До нових зустрічей
Побудувати міцну основу
Свідчення може стати непохитним.
Неподалік від широких вод ріки Огайо, на околиці Луїзвілля, шт. Кентуккі, розташоване маленьке містечко під назвою Анкоридж. Колись це було фермерське поселення, де капітан річкового судна заснував свою останню переправу. Згодом воно стало пристанищем для сімей, які належали до різних релігій.
Саме там, у церкві, вдома і в процесі досліження чудового світу лісу, в якому росли явори, дуби, каштани, клени й верби, я здобув знання про основи християнства: що Ісус прийшов як взірцевий Учитель і навчав нас шляхам доброти й чесноти.
Мої батьки були добрими людьми, вірними членами своєї церкви. Вони навчали мене бути хорошою особистістю, говорили, що певні речі є правильними, наприклад: добре ставитися до інших, а деякі речі є поганими, наприклад: красти. З іншого боку, вони також навчали, що коли людина вірить у якусь істину, вона для неї є такою ж правильною, як і та істина, яку сповідує інша людина, хоча ці істини можуть кардинально відрізнятися. Згідно з цією філософією, наскільки я її розумів, не існує вічних принципів, істинних для всіх, а є лише особисті судження, які розумні люди мають право і обов’язок приймати за істину для себе.
Через ті основоположні догмати морального релятивізму мені було важко повірити в те, чого навчали мормонські місіонери про необхідність Спокути, повноважень священства і пророків. Вдійсності, мій шлях до навернення тривав шість довгих років, упродовж яких я постійно осмислював і запитував себе, ким я є, у що я вірю і чи дійсно є Бог, який встановив вічні принципи, що стосуються істин і помилок, гріхів і наслідків.
Визначним є те, що я дійсно отримав духовне підтвердження, але воно не приходило доти, доки я не був достатньо смиренним, щоб отримати його. Спочатку прийшло свідчення про хрищення, потім про Книгу Мормона, а потім про те, що Джозеф Сміт дійсно є пророком. Після цього були й інші свідчення, рядок за рядком, стосовно сьогоденних пророків і апостолів.
Поступово в моєму житті настав момент, коли я не просто вірив, що євангелія істинна, я знав це. Поєднання багатьох невеличких свідчень створило основу, на якій моя віра стояла непохитно, як бастіон, об який розбивалися всі випробування мого свідчення.
Ми маємо божественне право просити в Господа відповідей. І ми повинні щодня постійно живити себе духовно, аби наше свідчення залишалося сильним. Однак я знаю, що, згідно з Господнім планом, не має сенсу постійно піддавати сумнівам принципи, стосовно яких ми отримали свідчення. В дійсності, це може призвести до відступництва.
Мені більше не доводиться боротися з моральним релятивізмом, як у молоді роки. Я знаю, що коли пророк промовляє, його слова йдуть від Бога. Коли виникають обставини, що випробовують моє свідчення, я довіряю тому свідченню, яке вже отримав, і потім докладаю всіх зусиль, щоб жити відповідно з ним. Це—дорога до миру. Це—шлях до щастя.