2010–2019
Служити так, як Спаситель
Квітень 2018


2:3

Служити так, як Спаситель

Давайте виявляти свою вдячність і любов до Бога, служачи з любовʼю нашим вічним сестрам і братам.

Яке це чудове благословення---жити у час, коли продовжують приходити одкровення від Бога! Коли ми з нетерпінням чекаємо і цілком сприймаємо “відновлення всього”1, що вже прийшло і ще прийде через пророковані події нашого часу, то ми тим самим готуємося до Другого пришестя Спасителя2.

А який кращий є спосіб підготуватися, щоб зустріти Його, ніж намагатися ставати такими, як Він, з любовʼю служачи одне одному! Як навчав Ісус Христос Своїх послідовників на початку цього розподілу: “Якщо ти любиш Мене, ти будеш служити Мені”3. Наше служіння іншим---це вияв учнівства, а також нашої вдячності і любові до Бога та Його Сина, Ісуса Христа.

Іноді ми думаємо, що повинні зробити щось велике й героїчне, щоб це вважалося служінням нашому ближньому. І все ж прості вияви служіння можуть глибоко впливати на інших, а також і на нас самих. Що робив Спаситель? Оскільки це Він дав Свої божественні дари--Спокуту і Воскресіння,---яке ми святкуємо цієї прекрасної Великодньої неділі, то “жодна інша людина не мала такого глибокого впливу на всіх, хто жив і буде жити на землі”4. Але в той же час Він усміхався людям, розмовляв, ходив з ними, вислуховував їх, приділяв їм час, підбадьорював, навчав, годував і прощав. Він однаково служив сімʼї і друзям, ближнім і чужинцям, Він запрошував знайомих і близьких насолоджуватися багатьма благословеннями Його євангелії. Ті “прості” вияви служіння й любові---це для нас приклад, як служити сьогодні.

Коли у вас виникає привілей представляти Спасителя у вашому служінні, запитайте себе: “Як я можу поділитися світлом євангелії з цією людиною або сімʼєю? Що Дух надихає мене зробити?”

Способи індивідуального служіння можуть бути найрізноманітнішими. То ж як це виглядає?

Служити---це коли президентства кворуму старійшин і Товариства допомоги з молитвою радяться стосовно завдань. Не просто роздають папірці, а радяться про конкретних людей і сімʼї, щоб визначити завдання для братів і сестер, які будуть служити їм. Це піти на прогулянку, зібратися разом для гри увечері, запропонувати служіння або навіть послужити разом. Це відвідати особисто або поговорити по телефону, або поспілкуватися через Інтернет, або послати текстове повідомлення. Це відправити вітальну картку і підбадьорювати під час футбольної гри. Це поділитися уривком з Писань або цитатою з виступу на конференції, які були б важливими для цієї людини. Це обговорювати євангельські питання і поділитися свідченням, щоб принести ясність і мир. Це ставати частиною життя якоїсь людини і турбуватися про неї. Це також проводити співбесіду, під час якої потреби і сильні сторони обговорюються чуйно і належним чином. Це збирати раду приходу, щоб вирішувати складніші питання.

Такий вид служіння зміцнив одну сестру, якій довелося переїхати далеко від свого дому, коли її чоловік почав навчатися в університеті. Телефон у неї не працював, треба було доглядати за маленькою дитиною, і вона відчула себе дезорієнтованою в новому місці, цілковито розгубленою й самотньою. Без жодного завчасного попередження сестра з Товариства допомоги підійшла до її дверей з парою маленьких черевичків для дитини, а потім вони удвох сіли в її машину і поїхали на пошук продуктового магазину. Ця вдячна сестра сказала: “Вона була для мене як той рятівний трос!”

Ілюстрацією справжнього служіння є історія про літню сестру в Африці, якій дали доручення розшукати одну сестру, яка вже довгий час не відвідувала церковні збори. Коли вона прийшла в дім тієї сестри, то побачила, що та жінка була побита й пограбована, у неї майже зовсім нічого не було їсти, а одяг, який у неї був, не підходив для недільних церковних зборів. Сестра, призначена служити їй, була уважною: вона приносила їй щось зі своєї городини, Писання, щоб почитати, і просто дружила з нею. Невдовзі “загублена” сестра повернулася в Церкву і тепер має покликання, бо вона знає, що її люблять і цінують.

Обʼєднання таких зусиль Товариства допомоги та нині реорганізованого кворуму старійшин принесе єдність, завдяки якій прийдуть дивовижні результати. Служіння стає одним скоординованим зусилям, націленим на виконання обовʼязку священства “відвідувати дім кожного члена” і “завжди пильнувати Церкву, бути з ними і укріпляти їх”5, а також на досягнення мети Товариства допомоги---допомагати одне одному підготуватися до благословень вічного життя6. Президентства кворуму старійшин і Товариства допомоги, працюючи разом під керівництвом єпископа, можуть бути натхненними у пошуку найкращих способів, щоб пильнувати кожну людину та сімʼю й турбуватися про них.

Дозвольте мені навести приклад. У матері діагностували рак. Невдовзі розпочалося лікування, і негайно ж сестри з Товариства допомоги прийшли трудитися, плануючи, як найкраще забезпечувати їжею, відвозити хвору на прийом до лікаря та влаштувати інші справи. Вони регулярно провідували її і підбадьорювали. У цей же час кворум Мелхиседекового священства швидко взявся до роботи. Вони постаралися переробити спальню і ванну кімнату, щоб було легше доглядати за хворою сестрою. Молоді чоловіки підставили свої руки й спини для виконання тієї важливої роботи. Молоді жінки також були залучені: вони залюбки виводили щодня на прогулянку собаку. Час йшов, і приход продовжував своє служіння, додаючи щось або адаптуючись там, де це було потрібно. Це справді був труд любові, якому кожний член приходу віддавав себе, і всі разом вони виявляли турботу індивідуально, що благословило не лише страждаючу сестру, але й кожного члена її сімʼї.

Незважаючи на всі героїчні зусилля, та сестра таки померла від раку і була похована. Чи видихнув приход з полегшенням і чи вважав, що роботу зроблено добре і вона закінчилася? Ні, молоді жінки продовжували щодня вигулювати собаку, кворуми священства продовжували служити батькові і його сімʼї, сестри з Товариства допомоги продовжували з любовʼю дізнаватися, у чому саме і яка потрібна допомога. Брати і сестри, це і є служити---служити з любовʼю, як служив Спаситель!

Є й ще одне благословення від цих натхненних оголошень---можливість для молодих жінок віком від 14 до 18 років брати участь у служінні в якості напарниць для сестер Товариства допомоги, точно так, як молоді чоловіки їхнього віку служать напарниками для братів у Мелхиседековому священстві. Молодь може ділитися своїми унікальними дарами і духовно зростати, служачи поряд з дорослими у роботі зі спасіння. Залучення молоді до виконання завдань у служінні також дасть більше можливостей Товариству допомоги і кворуму старійшин турбуватися про інших, збільшуючи кількість членів Церкви, які беруть в цьому участь.

Коли я думаю про знайомих мені дивовижних молодих жінок, я дуже радію за сестер з Товариства допомоги, які матимуть привілей бути благословенними завдяки ентузіазму, талантам і духовній чутливості молодих жінок, коли ті будуть служити поряд з ними або коли ті будуть служити їм. І я так само радію тому, що молоді жінки матимуть шанс бути настановленими, навченими та зміцненими своїми сестрами з Товариства допомоги. Ця можливість брати участь у побудові Божого царства принесе величезну користь молодим жінкам, бо допоможе їм краще підготуватися, щоб виконувати свою провідну роль у Церкві і громаді, а також зміцнювати свої сімʼї. Як вчора сказала сестра Бонні Л. Оскарсон, молоді жінки “бажають служити. Їм потрібно знати, що їх цінують і вони є незамінними у роботі зі спасіння!”7

У дійсності, молоді жінки вже служать іншим---без доручення чи фанфар. Одна знайома мені сімʼя переїхала за сотні кілометрів у нову для них місцевість, де вони не знали ні душі. У перший же тиждень 14-річна дівчина з їхнього нового приходу вже стояла біля їхнього порогу з тарілкою печива, радо вітаючи їх у новому місці проживання. Її мати стояла, усміхаючись, за нею, як добровільний шофер, підтримуючи свою доньку в її бажанні служити.

Інша мати одного дня розхвилювалася через те, що її 16-річна дочка не повернулася у звичний для неї час. Коли дівчина нарешті повернулася, її мати незадоволено засипала її питаннями про те, де та була. 16-річна дівчина зніяковіло відповіла, що носила квіти вдові, яка жила неподалік. Вона помітила, що немолода сестра виглядала самотньою, тож відчула спонукання провідати її. З цілковитої згоди своєї матері ця молода жінка продовжувала відвідувати ту літню сестру. Вони стали добрими подругами, і їхні приємні стосунки продовжилися на роки.

Кожна з цих молодих жінок і багато таких, як вони, помічали чиюсь потребу і трудилися, щоб задовольнити її. У молодих жінок є природне бажання турбуватися і ділитися, яке може бути правильно скероване завдяки служінню з дорослою сестрою.

Незалежно від віку, ми, розмірковуючи, як найкраще послужити, запитуємо: “Що їй [або йому] потрібно?” Після того як ми поєднаємо це запитання зі щирим бажанням служити, Дух буде направляти нас зробити те, що надихатиме і зміцнюватиме ту людину. Я чула безліч історій про братів і сестер, які були благословенні завдяки простому вияву доброзичливості й привітанню в церкві, змістовному електронному листу чи текстовому повідомленню, особистому контакту у важкий момент, запрошенню взяти участь в якомусь груповому заході або запропонованій допомозі у складній ситуації. Батькам-одинакам, матерям-одиначкам, новонаверненим, малоактивним членам Церкви, вдовам і вдівцям або проблемній молоді, можливо, потрібна додаткова увага і допомога саме їм має стати пріоритетом у служінні братів і сестер. Координація у роботі президентств кворуму старійшин і Товариства допомоги дозволяє давати ті завдання, які справді потрібні.

Зрештою, справжнє служіння, до якого спонукає любов, виконується одне за одним. Цінність, нагорода й диво справжнього служіння полягає в тому, що воно дійсно змінює життя людей! Якщо наші серця відкриті й готові любити, приймати, підбадьорювати і втішати, сила нашого служіння буде нездоланною. Якщо нас спонукає любов, то будуть відбуватися чудеса і ми будемо знаходити, як приводити наших “загублених” сестер і братів до повного сприйняття євангелії Ісуса Христа.

Спаситель є нашим прикладом в усьому---не лише в тому, що нам слід робити, але й у тому, чому нам слід це робити8. “Його життя на землі було запрошенням для нас: підняти наш погляд трохи вище, забути про власні проблеми і простягнути руку допомоги іншим”9. Якщо ми приймаємо можливість щиросердно служити нашим сестрам і братам, то отримуємо благословення ставати більш духовно очищеними, більш тонко відчувати волю Бога і краще розуміти Його план, аби допомагати одне одному повернутися до Нього. Ми будемо більш готові розпізнати Його благословення й енергійно пропонувати ті благословення іншим. Наші серця співатимуть злагоджено з нашими голосами:

“Боже, дай мені пізнати,

Що таке---любити всіх,

Щоб мене могли прийняти

В світле царство слуг Твоїх,

Дай любов до всіх пізнати.

Я йтиму за Христом”10.

Давайте виявляти свою вдячність і любов до Бога, служачи з любовʼю нашим вічним сестрам і братам11. Результатом буде така єдність почуттів, яка була у людей в давній Америці протягом 100 років після явлення Спасителя на їхній землі.

“І сталося, що не було суперечок … через любов Бога, яка жила в серцях людей.

… І не було ані заздрощів, ані розбрату … певно не могло бути щасливішого народу серед усіх людей, яких було створено рукою Бога”12.

Я з радістю особисто свідчу, що ці зміни, відкриті через одкровення, натхнені Богом і якщо ми сприйматимемо їх з відкритим серцем, то краще підготуємося, щоб зустріти Його Сина, Ісуса Христа, коли Він прийде. Ми будемо ближче до того, щоб стати народом Сіону, і відчуємо дивовижну радість з тими, кому ми допомогли на цій дорозі учнівства. Щоб ми могли чинити так, про це моя палка і смиренна молитва, в ім’я Ісуса Христа, амінь.