Голоси молоді
Мій розлад харчування і моя справжня сутність
Протягом довгого часу я потерпала від розладу харчової поведінки, який називається нервова анорексія, коли ви їсте все менше й менше і непокоїтеся, що наберете вагу. Це впливає на вашу психіку — ви починаєте відчувати провину за те, що їсте, а також не розумієте потреб вашого тіла. Шкодило ще й те, що я постійно бачила нереалістичні стандарти онлайн або у школі, і порівнювала себе з членами своєї сім’ї та іншими людьми навколо.
І я робила все, аби приховати цей свій розлад. Але мама помітила зміни у моєму харчуванні. Вона сіла зі мною і приділила мені стільки часу, скільки мені було потрібно, щоб розповісти про те, що відбувається. Було пролито багато сліз, але гадаю, що Дух дав їй розуміння, що я потребувала допомоги. Разом ми склали план і почали обережно його втілювати.
У той час я також вирішила отримати патріарше благословення. Я хотіла зрозуміти, яким може бути моє життя поза темрявою, в якій я опинилася. Я почала запитувати Бога: “Хто я?”, “Чи любиш Ти мене?” і “Чому я тут?” Перші сказані мені патріархом слова були відповіддю на ті запитання. Моє благословення допомагає мені зрозуміти мою справжню сутність і те, що підготував для мене Бог. Коли я його читаю, то відчуваю любов Спасителя до мене і пам’ятаю, ким я можу стати разом з Ним.
Навіть з підтримкою патріаршого благословення, сім’ї, Небесного Батька і мого Спасителя, осмислення моїх почуттів щодо мого тіла зайняло багато часу. Мені досі важко прийняти себе такою, яка я є, і як я виглядаю. Але пройшовши через важкі часи, я починаю цінувати зростання і світло, які приходять від розуміння моєї справжньої сутності. Я — дочка Небесного Батька. Я — учениця Ісуса Христа. Вони дивляться на мене з любов’ю та заохоченням, і це важливіше, ніж думка будь-якої іншої людини.
Анналіз Б., 17 років, шт. Джорджія, США
Їй подобається проходити інтернатуру у лікарні і створювати мистецькі і музичні твори для вшанування Бога та Його творінь.