би служив іншим. Він би зробив усе можливе, щоб усі відчували любов. Тож я можу бути Його руками. Я можу допомагати у виконанні Його роботи.
Нейт У.
Вік: 14 років. Зі штату Гаваї, США. Любить грати у баскетбол і футбол, читати і ходити на пляж із друзями.
Пару років тому у місцевості, де я живу, йшли дуже сильні дощі, і частину нашого містечка сильно затопило. Деяким людям навіть довелося плисти, щоб вибратися з домівок і дістатися своїх машин.
Наш приход організував проєкт служіння, щоб спробувати допомогти їм, але того ранку я думав про те, чому я мав допомагати. Мені хотілося піти у парк, де люди з’їжджали вниз по вологому, слизькому пагорбу на дошках для бугі.
Але я вирішив піти служити разом з приходом, і ми прибирали сміття й робили усе потрібне, щоб у всіх все було гаразд. Я допомагав розбирати речі людей, щоб віддавати їм те, що належало саме їм.
Там була матір, чий дім затопило. Вона стояла на ґанку зі своїми дітьми, які спостерігали за роботою людей. Її очі наповнилися сльозами вдячності. Вона була така щаслива, що люди допомагали їй.
Я відчував, що вчинив правильно, коли вирішив допомагати людям. Всередині я відчував тепло і радість. Це точно було того варте.
Грант Е.
Вік: 17 років. Зі штату Техас, США. Любить грати в теніс і баскетбол, бігати і слухати музику.
Нещодавно я організував ярмарку з роздачі одягу разом з деякими молодими людьми мого колу і школи. Ми збирали коробки не дуже поношеного одягу, щоб надіслати їх до складів одягу у нашій місцевості, аби допомогти нужденним сім’ям і дітям з особливими потребами або вадами. У мого молодшого брата аутоімунне захворювання, тому я особливо гостро відчуваю потреби дітей, які переживають подібні труднощі.
Хоча результати цього проєкту служіння були важливі для мене, також важливо було поєднати людей і створити відчуття спільності та мети. Працюючи разом, нам вдалося створити нові дружні взаємини і зв’язки. Я почувався успішним у тому, що робив щось хороше для інших.
Цей випадок нагадав мені про те, наскільки важливо любити Бога, служачи іншим. Легко зануритися у власне життя і власні проблеми, але коли ми ставимо потреби інших на перше місце і дослухаємося до спонукань Духа і служимо, то можемо принести радість і любов у цей світ.
Мілагрос Х.
Вік: 16 років. Із Санта Ани, Аргентина. Любить читати, слухати музику і писати вірші.
Не так давно я почала відвідувати місцеву бібліотеку і помітила, що вона була не у дуже хорошому стані. Бібліотекаркою там була літня жінка, а люди не завжди добре дбають про книжки, які там беруть.
Я — президентка класу Товариства молодих жінок у моїй філії, і ми разом з кількома молодими жінками пішли у бібліотеку в суботу, щоб навести лад на одній із книжкових полиць. Ми поклали книжки, які люди вже давно не брали, у коробки, щоб пожертвувати їх комусь. Потім ми розставили решту книжок в алфавітному порядку.
Бібліотекарка була дуже вдячна за нашу допомогу. Вона навіть принесла нам смачну випічку, яка називається кріоллітос. Я думаю, що наше служіння допомогло покращити її ставлення до Церкви.
Там було ще багато полиць, на яких потрібно було навести лад, тому я вирішила розмістити мій проєкт на сайті JustServe. Тепер люди з мого міста можуть знайти цей проєкт на сайті JustServe і зголоситися допомогти.
У Писаннях говориться, що Ісус Христос ходив, добро чинячи (див. Дії 10:38). Можливо, мій проєкт і не мав величезного впливу на світ, але для бібліотекарки і відвідувачів бібліотеки це мало значення.
Теліа Л.
Вік: 17 років. Із Саскачевану, Канада. Любить співати, тхеквондо, бокс і грати на укулеле, гітарі та піаніно.
Моя мама брала нас із моїми братами і сестрами співати й танцювати у будинки для літніх людей з часу, коли мені було шість років. Це наче наш спосіб ділитися євангелією. Нещодавно ми співали гімн “Боже, до Тебе йду” і жінка в кінці кімнати почала плакати. Це одна з моїх улюблених пісень.
Іншим разом я відчула спонукання, що нам слід заспівати пісню “You Are My Sunshine” (Ти — моє сонячне світло). Ми співали її, і всі присутні почали співати разом з нами. Дехто з них плакав. Це був досвід, який змінив моє життя. Я була дуже рада, що послухалася спонукання заспівати ту пісню.
Крім співу в будинках для літніх людей, я також брала участь у деяких проєктах служіння у моєму рідному місті, наприклад, роздавала їжу безпритульним. Я також є волонтеркою у двох організаціях, як наставниця для дітей, які хочуть планувати власні проєкти служіння.
Я думаю, що загалом я зрозуміла, що у багатьох людей у світі є проблеми. Ми не завжди це бачимо, але прості проєкти служіння, як спів пісень або виконання танців, можуть викликати у людей усмішки.
Я думаю, що нам усім слід служити — у нашій громаді або навіть у наших сім’ях. Служіння приносить радість людям, яким ви допомагаєте, і вам самим також. Коли ви служите іншим, ви служите Богу і допомагаєте Його дітям, яких Він дуже сильно любить. (Див. Мосія 2:17.)
Лука М.
Вік: 16 років. З Альберти, Канада. Любить сміятися, навчатися і готувати досконалий бургер.
У моєму дитинстві мої батьки були дуже активними в Церкві. Я часто відчував, що мене змушували брати участь у проєктах служіння, не даючи вибору. Дорослішаючи і продовжуючи брати участь у служінні, я усвідомив, що це змінило мене на краще. Коли я менше зосереджуюсь на собі, я щасливіший.
Одного разу я мав нагоду піти у центр міста з кількома іншими молодими людьми, щоб допомогти безпритульним. Один чоловік із Сальвадору розповів мені, як йому довелося покинути свою рідну країну через насильство і як він опинився на вулицях Канади. Я також познайомився з чоловіком, який нагадав мені про важливість того, щоб я продовжував здобувати освіту і не сприймав свої можливості як належне.
Їхні історії та наполегливість і смирення глибоко вплинули на мене. Легко ігнорувати безпритульних і вважати, що вони самі винні у своєму становищі. Але Ісая говорить про те, що Ісус Христос поніс наші печалі, і що Його відкидали люди (див. Ісая 53:3). Я вірю, що нам, як учням Ісуса Христа, не слід ігнорувати тих, кого відкидають, як і Його.
Можливо, я й не зможу вирішити усі їхні проблеми, але я знаю, що навіть найменші прояви служіння можуть мати велике значення у житті людей.
Лімна К.
Вік: 16 років. З Мехіко, Мексика. Любить грати на гітарі, співати, читати, їздити на велосипеді і свого собаку на ім’я Локі.
Під час пандемії я побачила запрошення генерального президентства Товариства молодих жінок ділитися євангелією через служіння. Я думала про те, що лікарі і медичні працівники жертвують своїм часом і ризикують своїм життям, щоб допомогти нам. Я подумала, що могла би пожертвувати трохи своїм часом і коштами, щоб допомогти їм.
У мене була робота, яка включала приготування й продаж печива і десертів. Я вирішила використати частину своїх заощаджень, щоб заплатити за їжу для приготування пакунків з обідом для медичних працівників. Мої батьки, дідусь і бабуся допомогли мені приготувати пакунки з обідом, до складу яких входили бутерброд, яблуко, батончик з мюслі і пляшка з водою. Потім на кожному пакунку я написала грасіас (дякую). Усього було 150 пакунків, тож мої руки дуже втомилися!
Мій президент колу допоміг мені отримати дозвіл на доставку їжі в лікарню. Я не могла заносити їжу всередину, але він показав мені фотографії того, як люди отримують їжу. Я була дуже рада бачити їхні усміхнені обличчя.
Інколи я розчаровуюся в людях і забуваю ставитися до них так, як це робив би Господь. Спаситель був добрий до всіх, навіть якщо вони були злі або недобрі з Ним. Якщо ми намагаємося дивитися на інших з любов’ю Спасителя, то можемо змінити життя людей. Ми можемо бути світлом у світі, сповненому сумнівів. Інколи ми можемо відчувати, що нічого не змінюємо, але якщо ми намагаємося, цього достатньо.