Дотримання завітів захищає нас, готує нас і дає нам силу
Ми є жінками різного віку, які укладають завіти і йдуть шляхом смертного життя назад в Його присутність.
О, сестри, ми любимо вас. Під час нещодавньої поїздки в Мексику я відчула те, що всі ми відчуваємо зараз,—що таке сестринство. Уявіть собі таку картину: тільки-но ми вийшли з класу Початкового товариства одного недільного ранку, як діти, вчителі і я змішалися у переповненому холі. І раптом відкрилися двері класу Товариства молодих жінок, і я побачила молодих жінок і їхніх провідників. Усі ми почали обніматися. Коли діти трималися за мою сукню, а жінки обступили мене навколо, я захотіла висловити почуття, які я відчувала саме в той момент.
Я не говорю іспанською, тому в розумі у мене спливали лише англійські слова. Я подивилася в їхні обличчя і сказала: “Ми—дочки нашого Небесного Батька, Який любить нас, а ми любимо Його”. І всі відразу ж підтримали мене в цьому іспанською мовою. Отже, ми стояли у переповненому холі, разом цитуючи гасло Товариства молодих жінок: “Ми будемо свідками Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях”.
Сьогодні ми зібралися разом по всьому світу як Його учні, сповнені бажанням захищати і підтримувати царство Бога. Ми є дочками нашого Небесного Батька. Ми є жінками різного віку, які укладають завіти і йдуть шляхом смертного життя назад в Його присутність. Дотримання завітів захищає нас, готує нас і дає нам силу.
Серед нас є дівчата віку Початкового товариства. Дехто з вас, дівчатка, недавно зробили перший крок на шляху до вічного життя, виконавши обряд хрищення.
Подивіться навколо себе. Майбутнє є яскравим, бо ви бачите жінок, які також уклали завіти, і готові показувати вам шлях, що лежить у вас попереду.
Якщо вам виповнилося 8, 9, 10, або 11 років, і зараз ви знаходитеся в Конференц-центрі, у себе вдома або в домах зборів по всьому світу, чи не могли б ви, будь ласка, підвестися? Вітаємо вас на генеральних зборах жінок! Тепер, будь ласка, залишайтеся стояти, бо ми хочемо запросити вас взяти участь у заході цього вечора. Я наспівуватиму мелодію пісні Початкового товариства. І коли ви впізнаєте мелодію, починайте, будь ласка, співати разом зі мною. Ви маєте співати голосно, щоб всі могли почути.
Вчіть мене в Божій любові ходить,
Вчіть Богу щирі молитви творить,
Вчіть жити праведно і не грішить,
Завжди, завжди у світлі ходить.
Продовжуйте стояти, дівчатка, а всі, кому 12 років і більше, тим часом заспівають другий вірш.
Люба дитино, з тобою удвох
Вивчимо все, що відкрив людям Бог,
Щоби піднесення нам заслужить,
Будем завжди у світлі ходить1.
Все було чудово! Ви можете сідати. Дякую!
Ми, жінки у будь-якому віці, ходимо в Його світлі. Наша подорож цим шляхом є особистою і добре освітлюється любов’ю Спасителя.
Ми входимо воротами на шлях вічного життя, виконавши обряд хрищення і вступивши у завіт, а потім ми отримуємо дар Святого Духа. Старійшина Роберт Д. Хейлз запитує нас: “Чи усвідомлю[ємо ми] і чи усвідомлюють [наші] діти, що, коли [ми] христ[имося, ми] зміню[ємо]ся навіки?”
Він також пояснив, що: “Коли ми усвідомлюємо наш завіт хрищення і дар Святого Духа, то це змінить наше життя і закладе основу нашої цілковитої відданості Божому царству. Коли на нашому шляху з’являться спокуси, то якщо ми прислухаємось, Святий Дух нагадає нам, що ми пообіцяли пам’ятати свого Спасителя і дотримуватися заповідей Бога”2.
Щотижня приймаючи символи причастя, ми поновлюємо наш завіт хрищення. Старійшина Девід А. Беднар сказав: “Коли ми стоїмо у водах хрищення—ми вдивляємося в храм. Коли ми приймаємо причастя—ми вдивляємося в храм. Ми обіцяємо завжди пам’ятати Спасителя і дотримуватися Його заповідей, готуючись взяти участь у священних обрядах храму”3.
Храмові обряди ведуть до найвеличніших благословень, доступних завдяки Спокуті Ісуса Христа. Це ті обряди, які необхідні для нашого піднесення в целестіальному царстві. Коли ми намагаємося дотримуватися наших завітів, наші почуття щодо особистої невідповідності й недосконалості починають зникати, в той час як храмові обряди і завіти починають зміцнювати нас. Всіх запрошено іти шляхом вічного життя.
Мене вражає сила дівчат, молодих і дорослих жінок, яких я зустрічала по всьому світу, хто міцно стоїть на цьому шляху. Дозвольте мені навести кілька прикладів завітних дівчат і жінок, яких я зустрічала.
Луані було 11 років, коли я відвідала її сім’ю в Буенос-Айресі, Аргентина. Через перенесену в дитинстві травму Луана не могла розмовляти. Вона не говорила вже багато років і тихенько сиділа, коли всі ми спілкувалися. Я сподівалася, що вона може сказати щось бодай пошепки. Вона уважно дивилася на мене і здавалося, що слова мені були не потрібні, щоб знати її серце. Після молитви ми встали, щоб попрощатися, і Луана дала мені малюнок. Вона намалювала Ісуса Христа в Гефсиманському саду. І тоді я чітко і ясно зрозуміла її свідчення. Луана укладала завіт під час хрищення бути свідком Бога “в усі часи і в усьому, і в усіх місцях”4. Вона розуміла важливість Спокути Ісуса Христа, про яку засвідчила у своєму малюнку. Чи пізнала вона те, що завдяки зміцнюючій і уможливлюючій силі Спокути вона могла зцілитися і знову почати говорити? З того часу, три року потому, Луана досягла певного успіху в своїх намаганнях говорити. Зараз вона бере участь у заходах Товариства молодих жінок разом із друзями. Залишаючись вірною завіту, який вона уклала під час хрищення, вона продовжує ділитися своїм свідченням про Спасителя.
Храми приваблюють молодь по всьому світу. В Лімі, Перу, біля входу до храму я зустріла батька і трьох його дочок. В їхніх обличчях я побачила світло. Двоє з його дочок були прикуті до інвалідних крісел. Третя дочка, допомагаючи задовольняти потреби своїх сестер, пояснила, що вдома у неї було ще дві сестри. Вони також були прикуті до інвалідних крісел і не могли витримати 14-годинної подорожі до храму. Храм був настільки важливим для цього батька і його дочок, що вчотирьох вони приїхали до храму того дня, і двоє з них просто спостерігали за сестрою, яка могла христитися за померлих і виконувати той священний обряд. Як і Нефій, вони втішалися “завітами Господа”5.
Моя знайома незаміжня жінка дорожить щотижневим обрядом причастя і його священним обіцянням, “щоб Його Дух міг завжди бути з [нею]”6. Цей постійний супровід Духа є обіцянням, яке заспокоює хвилі її самотності. Він надає їй силу займатися розвитком своїх талантів і надихає служити Господу. Вона знайшла велику радість у виявленні любові до всіх дітей в її житті, і коли вона прагне спокою, ви знайдете її у храмі.
І нарешті, одна літня жінка, якій за 90 років, бачила, як зростали її діти й онуки, і як приходили у світ правнуки. Як і багато у кого з нас, її життя було сповнене скорбот, страждань і незбагненної радості. Вона визнає, що якби їй довелося переписати історію свого життя, вона б вирішила не включати до неї деякі вже написані розділи. Однак з усмішкою вона каже так: “Я маю пожити ще трохи, щоб побачити, чим все закінчиться!” Вона продовжує міцно триматися за завіти на цьому шляху.
Нефій навчав:
“Після того, як ви ступили на цю тісну і вузьку путь, я спитаю вас, чи все зроблено? Слухайте, я скажу вам: Ні. …
Отже, ви повинні просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей. Отже, якщо ви просуватиметеся вперед, бенкетуючи словом Христа, і витерпите до кінця, ось так каже Батько: Ви будете мати вічне життя”7.
Кожен з нас знаходиться на цьому шляху. Сьогодні ми співали про прямування цим шляхом у світлі. Як люди—ми є сильними. Та коли ми разом з Богом—нас неможливо зупинити.
Господь сказав Еммі Сміт: “Піднесись серцем і звеселись, і припадай до завітів, які ти склала”8.
Ми дійсно радіємо тому, що дотримуючись наших завітів, ми можемо відчувати любов нашого Небесного Батька і нашого Спасителя Ісуса Христа. Я свідчу, що Вони живуть. В ім’я Ісуса Христа, амінь.