Паломництво до храму

Протягом майже двадцяти років українські святі останніх днів їздили організованими групами до Фрайберга, Німеччина, щоб поклонятися в храмі. Подорож була довгою й дорогою, але багато членів Церкви намагалися потрапити туди хоча б один раз. Перша подорож відбулася у листопаді 1992 року. Група святих отримала необхідні візи для виїзду в якості прочан і вирушила в путь автобусом під час першої зимової завірюхи. Для більшості це був перший виїзд за межі колишнього Радянського Союзу, тому, щоб зберегти духовний зміст подорожі, їхні провідники вирішили присвятити її виключно храмовому поклонінню і не відволікатися на огляд визначних памʼяток і походів за покупками. В автобусі святі були організовані як пересувна філія: вони співали гімни, молилися та поклонялися разом. І ось нарешті вони побачили освітлений шпиль Фрайберзького Німецького храму на тлі нічного неба. Під час дводенних відвідин храму Валерій Ставіченко написав: “Це таке місце, в якому людині хотілося б проводити весь свій час. Я мимоволі почав мріяти та уявляти таке місце в Києві”.

Думка про храм в Україні стала мрією для святих. У міру того, як організовувалися додаткові поїздки до Фрайберга в 1990-х, більше таких членів Церкви, як Валерій, цікавилися, коли ж вони побачать дім Бога у своїй власній країні. Їх підтримували у цьому бажанні провідники Церкви. В 1991 році в молитві освячення старійшина Бойд К. Пекер пообіцяв, що шпилі храмів буде видно в Україні. А в березні 1994 року старійшина Даллін Х. Оукс сказав на зборах у Києві, які відвідали тисячі святих, що, якщо вони будуть вірними, то побачать храм у Києві ще за часів свого життя. Потім, у 1998 році, навіть ще до того, як було організовано кіл, Церква оголосила свої плани щодо зведення храму в Україні.

Будівництво розпочалося тільки у 2007 році. Тим часом такі місцеві провідники в Київському Українському колі, як президент Володимир Канченко, заохочували святих готуватися духовно і за кожної нагоди їздити до храму у Фрайберзі. Лариса Шишканова з Білої Церкви приєдналася до Церкви в 1998 році і мріяла потрапити до храму. Для неї, жінки літнього віку в інвалідному візку, автобусна подорож до Німеччини була важким фізичним і фінансовим випробуванням. Та все ж у 2004 році за підтримки членів своєї філії вона здійснила подорож до храму й отримала там духовну силу.

Члени Церкви беруть участь у святковій програмі з нагоди освячення храму, що пройшла у Палаці “Україна” в Києві у 2010 році.

Нарешті, 10 серпня 2010 року, настав цей довгоочікуваний день для таких святих, як Валерій, Володимир і Лариса. Демонструючи духовну єдність, члени Церкви з усієї України та з-поза її меж зібралися в Києві та повсюди в будинках зборів, коли Президент Церкви, Томас С. Монсон, освячував Київський Український храм. Тепер шпиль дому Господа було видно в Україні, і в цьому було виповнення обіцяння апостолів та втілення мрій місцевих святих.