Дніпровська філія для глухонімих

“Тож віра від слухання” слова Божого, як писав Павло (Римлянам 10:17), але не всі слухають однаково. У 1992 році Ніна Марчишак почала відвідувати богослужіння Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і зустрічатися з місіонерами. Ніна була глухонімою і мала покладатися на сурдоперекладача, щоб спілкуватися з місіонерами та членами Церкви. Вона отримала свідчення про відновлену євангелію й охристилася у листопаді. Її син Павло наслідував її приклад і охристився наступного року. Незабаром, крім їх двох, в Києві охристилося ще декілька глухонімих осіб. У 1994 році Ніна, Павло та ще шестеро глухонімих святих вперше поїхали до Фрайберзького Німецького храму.

У 1999 році було організовано Дніпровську філію для глухонімих членів Церкви. Олександр та Ірина Кондрацькі, які охристилися наприкінці 1998 року, були дуже здивовані, коли Олександр був покликаний президентом філії. Будучи новонаверненим і не маючи попереднього досвіду провідництва в Церкві, Олександр відчував себе не готовим. Невдовзі він навчився керувати своєю філією від інших церковних провідників і місіонерів, у тому числі від тих, хто спеціально вивчив мову жестів, щоб краще спілкуватися зі святими з його філії. Упродовж двох років глухонімі святі поклонялися разом і допомагали одне одному зростати в євангелії.

Члени Дніпровської філії для глухонімих, приблизно 2000 р.

У 2001 році філію було розформовано. Сім’я Кондрацьких, сім’я Марчишаків та решта глухонімих святих почали відвідувати інші філії в Києві. Така зміна була важкою для деяких членів Церкви, навіть незважаючи на те, що в нових філіях було покликано або найнято сурдоперекладачів. Попри все вони трималися своєї віри, яку знайшли у відновленій євангелії.