Навчання вдома—приємний і священний обов’язок
Я молюсь про допомогу небес, коли у своїх домівках ми намагатимемося бути вчителями, подібними до Христа.
Ми, з моєю дорогою дружиною Джулі, виховали шістьох дорогоцінних дітей, і недавно наше гніздо спорожніло. Як же я сумую за тим часом, коли ми зі своїми дітьми жили разом. Я сумую за тим часом, коли навчався від них і навчав їх.
Сьогодні я звертаюся до всіх батьків і до всіх тих, хто хоче бути батьками. Багато з вас зараз виховує дітей. Для когось цей час може невдовзі настати. А ще для когось батьківство може стати майбутнім благословенням. Я молюсь, щоб усі ми розуміли, наскільки приємним і священним обов’язком є навчання дитини1.
Як батьки ми знайомимо своїх дітей з Небесним Батьком і Його Сином, Ісусом Христом. Ми допомагаємо своїм дітям промовити їхню першу молитву. Ми скеровуємо і підтримуємо їх, коли вони стають на шлях завітів2 через хрищення. Ми навчаємо їх виконувати заповіді Бога. Ми знайомимо їх з Його планом для Своїх дітей, і ми допомагаємо їм розпізнати підказки Святого Духа. Ми розповідаємо їм історії про давніх пророків, і закликаємо їх слідувати за сучасними пророками. Ми молимося, щоб вони були успішними, і відчуваємо їхню біль під час їхніх випробувань. Ми свідчимо своїм дітям про храмові благословення, і ми прагнемо добре підготувати їх до служіння на місії повного дня. Ми з любов’ю даємо поради своїм дітям, коли вони самі стають батьками. Але—навіть тоді—ми залишаємося їхніми батьками. Ми ніколи не припиняємо бути їхніми вчителями. Нас ніколи не звільнять від цих вічних покликань.
Сьогодні давайте розглянемо кілька чудових можливостей навчати наших дітей у себе вдома.
Навчання під час домашнього сімейного вечора
Давайте почнемо з домашнього сімейного вечора, який мав найвищий пріоритет у домівці, сповненій віри, в якій я зростав. Я не пам’ятаю конкретних уроків, які викладалися під час домашнього сімейного вечора, але пам’ятаю, що ми проводили його кожного тижня3. Я знав, що було важливим для моїх батьків4.
Я пригадую один з моїх найулюбленіших заходів під час домашнього сімейного вечора. Тато запрошував своїх дітей скласти “Іспит”. Він давав одному з них кілька інструкцій, як-от: “Спершу піди на кухню і відкрий, а потім закрий холодильник. Тоді збігай в мою спальню і візьми пару шкарпеток з моєї шафи. Тоді повертайся до мене, підстрибни й присядь три рази і скажи: “Тато, все зроблено!”
Я ледве міг дочекатися своєї черги. Я хотів добре виконати кожне завдання і обожнював той момент, коли міг сказати: “Тату, все зроблено!” Цей захід допомагав мені розвивати впевненість у собі, і це допомагало невгамовному хлопцю бути уважним, коли мама або тато навчали принципу євангелії.
Президент Гордон Б. Хінклі радив: “Якщо у вас є якісь сумніви з приводу цінності домашнього сімейного вечора, спробуйте проводити його. Зберіть своїх дітей навколо себе, навчайте їх, свідчіть їм, почитайте разом Писання і гарно проведіть час разом”5.
Завжди існуватиме протидія проведенню домашнього сімейного вечора6. Незважаючи на це, я запрошую вас знайти шлях через перешкоди і зробити домашній сімейний вечір пріоритетним. І нехай веселощі будуть там основним інгредієнтом.
Навчання сімейній молитві
Сімейна молитва—це ще одна чудова можливість навчати.
Мені подобається, як батько президента Н. Елдона Теннера навчав його під час сімейної молитви. Президент Теннер так сказав:
“Пам’ятаю, як одного вечора, коли ми стали навколішки у сімейній молитві, мій батько сказав Господу: “Елдон сьогодні зробив дещо таке, чого не повинен був робити; ми просимо вибачення і, якщо ти пробачиш йому, він цього більше не робитиме”.
Це набагато краще, ніж будь яке покарання, допомогло мені твердо вирішити більше цього не робити”7.
Будучи хлопчиком, іноді мене дратували наші, здавалося, задовгі сімейні молитви, і я думав собі: “Хіба ми не молилися лише кілька хвилин тому?” Зараз, як батько, я знаю, що наші сімейні молитви ніколи не можуть бути надто довгими8.
Мене завжди вражало те, як Небесний Батько представив Ісуса Христа, як Свого Улюбленого Сина9. Мені приємно молитися за своїх дітей поіменно, щоб вони чули, як я кажу Небесному Батькові, наскільки улюбленими вони є для мене. Здається, що не існує кращого часу, щоб висловити любов нашим дітям, ніж коли ми молимося з ними або благословляємо їх. Коли сім’ї збираються разом у смиренній молитві, вони отримують могутні уроки, які пам’ятатимуть.
Навчання “за викликом”
Батьківське навчання подібне до лікаря, який приїжджає за викликом. Ми завжди маємо бути готові навчати наших дітей, бо ніколи не знаємо, коли випаде така нагода.
Ми схожі на Спасителя, Який часто “навчав не у синагогах, а в неформальному, повсякденному оточенні—коли їв зі Своїми учнями, набирав воду з колодязя або проходячи повз фігове дерево”10.
Багато років тому моя матір розповіла, що дві її найкращі бесіди на євангельську тему з моїм старшим братом, Меттом, відбулися тоді, коли вона складала білизну, і ще, дорогою до дантиста. Одна з багатьох речей, якими я захоплювався в моїй матері, була її готовність навчати своїх дітей.
Вона ніколи не припиняла навчати їх. Коли я служив єпископом, моя мама, якій тоді було 78 років, сказала мені, що я маю підстригтися. Вона знала, що я маю бути прикладом, і, не вагаючись, сказала мені про це. Я люблю тебе, мамо!
Як батько я зацікавлений у тому, щоб вивчати Писання і розмірковувати над ними, аби мати змогу дати відповідь, коли мої діти або внуки надають можливість скористатися навчанням “за викликом”11. “Одні з найкращих моментів для навчання починаються з питання або проблеми в серці члена [сім’ї]12. Чи слухаємо ми в такі моменти?13
Мені подобається запрошення апостола Петра: “Завжди готовими будьте на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас”14.
Коли я був підлітком, нам з татом подобалося змагатися один з одним, щоб побачити, чиє рукостискання сильніше. Ми стискали руку один одного якомога сильніше, щоб викликати на обличчі суперника гримасу болі. Зараз ця гра вже не здається такою веселою, але в той час чомусь здавалася. Після однієї такої боротьби тато подивився мені в очі і сказав: “У тебе сильні руки, синку. Сподіваюся, що твої руки завжди матимуть силу ніколи не торкатися молодої жінки неналежним чином”. Тоді він попросив мене залишатися морально чистим і допомагати іншим робити те саме.
Старійшина Дуглас Л. Каллістер так розповідав про свого батька: “Одного дня, на шляху додому з роботи, батько раптом сказав: “Сьогодні я заплатив свою десятину. На чекові з десятиною я написав “дякую”. Я так вдячний Господу, що Він благословив нашу сім’ю”.
Після цього старійшина Каллістер віддав данину своєму батькові-вчителю: “Він навчав як діями, так і виявленням послуху”15.
Думаю, що буде мудро іноді запитувати себе: “Чого я навчатиму, або чого я навчаю своїх дітей своїми вчинками і тим, наскільки я виявляю послух?”
Навчання під час сімейного вивчення Писань
Сімейне вивчення Писань—це ідеальне місце для навчання доктрині вдома.
Президент Рассел М. Нельсон сказав: “Батьки не лише повинні триматися за слово Господа, але й навчати цьому дітей, що є їхнім божественним обов’язком”16.
Коли ми з Джулі виховували своїх дітей, то намагалися бути послідовними і креативними. Одного року ми вирішили читати Книгу Мормона іспанською мовою всією сім’єю. Можливо тому Господь і покликав кожного з наших дітей служити на місії повного дня в іспаномовній місії? Es posible (Можливо).
Я був глибоко зворушений, коли брат Браян К. Ештон розповів мені, що разом зі своїм батьком вони прочитали кожну сторінку Книги Мормона, коли той навчався у випускному класі школи. Брат Ештон любить Писання. Вони записані в його розумі і в його серці. Його батько виростив те насіння, коли брат Ештон був підлітком, і те насіння17 стало деревом істини з глибоким корінням. Те саме брат Ештон робив і зі своїми старшими дітьми18. Його восьмирічний син недавно запитав його: “Тату, коли моя черга читати Книгу Мормона з тобою?”
Навчання прикладом
І нарешті, нашим найефективнішим навчанням, як батьків, є наш приклад. Нам радять бути “зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості!”19
Під час нещодавньої подорожі ми з Джулі відвідали один приход і побачили цей вірш в дії. Один молодий чоловік, який невдовзі збирався на місію, виступав на причасних зборах.
Він сказав: “Усі ви думаєте, що мій тато дуже хороший чоловік в приході, але …” Він зробив паузу і мені стало тривожно від того, що він може сказати далі. Він продовжив і сказав: “Вдома він ще кращий”.
Пізніше я подякував цьому молодому чоловікові за натхненну данину, яку він сплатив своєму батькові. Тоді я дізнався, що його батько був єпископом того приходу. Хоча цей єпископ віддано служив у своєму приході, його син відчував, що найкраще він виконував свою роботу саме вдома20.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон радить: “Ми маємо багато нагод навчати … підростаюче покоління, і нам слід присвячувати всі свої думки і зусилля, щоб повною мірою скористатися цими можливостями. І понад усе, ми повинні продовжувати заохочувати батьків і допомагати їм бути кращими і більш послідовними вчителями, … особливо прикладом”21.
Саме так навчає Спаситель22.
Минулого року, під час відпустки з двома нашими найменшими дітьми, Джулі запропонувала нам виконати хрищення за померлих у храмах у Сент-Джорджі і в Сан-Дієго. Подумки я пробурчав: “Ми відвідуємо храм удома, а зараз і під час відпустки. Чому б не зробити щось таке, що роблять під час відпустки?” Після виконання хрищень Джулі захотіла зробити фото біля храму. Подумки я знову почав бурчати. Ви можете спитати, що сталося далі—ми сфотографувалися.
Джулі хоче, щоб наші діти мали спогади про те, як ми допомагали нашим предкам. Того самого хочу і я. Нам не потрібен був формальний урок про важливість храмів. Завдяки матері, яка любить храм, і хоче, щоб її діти розділяли цю любов—ми переживали цей урок.
Коли батьки плекають одне одного і показують праведний приклад, діти отримають благословення вічності.
Висновок
Нехай всі ви, хто прагне робити все можливе, щоб навчати у своєму домі, знайдете мир і радість у своїх зусиллях. І якщо вам є в чому вдосконалюватися, або вам потрібна краща підготовка, будь ласка, смиренно реагуйте, коли вас спонукає Дух, і зобов’яжіться діяти23.
Старійшина Л. Том Перрі сказав: “Здоров’я будь-якого суспільства, щастя його людей, їхнє благополуччя та спокій—все це починається з навчання дітей удома”24.
Так, моє домашнє гніздо зараз порожнє, але я все ще готовий допомогти “за викликом”, готовий і бажаю знаходити інші дорогоцінні нагоди навчати моїх дорослих дітей, їхніх дітей, і одного дня, я сподіваюся, дітей їхніх дітей.
Я молюсь про допомогу небес, коли у своїх домівках ми намагатимемося бути вчителями, подібними до Христа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.